02 червня 2016 рокусправа № 804/153/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередниченко В.Є.
суддів: Коршуна А.О. Іванова С.М.
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у справі №804/153/16 за адміністративним позовом прокуратури Дніпропетровської області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови, -
Прокуратура Дніпропетровської області 11 січня 2016 звернулася до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить суд визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.12.2015 року у виконавчому провадженні №47227518 про накладення штрафу на прокуратуру Дніпропетровської області за невиконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2014 року у справі № 804/11325/14.
Позов обґрунтовано тим, що постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.12.2015 року у виконавчому провадженні №47227518 про накладення штрафу прийнята передчасно, без врахування всіх наявних обставин справи, з порушенням вимог ст.ст. 6,11,25,31,75 Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню, оскільки прокуратурою Дніпропетровської області не було пропущено строк для добровільного виконання рішення.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року позов задоволено повністю.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, зокрема, просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що державний виконавець мав усі підстави для винесення постанови від 16.12.2015 року у виконавчому провадженні №47227518 про накладення штрафу на позивача, оскільки протягом 8 місяців боржником по виконавчому провадженню №47227518 ігнорувались вимоги державного виконавця, не повідомлялося про стан виконання судового рішення, тобто фактично не виконувалися обов'язки, передбачені частиною 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача яка заперечувала щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 06.04.2015 року до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява ОСОБА_1 про примусове виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2014 року у справі № 804/11325/14, до якої було додано виконавчий лист (а.с. 61-63).
10.04.2015 року державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №47227518, копія якої направлена сторонам виконавчого провадження (а.с.68,69).
05.06.2015 року за вих. № С-4114/9 на адресу прокуратури Дніпропетровської області була направлена вимога, якою було зобов'язано нарахувати та виплатити боржнику грошову допомогу у триденний термін та повідомити письмово державного виконавця про виконання рішення (а.с.14).
10.08.2015 року прокуратурі Дніпропетровської області стало відомо про відкриття виконавчого провадження після отримання вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.06.2015 №С-4114/9 щодо виконання у триденний термін з моменту отримання вимоги виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2015 року №804/11325/14, про що свідчить відтиск печатки вхідної кореспонденції (а.с.14).
На виконання вимоги відповідача від 05 червня 2015 року №С-4114/9 прокуратурою Дніпропетровської області 12 серпня 2016 року на адресу відділу державної виконавчої служби було направлено клопотання про зупинення виконавчого провадження разом з копією ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015 року, якою зупинено виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2014 року до закінчення перегляду у касаційному порядку касаційної скарги (а.с.73-76).
27.08.2015 року виконавче провадження було зупинено на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015 року № К/800/8147/15 (а.с.78-79).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015 року касаційну скаргу Генеральної прокуратури України залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 - без змін, у зв'язку з чим державним виконавцем 20.11.2015 року винесено постанову про поновлення виконавчого провадження, яку було направлено супровідним листом від 10.12.2015 року за вих. № 21829-0-26-15/20-1/9 сторонам виконавчого провадження (а.с.88-90).
20.11.2015 року повторно державним виконавцем винесено вимогу № 21829-0-26-15/20-1/9, якою було зобов'язано прокуратуру Дніпропетровської області у триденний термін з дня одержання вимоги нарахувати та виплатити грошову допомогу стягувачу, окрім того попереджено боржника, що у разі невиконання рішення боржником без поважних причин будуть накладені штрафні санкції (а.с.91-92).
Постанова про поновлення виконавчого провадження від 20.11.2015 року надійшла до прокуратури Дніпропетровської області 15.12.2015 року, про що свідчить відтиск печатки вхідної кореспонденції (а.с.20).
З метою повного та своєчасного виконання рішення суду прокуратурою області 15.12.2015 року, до головного розпорядника коштів - Генеральної прокуратури України, було направлено постанову від 20.11.2015 року про поновлення виконавчого провадження №47227518 з розрахунком грошової допомоги для ОСОБА_2
За результатами розгляду цього питання 16.12.2015 року управлінням планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту Генеральної прокуратури України, згідно з довідкою №157 внесено зміни до кошторису доходів та видатків прокуратури Дніпропетровської області на 2015 рік та виділено додаткове фінансування для виплати грошової допомоги ОСОБА_2
21.12.2015 року асигнування надійшли на рахунок прокуратури Дніпропетровської області в ГУДКСУ у Дніпропетровській області та відділом фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області було підготовлено платіжне доручення №5840 від 21.12.2015 року (а.с.25).
З рахунку прокуратури Дніпропетровської області в ГУДКСУ у Дніпропетровській області грошова допомога ОСОБА_2 відправлена 23.12.2015 року згідно з його заявою, на картковий рахунок (а.с.27).
16.12.2015 року у виконавчому провадженні №47227518 відповідачем винесено постанову про накладення на прокуратуру Дніпропетровської області на підставі ст.ст. 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження» штрафу у розмірі 680 грн. за невиконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2014 року у справі №804/11325/14 без поважних причин (а.с.10).
05.01.2016 року виконавче провадження було закінчено у зв'язку із виконанням рішення суду (а.с.130-131). Законність та обґрунтованість постанови державного виконавця від 16.12.2015 року про накладення на прокуратуру Дніпропетровської області штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин є предметом спору переданого на вирішення суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було виконано рішення суду, у межах строку передбаченого для добровільного виконання рішення, тому у відповідача були відсутні підстави накладати на позивача штраф.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 5 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Положеннями частини 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було відкрито виконавче провадження 10.04.2016 року, однак в наданих відповідачем матеріалах виконавчого провадження відсутня інформація про дату отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження. Враховуючи те, що в матеріалах виконавчого провадження відсутня інформація про дату отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження, та вимоги від 05.06.2015 №С-4114/9, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що прокуратура Дніпропетровської області про відкриття виконавчого провадження дізналася саме 10.08.2015 року, оскільки ця дата зазначена прокуратурою на вимозі отриманої від відповідача (а.с. 14).
У період з 28.08.2015 року по 20.11.2015 року виконавче провадження було зупинено на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015 року № К/800/8147/15, якою з 17.03.2015 року було зупинено виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2014 року по справі № 804/11325/14.
Після поновлення виконавчого провадження державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 20.11.2015 року було повторно винесено вимогу, якою було зобов'язано прокуратуру Дніпропетровської області у триденний термін з дня одержання вимоги виконати виконавчий лист від 12.03.2015 року № 804/11325/14. Згідно з частиною 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
Так, у вимозі від 20.11.2015 року № 21829-0-26-15/20-1/9, за невиконання якої на позивача накладено штраф, встановлено термін для виконання - протягом трьох днів з дня отримання вимоги, однак відповідачем не надано доказів отримання прокуратурою Дніпропетровської області зазначеної вимоги. Надані відповідачем матеріали виконавчого провадження такої інформації не містять.
Враховуючи те, що позивач постанову про поновлення виконавчого провадження, отримав 15.12.2015 року, що підтверджується відтиском штампу реєстрації вхідної кореспонденції (а.с.20), суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що саме з цієї дати повинен починатися перебіг строку на добровільне виконання судового рішення. Частиною 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
В свою чергу частиною 1 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника. Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника за наявності таких двох умов як невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк та невиконання рішення суду без поважних причин. Відсутність хоч однієї із цих умов позбавляє права державного виконавця на винесення постанови про накладення штрафу на боржника.
Враховуючи те, що матеріали виконавчого провадження не містять інформації щодо отримання позивачем вимоги від 20.11.2015 року № 21829-0-26-15/20-1/9, при цьому постанову про поновлення виконавчого провадження позивач отримав 15.12.2015 року, тобто перебіг триденного строку на добровільне виконання розпочинається з 15.12.2015 року, а постанову про накладення штрафу відповідачем винесено 16.12.2015 року, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що оскаржувану постанову відповідачем винесено передчасно, без урахування усіх обставин справи та у період наданий позивачу для добровільного виконання судового рішення.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі про те, що боржником ігнорувались вимоги державного виконавця та не повідомлялося про стан виконання судового рішення, оскільки позивач отримавши 10.08.2015 року вимогу від 05.06.2015 року, на виконання зазначеної вимоги 12 серпня 2016 року направив до державної виконавчої служби клопотання про зупинення виконавчого провадження. Після отримання позивачем 15.12.2015 року постанови про поновлення виконавчого провадження, останній здійснив заходи щодо виконання судового рішення.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність двох обов'язкових умов, які надають право державному виконавцю на винесення постанови про накладення штрафу на боржника у відповідності до положень ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження».
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у справі №804/153/16 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлений 03 червня 2016 року.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: С.М. Іванов