02 червня 2016 рокусправа № 804/1947/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.
за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі №804/1947/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкод» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекуперація свинцю» про визнання нечинними та скасування постанов, -
05.04.2016р. ПАТ «ВТБ Банк» звернулося до суду з позовом, в якому просило:
визнати нечинною та скасувати Постанову від 26.01.2015 року, прийняту начальником Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 про перевірку виконавчого провадження № 46722691 з примусового виконання наказу № 904/8515/14 від 12.12.2014;
визнати нечинною та скасувати Постанову від 26.01.2015 року, прийняту начальником Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 про перевірку виконавчого провадження № 48365988 з примусового виконання наказу № 904/115/15 від 13.05.2015;
визнати нечинною та скасувати Постанову від 26.01.2015 року, прийняту начальником Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 про перевірку виконавчого провадження №48368170 з примусового виконання наказу № 904/115/15 від 13.05.2015;
визнати нечинною та скасувати Постанову від 26.01.2015 року, прийняту начальником Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 про перевірку виконавчого провадження № 47470862 з примусового виконання наказу № 904/4283/14 від 14.04.2015;
визнати нечинною та скасувати Постанову від 26.01.2015 року, прийняту начальником Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 про перевірку виконавчого провадження № 44982319 з примусового виконання наказу № 904/4549/14 від 19.09.2014;
визнати нечинною та скасувати Постанову від 26.01.2015 року, прийняту начальником Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 про перевірку виконавчого провадження № 44590561 з примусового виконання наказу № 904/4155/14 від 15.08.2014;
за результатами розгляду скарги притягнути начальника Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у відкритті провадження відмовлено на підставі п.1 ч.1 ст.109 КАС України, а саме: заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу про відкриття провадження та задовольнити позов у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не є учасником виконавчих проваджень в рамках яких прийнято спірні постанови, а тому звернувся до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, оскільки вважає, що спірні постанови державного виконавця порушують його права та охоронювані законом інтереси на справедливий та об'єктивний розгляд господарського спору.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі суд першої інстанції дійшов висновку про те, що переданий на вирішення суду спір не є справою адміністративної юрисдикції, оскільки особа, яка не є учасником виконавчого провадження позбавлена права оскаржувати дії, рішення та бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Суд зазначив, що відносно осіб, які не є учасниками виконавчого провадження, державні виконавці не здійснюють вказані в Законі владні управлінські функції. Крім того, Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено за результатами розгляду скарг притягнення до адміністративної відповідальності будь-яких осіб.
Такі висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає помилковими з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи Позивач оскаржує постанови начальника Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2, які винесені за результатами розгляду скарг представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово промислова група Алвіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбелторг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив Стандарт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-транс", Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанови старшого державного виконавця Трекової A.B. про закінчення виконавчих проваджень №46722691 з примусового виконання наказу № 904/8515/14 від 12.12.2014 року, № 48365988 та № 48368170 з примусового виконання наказу № 904/115/15 від 13.05.2015 року, № 47470862 з примусового виконання наказу № 904/4283/14 від 14.04.2015 року, № 44982319 з примусового виконання наказу № 904/4549/14 від 19.09.2014 року, № 44590561 з примусового виконання наказу № 904/4155/14 від 15.08.2014 року (відповідно), виданих Господарським судом Дніпропетровської області.
При цьому, у вказаних виконавчих провадженнях Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово промислова група Алвіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбелторг", Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімреактив Стандарт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Галактика-транс", Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 є стягувачами.
Тобто, Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» не є ані стороною виконавчого провадження щодо виконання вказаних наказів суду ані учасником виконавчого провадження, ані особою, яка залучається до проведення виконавчих дій.
Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Інший порядок судового оскарження, у тому числі коло учасників цього оскарження, визначено розділом VII ЦПК України і статтею 121-2 ГПК України (судовий контроль за виконанням судових рішень).
Відповідно до ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
У розумінні статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. При цьому, до сторін, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби належать також їх представники за законом чи договором.
Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.
Справи за позовами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) належать до справ адміністративної юрисдикції незалежно від суб'єкта звернення до суду (частина п'ята статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".
Інші особи, які не визначені у статтях 82 Закону України "Про виконавче провадження" та 181 Кодексу адміністративного судочинства України, також можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, однак у загальному порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України (висновки відповідно до довідки про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби від 05.04.2012 р.).
Як вбачається із змісту позовної заяви ПАТ «ВТБ Банк» даний адміністративний позов поданий за загальними порядком звернення до суду, оскільки не містять посилань на особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, які визначені ст.181 КАС України.
З наведеного випливає, що суд першої інстанції невірно застосував до вказаних правовідносин спеціальні норми ст.181 КАС України, замість загальних норм процесуального права щодо розгляду адміністративних справ.
Крім того, роблячи свої висновки суд апеляційної інстанції дійшов помилкового твердження, що позивач не є тією особою якій надано право на звернення до суду із зазначеним позовом.
Відповідно до ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
У відповідності до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Тобто, наявність чи відсутність порушення прав особи, яка звернулася до суду з позовом, підлягає встановленню під час судового розгляду. При цьому, висновки суду про ненастання негативних наслідків для позивача та не порушення його прав, можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, а не підставою для відмови у відкритті провадження.
З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду про відмову у відкритті провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», прийнята з порушенням норм процесуального права, що, в силу п.4 ст.202 КАС України, є підставою для її скасування, а справу слід направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
При цьому, вимоги апеляційної скарги про відкриття провадження у справі та прийняття рішення про задоволення позову виходять за межі повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду та визначені ст.199 КАС України.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки судом апеляційної інстанції наразі спір по суті позовних вимог не розглядається.
Керуючись ч.3 ст.160, п.6 ч.1 ст.199, ст.202, ст.205, ст.206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі №804/1947/16 - скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження в адміністративній справі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
(Ухвалу у повному обсязі складено 03.06.2016р.)
Головуючий: О.В. Мартиненко
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: Д.В. Чепурнов