Справа: № 750/228/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Рахманкулова І.П. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
02 червня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
при секретарі судового засідання Кваші Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, за участю третьої особи - управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просив:
- визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Постилякової М.Б. від 14.12.2015 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 750/11532/14;
- зобов'язати державного виконавця поновити порушені права стягувача та скасувати постанову від 14.12.2015 року про закінчення виконавчого провадження;
- дати доручення начальнику відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області скасувати постанову від 14.12.2015 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 750/11532/14, відновити виконавче провадження та зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 березня 2016 року позов задоволено частково. Визнано незаконною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Постилякової М.Б. від 14.12.2015 року про закінчення виконавчого провадження примусового виконання виконавчого листа № 750/11532/14 у ВП № 46533887. В іншій частині позову відмовлено.
На вказане рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині про задоволення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, з 14.02.2015 на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області перебував виконавчий лист № 750/11532/14, виданий 13.02.2015 Деснянським районним судом м. Чернігова, про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради здійснити ОСОБА_2 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі, встановленому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат та провести відповідні доплати з врахуванням виплачених сум.
14.02.2015 державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа.
Листом управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради повідомлено про те, що боржником здійснено перерахунок щорічної грошової допомоги на оздоровлення, проте виплата не здійснена у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань на вказані цілі.
17.07.2015 державним виконавцем було направлено до суду подання про зміну способу та порядку виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова по справі № 750/11532/14.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.10.2015 по справі № 750/11532/14 у задоволенні подання відмовлено.
23.11.2015 за невиконання рішення суду без поважних причин на боржника накладено штраф у розмірі 680 грн. та направлено вимогу щодо виконання рішення суду в 5-денний строк з дня отримання вимоги.
14.12.2015 за невиконання рішення суду без поважних причин на боржника накладено штраф у розмірі 1360 грн., складено акт про невиконання боржником рішення суду та направлено до Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області подання про притягнення посадових осіб управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України.
Постановою старшого державного виконавця Постилякової М.Б. від 14.12.2015 виконавче провадження ВП № 46533887 з виконання виконавчого листа № 750/11532/14, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова, закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». У вказаній постанові зазначено, що виконати рішення без участі боржника неможливо, до останнього у відповідності до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» застосовано штрафні санкції та внесено подання до правоохоронних органів про притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.
Вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом оскарження в даній справі є постанова про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку покладено на державну виконавчу службу.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено в Законі України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV (далі Закон №606), відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Як передбачено ч.1 та ч. 2 ст.11 Закону №606, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії й, зокрема, здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 3 вказаної статті у процесі здійснення виконавчого провадження держаний виконавець має право, зокрема, одержувати з метою захисту інтересів стягувача безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; викликати посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні; залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів; вимагати від посадових осіб боржників - юридичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.
За змістом п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону №606 виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 75 цього Закону.
Відповідно ж до ч. 3 ст. 75 Закону №606 у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
В силу ст. 89 Закону №606 у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання; у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Отже, нездійснення боржником дій по виконанню рішення зобов'язального характеру не звільняє державного виконавця від покладеного на нього обов'язку вживати всіх передбачених Законом №606 заходів для примусового виконання такого рішення; при цьому, накладення штрафів й внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам є лише заходами відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
Водночас, як правильно вказав суд першої інстанції, в процесі виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова по справі № 750/11532/14 державним виконавцем не було вчинено всіх залежних від нього дій, у тому числі, передбачених ст.11 Закону №606.
Разом з тим, відповідно до постанови державного виконавця від 14.12.2015 виконавче провадження було закінчено не у зв'язку з неможливістю виконати рішення без участі боржника, як передбачено ч. 3 ст.75 Закону №606, а саме у зв'язку із вжиттям державним виконавцем всіх заходів примусового виконання рішення суду, передбачених ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», якими останній визначив вчинення дій щодо накладення на боржника штрафів та направлення повідомлення до Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області.
Таким чином, закінчення виконавчого провадження у даному випадку є фактично відмовою виконавця від виконання судового рішення, а відтак винесена ним постанова від 14.12.2015 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» є передчасною та такою, що підлягає скасуванню.
Разом з тим, при вирішенні справи колегія суддів враховує положення ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Також, статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
За змістом же п.68 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.
В силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
В частині про відмову у задоволенні позову рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та судом згідно зі ст. 195 КАС України не переглядається.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про часткове задоволення вимог адміністративного позову.
Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Ухвалу в повному обсязі виготовлено 02.06.2016
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Губська О.А.
Грибан І.О.