Справа: № 826/13469/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Губська Л.В.
Іменем України
30 травня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
Суддів: Парінова А.Б.,
Федотова І.В.,
при секретарі: Нікітіній А.В.,
за участю:
представника позивача Складаного В.А.,
представника відповідача Павлишина М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 лютого 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська архітектурна спілка» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування наказу і постанов, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська архітектурна спілка», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 25.06.2015 про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а саме: № 41/15/10/26-36/2506/02/6,№42/15/10/26-37/2506/02/6,№43/15/10/26-8/2506/02/6,№44/15/10/26-39/2506/02/6, а також наказ № 78 "д" від 19.06.2015 «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації».
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська архітектурна спілка" згідно договору купівлі-продажу від 16.04.2010 є власником нерухомого майна, а саме, нежилих приміщень, загальною площею 753,4 квадратних метрів, які знаходяться за адресою: місто Київ, проспект Леся Курбаса, буд. 19.
30.05.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі - Інспекція) зареєстровано декларацію за № КВ 08212086542 про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція нежилих приміщень по пр. Курбаса, 19 літ. А у Святошинському районі міста Києва", замовником реконструкції є ТОВ "Українська архітектурна спілка".
13.12.2012 Інспекцією зареєстровано повідомлення за № КВ 10212243503 про зміну даних у зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт, а 28.03.2014 зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № КВ 142140870464, якою введено в експлуатацію зазначений об'єкт містобудування після реконструкції.
В червні 2015 року Інспекцією проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська архітектурна спілка" щодо об'єкта будівництва: "Реконструкція нежилих приміщень по просп. Леся Курбаса, 19 літ. А у Святошинському районі м. Києва", за результатами якої складено акт від 16.06.2015, яким, в свою чергу, встановлені порушення позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
16.06.2015 Інспекцією відносно ТОВ "Українська архітектурна спілка" складено чотири протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, припис про усунення цих порушень, а 19.06.2015 - видано наказ № 78 "д" "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації", яким скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція нежилих приміщень по просп. Леся Курбаса, 19 літ. А у Святошинському районі м. Києва" № КВ 08212086542 від30.05.2015 та реєстрацію декларації про готовність цього об'єкта до експлуатації № КВ 142140870464 від 28.03.2014.
25.06.2015 Інспекцією прийнято постанови про накладення на позивача штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а саме:
- № 41/15/10/26-36/2506/02/6 - за правопорушення, передбачене абз.3 п. 5 ч.2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання на об»єктах V категорії складності) та накладено штраф у розмірі 1 096 200,00 грн.;
- № 42/15/10/26-37/2506/02/6 - за правопорушення, передбачене абз. 6 п. 6 ч.2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (експлуатація або використання об»єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об»єкта до експлуатації чи акті готовності об»єкта до експлуатації, об»єктів V категорії складності) та накладено штраф у розмірі 1 096 200,00 грн.;
- № 43/15/10/26-38/2506/02/6 - за правопорушення, передбачене абз.3 п. 4 ч.2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об'єктах II категорії складності) та накладено штраф у розмірі 43 848,00 грн.;
-№ 44/15/10/26-39/2506/02/6 - за правопорушення, передбачене абз.4 п. 6 ч.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів III категорії складності) та накладено штраф у розмірі 109 620,00 грн.
Зазначені постанови про накладення штрафів та наказ № 78 "д" є предметом цього позову, оскільки позивач вважає їх неправомірними.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб»єкт владних повноважень не довів суду правомірність своїх дій, в той час, як позивач свої вимоги обгрунтував і довів належним чином.
Колегія суддів погоджує такий висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 (далі - Порядок №553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції).
Пунктом 2 зазначеного Порядку встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій.
Пунктом 16 зазначеного Порядку встановлено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
Так, актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 16.06.2015 встановлено, що позивачем занижено категорію складності об'єкта будівництва: "Реконструкція нежилих приміщень по просп. Леся Курбаса, 19 літ. А у Святошинському районі м. Києва", чим порушено вимоги статей 32, 34, 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також вимоги ДБН В.1.2-14-2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ", ДБН А.2.2-3-2004 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва", додатку М ДБН А.2.2-3:2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" та Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 557 від 27.04.2011.
Зазначений висновок відповідача грунтується на тому, що проектною організацією TOB "Київ Сіті Пленінг" визначена, а наказом позивача № 3 від 01.11.2011 затверджена, категорія складності об'єкта будівництва - IІ та в подальшому категорія складності об'єкта перезатверджена наказом № 4 від 26.11.2012, як ІІІ, у той час, як відповідно до листа Державного підприємства "Укрдержбудекспертиза" № 976 від 16.06.2015 об'єкт будівництва "Реконструкція нежилих приміщень по просп. Курбаса, 19 літ. А у Святошинському районі м.Києва" повинен бути віднесений до V категорії складності.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.
Отже, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що чинним законодавством чітко визначено, до компетенції яких суб'єктів містобудування віднесено питання про визначення категорій складності об'єкта містобудування.
Водночас, відповідач керується Порядком віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорії складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 557 від 27.04.2011, пунктом 7 якого визначено, що під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) категорія складності таких об'єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальних органів, а в разі необхідності - шляхом проведення експертизи експертною організацією чи експертом, що має відповідний сертифікат.
Тобто, відповідач вважає спірний об»єкт самочинним будівництвом, при цьому, в акті перевірки зазначає про те, що об'єкт містобудування "Реконструкція нежилих приміщень по пр. Курбаса, 19 літ. А у Святошинському районі міста Києва" побудовано згідно проектної документації, розробленої TOB "Київ Сіті Пленінг".
При цьому, як вбачається з акту перевірки, розрахунки категорії складності спірного об'єкта містобудування, що виконані TOB "Київ Сіті Пленінг" та затверджені позивачем 01.11.2011 та 26.11.2012, під час проведення перевірки посадовими особами відповідача не досліджувались, а також, не зазначено про залучення до перевірки експертної установи або експерта, що має відповідний сертифікат для визначення категорії складності об'єкта містобудування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що лист Державного підприємства № 976 від 16.06.2015 не є належним та допустимим доказом того, що зазначений об'єкт містобудування має бути віднесено до V категорій складності, а будь-яких інших доказів , крім зазначеного листа, відповідачем на підтвердження своїх доводів не надано, в той час, як позивачем до суду надано Висновок експертного дослідження від 20.10.2015 року №1430, з якого вбачається, що спірний об»єкт належить до ІІІ категорії складності (а.с.176-199).
Крім того, як зазначено в акті перевірки, позивачем в декларації про початок виконання будівельних робіт № КВ 08212086542 від 30.05.2012 в пункті 14 вказано про те, що земельна ділянка не займається, водночас торговий центр після реконструкції вийшов за межі будівлі, яка реконструювалася відповідно до технічного паспорту, та займає земельні ділянки з кадастровими номерами 75:294:001, 75:294:005, 75:294:007, 75:294:010, що підтверджено актом обстеження земельної ділянки № 323/08 від 24.03.2015 Департаменту земельних ресурсів.
Разом з тим, дослідивши вищенаведений акт обстеження земельної ділянки (а.с.76), колегія суддів приходить до висновку, що він не є належним та беззаперечним доказом того, що зазначені в ньому земельні ділянки займає позивач, оскільки в акті зазначено про розміщення у спірному приміщенні, крім позивача, інших суб»єктів господарювання, а саме: ТЦ «Апрель», гіпермаркет «Місто дверей», супермаркет «DILLA», «McDonalds», автостоянка, супермаркет КЮЗ, парфумерні та господарчі бутики, при цьому, встановлено, що згідно даних міського земельного кадастру земельна ділянка обліковується за Службою колії та позивачем.
Так, згідно з ч.ч.1,4 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Між ТОВ "Українська архітектурна спілка" та ТОВ "Київ Сіті Девелоплемент" було укладено договір купівлі продажу нежилих приміщень від 16.04.2010, згідно якого позивачем набуто у власність нежилі приміщення (в літері А) загальною площею 753,4 квадратних метрів, які знаходяться за адресою: місто Київ, проспект Леся Курбаса, буд. 19, державна реєстрація 23.04.2010, що підтверджується реєстраційним посвідченням №022186.
Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція нежилих приміщень по пр. Курбаса, 19 літ. А у Святошинському районі міста Києва" № КВ 08212086542, зареєстрованої Інспекцією 30.05.2012, позивач в пункті 14 (інформація про земельну ділянку) зазначив, що об'єкт містобудування земельну ділянку не займає.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що незазначення позивачем інформації про договір купівлі-продажу від 16.04.2010 в декларації про початок виконання будівельних робіт не є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, оскільки, фактично на момент реєстрацій зазначеної декларації, земельна ділянка по пр. Леся Курбаса, 19 вже перебувала у власності позивача, а також, це не є тотожнім поняттю «надання недостовірної інформації».
Також, не підтверджуються висновки Інспекції про те, що позивач надав недостовірні відомості щодо отримання ним архітектурно-планувальні вимоги № 03-4 від 26.04.2010, оскільки вони спростовуються наявним в матеріалах справи оригіналом архітектурно-планувальних вимог № 03-4 від 26.04.2010 на об'єкт: "Реконструкція нежилих приміщень по пр. Курбаса, 19 літ. А у Святошинському районі міста Києва", який засвідчений мокрими печатками Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та містить підписи відповідних посадових осіб (а.с.101-105), що не могло бути не прийнято судом першої інстанції в якості належного доказу.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І-ІІІ категорій складності.
Частиною першою статті 39 вказаного Закону, встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до переконання про відсутність достатніх правових підстав для висновку про вчинення позивачем правопорушень у сфері містобудівної діяльності, викладених Інспекцією в акті перевірки та протоколах, тому постанови про накладення на позивача штрафів підлягають скасуванню, і, як наслідок, наявні підстави для скасування наказу № 78 "д" від 19.06.2016.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до п.6 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою КМУ від 06.04.1995 №244, штраф за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути накладено на суб»єкта містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.
Отже, відповідачем, серед іншого, не дотримано строків накладення штрафів, оскільки декларацію про початок виконання будівельних робіт зареєстровано ним 30.05.2012, тому, навіть, якщо він вважав наявним факт скоєння правопорушення у сфері містобудівної діяльності, термін накладення штрафу в цій частині уже сплив.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.
Щодо клопотання представника відповідача про повернення надміру сплаченого судового збору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.1. ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до п.1 ч.2. ст. 7 вказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року апелянту потрібно було сплатити 5439,59 грн. судового збору, проте, як вбачається з квитанції № 1291520009 від 15 квітня 2016 року (а.с. 137), апелянтом сплачено 5439,59 грн. та відповідно до платіжного доручення № 1285 від 12 квітня 2016 року сплачено 616,00 грн. Тобто апелянтом внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, тому сума переплачених коштів підлягає поверненню у розмірі переплати, а саме 616,00 грн.
Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 лютого 2016 року - залишити без змін.
Повернути Державній архітектурно-будівельній інспекції України з рахунку УДКСУ у Печерському районі № 31211206781007, банк ГУ ДКСУ у м.Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 38004897 переплачену суму судового збору у розмірі 616 (шістсот шістнадцять) гривень.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.
Постанова в повному обсязі складена 01 червня 2016 року.
Головуючий-суддя Л.В.Губська
Судді А.Б.Парінов
І.В.Федотов
Головуючий суддя Губська Л.В.
Судді: Федотов І.В.
Парінов А.Б.