Справа: № 381/1134/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Осаулова Н.А. 2-а/381/44/16 Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
31 травня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мацедонської В.Е., Беспалова О.О., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Фастівської районної державної адміністрації Київської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору - ОСОБА_3, про скасування протоколу виїзного засідання тимчасової робочої групи,
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про скасування протоколу виїзного засідання тимчасової робочої групи для визначення відповідності самовільно побудованих будівель та споруд державним будівельним нормам на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 24.11.2015 року.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі з тих підстав, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та постановити нове, яким відкрити провадження.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції» наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пункт шостий частини першої статті 3 КАС України містить положення, згідно з яким адміністративний позов це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Пунктом 1.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 р. № 34/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 р. за № 381/10661 визначено, що нормативно-правовий акт - це офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.
Згідно Рішенню Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 р. у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Оспорюваний позивачем протокол виїзного засідання, це письмовий документ в якому зафіксовані певні обставини, що можуть бути в подальшому використані при прийнятті рішення уповноваженим органом (особою). Він не встановлює норми права та не носить зобов'язального характеру, а тому не є ні нормативно-правовим актом, ні актом індивідуальної дії.
З урахуванням викладеного названий протокол не може бути скасований в судовому порядку.
Свої заперечення щодо обставин, зазначених у цьому протоколі, позивач може викласти у разі оскарження рішення, прийнятого на його підставі.
Відповідно ж до пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Фастівський міськрайонний суд Київської області помилково вдався до аналізу правової природи позовних вимог та дійшов висновку, що фактично позивач хоче вирішити житловий спір.
Разом з тим, оскільки помилкові міркування суду першої інстанції не призвели до неправильного вирішення питання по суті, судова колегія не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.
Керуючись статтями 160, 199, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.Е.Мацедонська
суддя О.О.Беспалов
Ухвала складена в повному обсязі 01 червня 2016 р.
Головуючий суддя Лічевецький І.О.
Судді: Беспалов О.О.
Мацедонська В.Е.