20 травня 2016 рокусправа № 174/176/16-а(2-а/174/5/2016)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2016 року у справі №174/176/16-а(2-а/174/5/2016) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області про визнання протиправним дій і відшкодування шкоди, про визнання неправомірною бездіяльності, про стягнення недоплаченої суми пенсії внаслідок невірного перерахунку,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області, в якому просив:
- визнати дії відповідача такими, що були здійснені без урахування вимог п.6 ст. 92 Конституції України відносно здійснення перерахування пенсії громадянина ОСОБА_1 згідно ст.ст. 18, 20, 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб»;
- зобов'язати відповідача перерахувати пенсію громадянину ОСОБА_1 згідно вимог ст.ст. 18, 20, 21, 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та виплатити суми недоотриманої пенсії, внаслідок неправильного нарахування пенсійного забезпечення по час вирішення даного питання в суді.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», проте нарахування пенсійного забезпечення безпідставно проведено не за п. «а» ст. 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а за п. «б» цієї статті. Згідно ст.25 вказаного Закону в редакції Законів №103/96-ВР від 25.03.96, №3591-IV від 04.04.2006 пенсії по інвалідності підвищуються, зокрема, на 350 процентів мінімальної пенсії за віком інвалідам війни ІІ групи.
Постановою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постанову суду мотивовано тим, що пенсія позивачу призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення (заробітку), як то передбачено для інвалідів війни ІІ групи, а не в розмірі 60% як для інших інвалідів ІІ групи. Твердження позивача, що нарахування пенсійного забезпечення позивачу проводиться не як інваліду війни не знайшло свого підтвердження.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу (а.с.28), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач зазначає, що судом першої інстанції не враховано приписи ст. 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», згідно якої в редакції Законів №103/96-ВР від 25.03.96, №3591-IV від 04.04.2006 передбачено підвищення пенсії по інвалідності на 350 процентів мінімальної пенсії за віком - інвалідам війни ІІ групи. Питання порушення вимог вказаної норми судом першої інстанції не вирішено.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1, є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії Є №057060 (а.с.6).
Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області.
12.11.2004 позивачеві призначено пенсію по інвалідності ІІ групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 06.03.2006 позивачеві встановлено ІІ групу інвалідності, пов'язану з пораненням під час виконання обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку згідно виписки із акту огляду МСЕК від 16.03.2006 серії МСЕ-ДНА-01 № 519512, яку було подано до управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську.
01.02.2016 позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську з заявою про переведення з одного виду пенсії на іншій, а саме: на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.21).
Згідно вказаної заяви відповідачем проведено перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За розрахунком відповідача, про що позивач повідомлений листом пенсійного органу від 10.02.2016 № 772/02/40 (а.с.10), розмір пенсії позивача з 01.02.2016 становить 4921,80 грн. з розрахунку 80% від заробітної сплати і складається з наступних сум:
3553,76 грн. - розмір пенсії по інвалідності (заробітна плата 4359,88 грн. х 80%)
429,60 грн. - підвищення пенсії відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7)) - інвалідам II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,
888,44 грн. - підвищення пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1381 віл 28.12.2011 (25% від розміру пенсії по інвалідності;
50,00 грн. - щомісячна цільова грошова допомога на прожиття інвалідам війни.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність в оскаржуваних діях відповідача порушень діючого законодавства.
Статус позивача як учасника бойових дій під час виконання інтернаціонального обов'язку та особи, яка належить до інвалідів війни, відповідно до ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відповідачем не заперечується, наявними в матеріалах справи доказами не спростовується.
Спірним в межах даної справи є питання правомірності визначення розміру призначеної позивачеві пенсії по інвалідності на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Як встановлено вище, до 01.02.2016 позивач отримував пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі поданої позивачем заяви 01.02.2016 та відповідних документів управлінням Пенсійного фонду України в м. Вільногірську проведено перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992.
Відповідно до ст.1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
За правилами ст.7 вказаного Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до ст..48 Закону № 2262-XII заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
Відповідно до ст. 20 Закону № 2262-XII в редакції, до діяла на час звернення позивача по органу Пенсійного фонду з відповідною заявою (01.02.2016) залежно від причини інвалідності інваліди з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом поділяються на такі категорії:
а) інваліди війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
б) інші інваліди з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби.
Згідно п. «а» ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» розміри пенсій по інвалідності, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах:
а) інвалідам війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);
б) іншим інвалідам I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Виходячи з викладеного, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що твердження позивача про здійснення відповідачем розрахунку пенсії по інвалідності з огляду на положення п. «б» ст. 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» є помилковим, не відповідає фактичним обставинам справи.
Стосовно застосування до спірних правовідносин положень ст. 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в частині підвищення пенсії по інвалідності на 350 процентів мінімальної пенсії за віком, що, як вказує позивач, не було з'ясовано судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Редакція ст. 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII, на яку посилається позивач, діяла до 29.04.2006 і змінена Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006 № 3591-IV.
Приймаючи до уваги, що пенсія по інвалідності за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII призначена позивачеві з 01.02.2016, при вирішенні питання правомірності застосування норм вказаного Закону слід керуватися положеннями цього Закону, що діяли саме на час призначення позивачеві пенсії по інвалідності як особі, яка належить до інвалідів війни.
Відповідно до діючої ст.26 Закону № 2262-XII особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пенсії по інвалідності підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом.
Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ч.4 ст.13 Закону).
Отже правові підстави для підвищення пенсії по інвалідності на 350 процентів мінімальної пенсії за віком відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем згідно наведених вище норм при визначенні розміру пенсії по інвалідності враховано підвищення у розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму (429,60 грн.).
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив правильне за суттю рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції. Передбачені ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2016 року у справі №174/176/16-а (2-а/174/5/2016) - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, є остаточною, оскарженню не підлягає (ч.10 ст. 183-2 КАС України).
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко