31 травня 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/1226/15-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-СГЕМ" до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дністер-СГЕМ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000382200 від 18.05.2015 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що посадовими особами відповідача в період з 16 по 22 квітня 2015 року було проведено позапланову перевірку, за результатами якої 29.04.2015 року складено Акт №086/2200/31015986 у якому зафіксовано порушення позивачем норм Податкового кодексу України. На підставі висновків Акту перевірки Сокирянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС було винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000382200 від 18.05.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 44565,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 29770,00 грн. та за штрафними санкціями - 14885,50 грн. На думку позивача відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення всупереч нормам Податкового кодексу України.
Також позивач зазначає, що суми податку відображені у податкових накладних було правомірно включено до складу податкового кредиту на підставі належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують факт придбання товарів ТОВ «Дністер-СГЕМ» та витрат на їх придбання.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.
Відповідач позов не визнав, подав заперечення проти позову у яких зазначив, що винесене податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000382200 від 18.05.2015 року є обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки первинна документація щодо здійснення господарських операцій ТОВ «Дністер-СГЕМ» з контрагентом є такою, що не містить достовірної інформації та не несе у собі доказової сили. Відповідач стверджував що у контрагента позивача ТОВ «Іберция» відсутнє майно, технічні та матеріальні можливості, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.
У судовому засіданні представник відповідача просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
26 травня 2016 року у судовому засіданні представники сторін надали письмові заяви про розгляд справи у порядку письмово провадження.
Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи приписи ст. 122 КАС України, суд вважає, що подання особами які беруть участь у справі клопотання про розгляду справи без їхньої участі не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дністер-СГЕМ", згідно виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, 02.08.2000 року зареєстровано як юридична особа, ідентифікаційний код 31015986, місце знаходження: 60236, Чернівецька область, Сокирянський район, м.Новодністровськ (т.1, а.с.9).
Наказом Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернівецькій області № 34 від 16.04.2015 р. доручено організувати проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-СГЕМ" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість до Державного бюджету при здійсненні операцій з придбання та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Іберція» за жовтень 2014 року тривалістю 5 робочих днів з 16 квітня 2015 року (т.1, а.с.60).
Згідно наказу № 34 від 16.04.2015 року, направлень № 028 та № 029 від 16 квітня 2015 року дану перевірку доручено провести в.о. начальника відділу податкового аудиту Сокирянської ОДПІ Головного управління ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_1 та головному державному ревізору-інспектору Новодністровського відділення Сокирянської ОДПІ Головного управління ДФС у Чернівецькій області Гангал Ю.В. (т.1, а.с.61-62).
За результатами проведеної позапланової перевірки посадовими особами відповідача складено Акт № 086/2200/31015986 від 29 квітня 2015 року про результати документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-СГЕМ" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Іберция" за жовтень 2014 року.(т.1, а.с.10-21).
За результатами перевірки встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Дністер-СГЕМ" пункту 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 статті 198, пункту 201.1, п.201.2, п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за жовтень 2014 року всього на загальну суму 29770,00 грн.
Не погодившись з висновками викладеними в Акті позапланової перевірки, позивач 05.05.2015 року подав заперечення до Акту позапланової перевірки № 086/2200/31015986 від 29 квітня 2015 року (т.1, а.с.22).
12.05.2015 року відповідач розглянувши заперечення до Акту позапланової перевірки, листом №640/10/24-09-22 повідомив позивача, що висновки викладені в Акті документальної позапланової перевірки від 29.04.2015 року №086/2200/31015986 ТОВ "Дністер-СГЕМ" є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
За результатами перевірки, з урахуванням висновків, викладених в Акті позапланової перевірки №086/2200/31015986 від 29.04.2015 року відповідачем 18.05.2015 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0000382200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 44565,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 29770,00 грн. та за штрафними санкціями - 14885,50 грн.
Вважаючи винесене Сокирянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернівецькій області податкове повідомлення-рішення незаконним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Судом з метою з'ясування обставин справи, було зобов'язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог. З урахуванням матеріалів справи, розгляд справи відкладався, зупинявся у зв'язку з необхідністю витребування письмових доказів.
Оскільки позивачем на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. ч. 4,5 ст. 11 КАС України зобов'язував позивача, відповідача надати суду письмові докази, які б вказували на підстави прийняття спірного рішення та інші документи, які мали значення для розгляду справи.
Частиною 1 ст. 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Водночас, судом у порядку п. 4-5 ст. 11, ст. ст.69, 71 КАС України додаткові докази витребувано у позивача, відповідача, Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.
Дослідженням письмових доказів, зокрема Акту перевірки № 086/2200/31015986 від 29 квітня 2015 року про результати документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-СГЕМ" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Іберция" за жовтень 2014 року, встановлено, що до перевірки не надано супровідні документи, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (паспорти якості, сертифікати відповідності, специфікації) отримані від ТОВ "Іберция" у період із 01.10.2014 року по 31.10.2014 року, акти приймання передачі ТМЦ, який підтверджує прийняття та передачу вантажу до складського приміщення, журнал довіреностей, довіреність на отримання ТМЦ, табель робочого часу водія, відрядження та інші про, що складено акт про ненадання документів від 29.04.2015 року.
Крім того, відповідачем було направлено запит на адресу Вишгородської ОДПІ для проведення зустрічної звірки. Згідно матеріалів, наданих Вишгородською ОДПІ, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Іберция" за податковою адресою м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69-Г,оф. 1/4, відсутнє (т.1, а.с. 129-138).
Згідно листа Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 26.02.2015 року № 27/22-01/37335998 вбачається, що за період із 01.10.2014 по 31.10.2014 року у ТОВ "Іберция" відсутні трудові резерви, матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби, за податковою адресою вказане товариство не знаходиться. З урахуванням аналізу податкового реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлено (178 податкових накладних на суму ПДВ 9980 грн. та одна податкова накладна на суму 4431,16 грн.), що становить 81% від всієї суми податкового кредиту ТОВ "Іберция" (т.1, а.с. 64-70).
Згідно службової записки заступника начальника ОДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС в Київській області № 1499/10.13.07.01.14 від 26.02.2015 року вбачається, що підприємство ТОВ "Ібериця" відсутнє за вищевказаною адресою, за даною адресою знаходиться Дочірнє підприємство "Антикор" (т.1, а.с. 142).
Оглядом Податкової накладної від 20.10.2014 року № 78 встановлено, що у вказаній накладній не зазначено дату та номер цивільно-правового договору, не зазначено коду товару згідно УКТ ЗЕД, тобто вказана податкова накладна видана з порушенням вимог пунктів 201.1, 201.2, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України. (т.1, а.с. 36).
Дослідженням Договору № 20-2014/ДС від 20.10.2014 року встановлено, що 20 жовтня 2014 року між ТзОВ "Дністер-СГЕМ" (Покупець в особі директора ОСОБА_3.) та ТОВ "Іберция" (Продавець в особі директора ОСОБА_4.) укладено договір № 20-2014/ДС, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність товар покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити за нього продавцю обумовлену даним договором суму.
Пунктом 2.5 даного Договору вбачається, що прийом товару за якістю проводиться відповідно до даних паспорту якості виробника та або сертифікату відповідності товару.
Пунктом 4.1, 4.1.1 Договору передбачено, що продавець зобов'язаний після підписання даного договору, протягом строку, визначеного п. 2.1. даного договору, передати покупцеві Товар з Сертифікатом якості. Водночас суд зазначає, що позивач на виконання вимог суду, вказані письмові докази суду не надано. (т.1, а.с. 32).
З урахуванням наявних матеріалів, посадовими особами відповідача за наслідками перевірки, встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Дністер-СГЕМ" пункту 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 статті 198, пункту 201.1, п.201.2, п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI в наслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість за жовтень 2014 року всього на загальну суму 29770,00 грн.
Допитаний як свідок ОСОБА_3 показав, що працює директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-СГЕМ". У жовтні 2014 року невідомі особи на адресу електронної пошти направили йому договір № 20-2014/ДС від 20.10.2014 року на придбання ТМЦ. Вказаний договір ним було підписано за місцем роботи. Обставин отримання, підписання та повернення договору не пам'ятає. У жовтні 2014 року надав водієві ОСОБА_5 вказівку на вантажному автомобілі підприємства виїхати до м. Вишгорода, Київської області, з метою отримання товарно-матеріальних цінностей для підприємства. ОСОБА_3 також пояснив, що будь-яких дій по встановленню встановленню продавця товару, не проводив. Документи, які б підтверджували реальність здійснення операції у нього відсутні. Дії посадових осіб відповідача, які проводили перевірку, складали акт перевірки, зазначали порушення, приймали рішення за наслідками перевірки не оскаржував.
Допитаний судом як свідок ОСОБА_5 пояснив, що працюючи водієм у товаристві з обмеженою відповідальністю "Дністер-СГЕМ" наприкінці жовтня 2014 року згідно розпорядження директора, на вантажному автомобілі підприємства виїхав до м. Вишгорода, Київської області, з метою отримання товарно-матеріальних цінностей для вказаного підприємства. При під'їзді до м. Вишгорода у телефонному режимі з'єднався з директором, після чого його зустрів незнайомий йому чоловік та надав додаток переліку товарів, а також товар, який зазначений у переліку, після чого він повернувся на підприємство. На себе товар без довіреності не приймав.
Будучи допитаним, як свідок ОСОБА_1, показав, що працює начальником відділу податкового аудиту Сокирянської ОДПІ. На підставі наказу № 34 від 16.04.2015 року, направлення № 029 від 16.04.2015 року за участю головного державного ревізора інспектора відділу податкового аудиту Сокирянської ОДПІ було проведено документальну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-СГЕМ" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання ТМЦ у ТОВ "Іберция" в жовтні 2014 року. У ході перевірки посадовими особами позивача не надано до перевірки супровідні документи, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (паспорти якості, сертифікати відповідності, специфікації) отримані від ТОВ "Іберция", акти приймання передачі ТМЦ, який міг би підтвердити прийняття та передачу вантажу, журнал довіреностей, довіреність на отримання ТМЦ, табель робочого часу водія, відрядження та інші документи про, що було складено акт про ненадання документів від 29.04.2015 року. водночас зазначив, що водій та інші відмовились від надання пояснення.
Крім того, у ході проведення перевірки були використані матеріали Вишгородської ОДПІ. Згідно матеріалів наданих Вишгородською ОДПІ вбачалось, що ТОВ "Іберция" за податковою адресою, не знаходяться, відсутні трудові ресурси та інші докази, які б могли підтвердити реальність здійснення господарської операції. З урахуванням виявлених порушень зазначених у акті перевірки, було прийнято податкове повідомлення рішення.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статі 138 Податкового кодексу України датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Положеннями пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною .
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Тому при розгляді тверджень контролюючого органу про безтоварність господарської операції підлягає перевірці сам факт, реальність здійснення господарської операції.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Безтоварні ж господарські операції не призводять до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів.
Суд також зазначає, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт, послуг), так як саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.
Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.
З обставин справи вбачається, що висновок контролюючого органу про заниження позивачем суми податку на додану вартість за жовтень 2014 року пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з ТОВ "Іберция".
Як встановлено судом, 20.10.2014 р. між ТОВ "Іберция" (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №20-2014/ДС.
Згідно умов вказаного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві матеріали, далі - Товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього Продавцю обумовлену даним Договором суму (пункт 1.1. Договору).
Суд приходить до висновку, що позивачем в ході розгляду справи не було доведено та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження реального здійснення оподатковуваних операцій ТОВ "Іберция" на користь позивача.
Зокрема, позивачем, не було надано суду документів на підтвердження фактичної наявності у контрагента товару, зазначеного у податкових та видаткових накладних. Наприклад відповідні податкові накладні; акти прийому-передачі товару; довіреність, паспорт якості виробника, сертифікат відповідності товару.
Зазначене свідчить про відсутність у контрагента позивача об'єктивної можливості виконати свої зобов'язання за договором купівлі-продажу від 20.10.2014 року №20-2014/ДС, а відтак і про відсутність у позивача реальної мети настання наслідків за указаним договором.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).
Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16 липня 1999 року №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно пункту 3 ст. 8 Закону №996 передбачено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Пунктом 6 ст. 8 Закону № 996 передбачено, що керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.
Статтею 9 Закону № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Вирішуючи спір, суд також приходить висновку, що позивачем укладено вказаний договір з невідомими особами, контрагент відсутній за місцем реєстрації, у контрагента відсутні трудові ресурси, а також належні докази придбання та реалізація товару, відсутні сертифікати відповідності товару, паспорт виробника. Відповідно позивачем не було надано відповідачу, його посадовим особам під час перевірки, а також під час розгляду його скарг, заперечень належні докази, а саме первинні документи бухгалтерського обліку стосовно перевезення товарно-матеріальних цінностей придбаних за словами позивача у ТОВ "Іберция" у жовтні 2014 року, а саме: довіреності вантажоодержувачів; акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей; супровідні документи, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставлялася (паспорти якості, сертифікати відповідності, специфікації товару) табелі робочого часу та інші.
Суд також зазначає, що позивачем не надано суду належних доказів, зокрема довіреності вантажоодержувачів; акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей; супровідні документи, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставлялася (паспорти якості, сертифікати відповідності, специфікації) згідно вимог договору. Крім того суд зазначає, що позивачем не оскаржувались дії посадових осіб відповідача, які виявили вказане порушення, на підставі, яких прийнято податкове повідомлення-рішення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження реального здійснення господарської операції за договором купівлі-продажу №20-2014/ДС від 20.10.2014 року (податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, накладні, акти списання, подорожні листи, посвідчення та відрядження, виписки банку) не є достатніми доказами фактичного виконання спірної операції за наявності у цих документах неточностей та суперечностей, за відсутності інших вищезазначених необхідних згідно умов договору документів та за виявленими контролюючим органом і не спростованими позивачем фактами відсутності у контрагента позивача можливості здійснення господарських операцій у жовтні 2014 року через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.
Вказані обставини свідчать про безтоварність господарської операції за вказаним договором купівлі-продажу від 20 жовтня 2014 року№20-2014/ДС, що виключає її відображення у податковому обліку позивача.
Наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови факту нездійснення самої господарської операції не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.
Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України відображеними, зокрема в постанові від 07 лютого 2012 року у справі №21-425во10, в постанові від 01 грудня 2015 року у справі №21-3788а15, постанові від 22 вересня 2015 р. № 21-1359а15.
Отже, суд погоджується з висновком суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за жовтень 2014 року, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягають.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Враховуючи наведені норми матеріального і процесуального права, взаємний та достатній зв'язок зібраних по справі доказів у їх сукупності та зважаючи на те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, а відповідачем, у свою чергу, доведено обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач довів правомірність прийняття спірного рішення.
Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Між тим, і частина 1 статті 71 КАС України також покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене вище, не встановивши в судовому засіданні факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд не вбачає правових підстав для задоволення заявленого адміністративного позову.
Відтак, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер СГЕМ» до Сокирянської ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000382200 від 18.05.2015 року про застосування штрафних фінансових санкцій до ТОВ «Дністер СГЕМ» є таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2-6, 11, 17, 69,71, 86,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю
У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.
Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя П.Д. Дембіцький