30.05.2016 Справа № 756/7008/16-к
№1-кп/756/537/16
№756/7008/16-к
30 травня 2016 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ;
секретар - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , провівши в приміщенні судове засідання по розгляду кримінального провадження за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такого, що народився в м. Сквира Київської області, громадянина України, такого, що має загальну середню освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 27.02.2001 року Сквирським районним судом Київської області за ч.2 ст.229-2, 44, ч.2 ст.229-6, 44,43 КК України ( у редакції 1960 року); 03.09.2008 року Печерським районним судом м. Києва за ч.2 ст.309 КК України до 3 років позбавлення волі; 16.04.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі; 07.10.2014 року звільнений з місць позбавлення волі умовно достроково на не відбутий строк 7 місяців 28 днів,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 р. матеріали кримінального провадження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України виділено в окреме провадження з кримінального провадження у відношенні ОСОБА_7 , ОСОБА_4 .
Судовим слідством Оболонський районний суд м. Києва встановив, що 30.10.2015 року приблизно о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_8 , разом з ОСОБА_9 , перебували за адресою: м. Київ, пр. Правди 2, де з метою вчинення таємного викрадення чужого майна, вступили між собою у злочинну змову, розподіливши між собою ролі.
Реалізуючи свій, вказаний вище намір, ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 , 31.10.2015 року приблизно о 00 годині 10 хвилин, прийшли до будинку АДРЕСА_3 , де побачили припаркований автомобіль марки «Фольцваген Кадді» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить громадянину ОСОБА_12 . Впевнившись, що за їх діями ніхто зі сторонніх не спостерігає, підійшли до нього, відчинили задні дверцята багажного відділення та проникли до салону автомобіля, звідки таємно викрали особисте майно громадянки ОСОБА_5 , а саме:
1.цифровий графічний еквалайзер Alesis DEQ-230 з блоком живлення, вартістю 3048 гривень 00 копійок, який знаходився у картонній коробці;
2.ноутбук Sony PCG 61611L коричневого кольору із зарядним пристроєм вартістю 4000 гривень 00 копійок, який знаходився у чорній полотняній сумці;
3.рюкзак синього кольору із написом «Lonsdale», який матеріальної цінності для потерпілої не становить;
4.сонцезахисні окуляри з металевою оправою, які матеріальної цінності для потерпілої не становлять, знаходились у салоні автомобіля у відділені для рукавичок;
5.куртку синього кольору на замку з написом «Tom Tailor», яка матеріальної цінності для потерпілої не становить;
6.куртку коричневого кольору з написом «Harley Int», яка матеріальної цінності для потерпілої не становить;
7.білий поліетиленовий пакет розмірами приблизно 40х20х40 см., в середині якого знаходиться одяг, а саме 10 жіночих суконь вартістю по 500 гривень 00 копійок кожна, 4 жіночих пальто чорного кольору вартістю по 700 гривень 00 копійок кожне;
8.дорожну валізу коричневого кольору в клітинку з червоною папкою із документами та одягом, а саме 4 пари жіночих штанів, 3 жіночі кофти, які матеріальної цінності для потерпілої не становлять;
9.манікюрний набір, який матеріальної цінності для потерпілої не становить, який знаходився на задньому сидінні автомобіля;
10.футляр з окулярами, які матеріальної цінності для потерпілої не становлять, знаходились у відділені для рукавичок автомобіля;
11.пакет з скляними банками, які матеріальної цінності для потерпілої не становлять, знаходився на задньому сидінні автомобіля;
12.нижню білизна та шкарпетки, які матеріальної цінності для потерпілої не становлять, знаходились у рюкзаку синього кольору;
13.22 пари літнього жіночого взуття вартістю по 1000 гривень 00 копійок кожна;
14.пластикову картку банку «Приват Банк» № НОМЕР_2 , яка знаходилась у папці червоного кольору, яка лежала у дорожній валізі.
Після цього ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_13 матеріальну шкоду на загальну суму 36 848 гривень 00 копійок.
11 лютого 2016 року між потерпілою ОСОБА_14 та обвинуваченим ОСОБА_9 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 471 КПК України укладено угоду про примирення між потерпілою та обвинуваченим.
У відповідності до даної угоди, потерпіла та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.185 КК України, обвинувачений ОСОБА_10 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке обвинувачений ОСОБА_10 повинен понести за вчинений злочин за ч.2 ст.185 КК України, а саме у виді позбавлення волі, строком на 2 (два) роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обовязки:
-не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця свого проживання.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені підозрюваній.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст.ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним про примирення.
Потерпіла в судовому засідання просила затвердити угоду укладену між нею та обвинуваченим.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачений в судовому засіданні також просив вказану угоду з потерпілою затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_10 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_10 та потерпіла повністю усвідомлюють зміст укладеної угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим обвинувачений, також останній цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 та п.1 ч.5 ст. 474 КПК України, та наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст.473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_10 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, а відповідно, такі дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфікує за ч.2 ст. 185 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_15 узгоджену сторонами угоди про примирення міру покарання.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КК України, суд,
Затвердити угоду від 11 лютого 2016 року між потерпілою ОСОБА_14 та обвинуваченим ОСОБА_9 про примирення.
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, за якою призначити йому узгоджену сторонами угоди про примирення від 11 квітня 2016 року покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця свого проживання.
Речові докази по справі, що знаходяться на відповідальному зберіганні потерпілої ДРАПІКОВСЬКОЇ - передати останній для використання за належністю.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Засудженому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1