Справа №2-621
2008 року
05 червня 2008 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області в складі:
Головуючого - судді Нікандрової C.O.
секретарі Олійник М.Ю
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідачів ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Василівка цивільну справу за позовом підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розірвання договору найму, виселення та стягнення заборгованості по квартирній платі, -
В позові зазначено, що на підставі спільної постанови адміністрації ЗАТ "ЗЗРК" та профспілкового комітету №36/2 від 27.08.2001 року ОСОБА_3 на сім'ю з трьох чоловік у зв'язку з трудовими відносинами була надана житлова площа в кімнатах НОМЕР_1-НОМЕР_2 гуртожитку, що належить позивачу на праві власності і розташований за адресою: АДРЕСА_1. На нього ж був оформлений особовий рахунок. 01.03.2007 року між ЗАТ "ЗЗРК" та ОСОБА_3 укладений договір найму житла НОМЕР_1НОМЕР_3. На підставі рішення суду від 25.12.2007 року колишня дружина відповідача ОСОБА_5 виписана з вказаної адреси. На підставі заяви відповідача від 03.01.2008 року на вказану житлову площу прописані ОСОБА_4 та її неповнолітній син ОСОБА_6 Актом обстеження житлово-побутових умов від 29.01.2008 року встановлено, що на вказаній житловій площі фактично проживають квартиранти ОСОБА_7. Наймач ОСОБА_3 повідомлений листом про необхідність усунення порушень при користуванні житлом. Крім того, член сім'ї наймача - ОСОБА_4 має житло на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_2. За період з 01.11.2007 року по 09.02.2008 року відповідачі мають заборгованість за квартирну плату, електроенергію, водопостачання, опалення, каналізацію в сумі 660, 97 гривень. Позивач просить суд розірвати договір найму житла НОМЕР_1НОМЕР_4 від 01.03.2007 року між позивачем і ОСОБА_3, виселити відповідачів та їх неповнолітніх дітей з гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого приміщення, стягнути з відповідачів заборгованість в сумі 660, 97 гривень, а також витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного розгляду цивільної справи.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги уточнила, просила розірвати договір найму житла НОМЕР_1НОМЕР_3 від 01.03.2007 року на підставі підпункту 10 пункту 11, підпункту 4 пункту 13 договору, підпунктами 2, 4 пункту 15 у зв'язку з наявністю у члена сім'ї наймача іншого житла на праві приватної власності, використанням житла не за цільовим призначенням, здачу кімнат у піднайом, виселити відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з їх неповнолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_6. з кімнат НОМЕР_1-НОМЕР_2 в гуртожитку АДРЕСА_3 без надання іншого жилого приміщення та зняти їх з реєстрації за вказаною адресою. Від підтримання позовних вимог в частині стягнення квартплати та комунальних послуг в сумі 660, 97 грн. відмовилася у зв'язку з задоволенням їх відповідачами після подачі позову.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представник відповідачів ОСОБА_9 позов не визнали, пояснили, що акти від 29.01.2008 року та 31.01.2008 року про проживання інших громадян в кімнатах НОМЕР_1-НОМЕР_2 гуртожитку АДРЕСА_3 є неналежними доказами, оскільки складені без участі відповідачів і осіб, яки нібито проживають замість відповідачів за вказаною адресою. Наявність у приватній власності ОСОБА_4. квартири, придбаної до шлюбу, не є підставою для позбавлення право відповідачів на житло у гуртожитку. Крім того, відсутні передбачені законом підстави розірвання договору найму житла і виселення відповідачів.
Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення,
об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справи, суд вважає необхідним до спірних правовідносин застосовувати норми Житлового кодексу України в частині, що регулює питання користування житловими приміщеннями в гуртожитках, оскільки він є спеціальним законом у сфері житлових правовідносин, а також норми Цивільного кодексу України в частині, що регулюють договір найму житлового приміщення
Згідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від 12.04.85 року при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства. Згідно вимог ст.62 ЖК України до відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також правила цивільного законодавства.
Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що відповідно до ст. ст. 127-129 ЖК України, пп. 1, 2, 9, 10, 40, 41 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.061986 року №208, діючого на даний час, право на вселення в гуртожитки, які належать підприємству, мають працівники даного підприємства. Приміщення гуртожитків є тимчасовим житлом, передбачені для забезпечення місцем проживання робітників на період їх роботи на підприємстві. Надання жилої площі в гуртожитку провадиться на підставі відповідного рішення адміністрації підприємства та профспілкового органу. Для вселення на жилу площу видається ордер.
Відповідно до ст.132 ЖК України працівників підприємства, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин; осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.
Згідно з вимогами ст.125 ЖК України осіб, які пропрацювали на підприємстві, що надало їм службове жиле приміщення, не менш ніж десять років, не може бути виселено без надання іншого жилого приміщення.
Згідно ч.3 ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 перебуває з підприємством - позивачем у трудових відносинах. У зв'язку з трудовими відносинами згідно спільного рішення засідання адміністрації та профкому ЗАТ «ЗЗРК» №36/2 від 27.08.2001 року одержав кімнати НОМЕР_1-НОМЕР_2, житловою площею 29 м.кв. в гуртожитку АДРЕСА_4, на підставі ордера від 11.09.2001 р. №51 для проживання сім'єю у складі трьох осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8 Таким чином, підприємством - позивачем спірні кімнати НОМЕР_1-НОМЕР_2 в гуртожитку АДРЕСА_3 надані ОСОБА_3 саме у зв'язку з його роботою на цьому підприємстві.
Згідно Свідоцтва про право власності від 22.09.2004 року Дніпрорудненської міської ради гуртожиток АДРЕСА_5 належить на праві колективної власності підприємству з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат».
01 березня 2007 року між ЗАТ «ЗЗРК» і ОСОБА_3 укладений договір найму житла НОМЕР_1НОМЕР_3 кімнат НОМЕР_1-НОМЕР_2 гуртожитку АДРЕСА_1.
29.06.2007 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_4
Рішенням Василівського районного суду від 12.12.2007 року колишня дружина наймача - ОСОБА_5 виписана з вказаної адреси.
На підставі заяви ОСОБА_3 з 12.01.2008 р. в кімнатах НОМЕР_1-НОМЕР_2 гуртожитку АДРЕСА_1 зареєстровані члени його сім'ї - відповідач ОСОБА_4 та її неповнолітній син ОСОБА_6
Таким чином, на час розгляду справи у спірних кімнатах НОМЕР_1-НОМЕР_2 гуртожитку АДРЕСА_1 зареєстровані і проживають ОСОБА_3 та його неповнолітній син ОСОБА_8, ОСОБА_4 та її неповнолітній син ОСОБА_6.
Відповідач ОСОБА_3 на даний час продовжує працювати в ЗАТ «ЗЗРК», стаж роботи на підприємстві складає більш ніж 10 років, тому підстав виселення його з гуртожитку згідно з вимогами ст.ст. 132, 125 ЖК України судом не встановлено.
Згідно ст.810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у
ньому на певний строк за плату. До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.2 ст.825 ЦК України договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі: 1) невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази; 2) руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає.
Стаття 826 ЦК України у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.
Пункт 25 Договору найму житла НОМЕР_1НОМЕР_3 від 01.03.2007 року передбачає, що договір може бути розірваний у разі невнесення наймачем та членами його сім'ї плати за житло за шість місяців, використання житла не за призначенням, руйнування або псування житла наймачем або членами його сім'ї, а також невиконання інших умов договору сторонами договору.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зміна або розірвання договору згідно вимог ч.2 ст. 651 ЦК України можливо лише за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Договором найму житла НОМЕР_1НОМЕР_3 від 01.03.2007 року не визначені істотні порушення договору, які є підставою для розірвання договору.
У позовній заяві позивач просить розірвати договір найму житла НОМЕР_1НОМЕР_3 від 01.03.2007 року на підставі пунктів 11 пп. 10, 15 пп.2, 4, 25 договору, у зв'язку з здаванням житла у піднайом, наявністю у члена сім'ї наймача на праві приватної власності іншого житла, та невиконання інших умов договору найму.
Доводи представника позивача про порушення відповідачами умов договору найму житла в частині не використання житлового приміщення за цільовим призначенням і здача його у піднайом не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Так, представником ЗАТ «ЗЗРК» в обґрунтування позовних вимог наданий акт від 29.01.2008 року про обстеження кімнат НОМЕР_1-НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 за яким за поясненнями сусідів за вказаною адресою проживає сім'я ОСОБА_7, акт від 31.01.2008 року про обстеження квартири АДРЕСА_2, за яким зі слів сусідів встановлено, що за цією адресою проживає сім'я з 3 чоловік. Зазначені докази не можуть бути прийняті до уваги як належні докази, оскільки тимчасове перебування інших осіб у найманому житловому приміщенні не означає правовідносини піднайму, а здача житла у піднайом передбачає надання житлового приміщення у користування іншій особі за плату на підставі письмового договору, але такого договору піднайму між відповідачами і ОСОБА_7 суду не надано, при складанні акту від 29.01.2008 року з приводу підстав перебування у спірному приміщенні не були опитані члени сім'ї ОСОБА_7 і ОСОБА_3. Крім того, дії відповідачів ОСОБА_3, зокрема, оплата ними квартирної плати та комунальних послуг, реєстрація 12.01.2008 року у кімнатах НОМЕР_1-НОМЕР_2 гуртожитку АДРЕСА_1 відповідача ОСОБА_4. та її неповнолітнього сина ОСОБА_6 свідчать про те, що відповідачі здійснюють фактичне користування спірним житловим приміщенням і проживають в ньому. Надані в ході судового розгляду акти від 07.04.2008, 10.04.2008, 18.04.2008, 28.04.2008 року дотримання вимог проживання в сімейному гуртожитку, якими зафіксовано відсутність відповідачів в кімнатах НОМЕР_1-НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 на час перевірки, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не є належними доказами на підтвердження здачі житлового приміщення в гуртожитку в піднайом.
Не надано позивачем і доказів того, що житлове приміщення в кімнатах НОМЕР_1-НОМЕР_2 гуртожитку АДРЕСА_3 використовуються не за цільовим призначенням, тобто не пов'язаним з проживанням.
Суд не може прийняти до уваги доводи представника позивача про наявність підстав розірвання договору найму житла на підставі підпункту 10 пункту 11 договору, підпункту 4 пункту 13 договору у зв'язку з наявністю у члена сім'ї наймача ОСОБА_4. на праві власності іншого житла - квартири АДРЕСА_2 виходячи з наступного. Розірвання договору найму житла з підстав наявності власності іншого житлового приміщення не передбачена законодавством, ОСОБА_4 отримала право власності на житло 24.03.2006 рок, а в шлюб з ОСОБА_3 вступила
29.06.2007 року, тобто стала членом його сім'ї вже фактично маючи право власності на квартиру, таким чином, придбання житла наймачем або членом його сім'ї на протязі дії договору найму судом не встановлено.
При вирішенні справи суд керується вимогами ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України відповідно до яких обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, диспозитивності, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі, доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, в судовому засіданні не встановлено порушень договору найму, які є підставою для розірвання договору найму житла, виселення у зв'язку з цим відповідачів з займаного ними житлового приміщення у кімнатах НОМЕР_1-НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1 та зняття їх з реєстрації за вказаною адресою.
Одночасно з тим, відповідно до ст.89 ЦПК України, у зв'язку з тим, що позивач не підтримує позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості по квартплаті та комунальним послугам внаслідок їх задоволенні відповідачами, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору в сумі 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30 грн. покласти на відповідачів. В решті судовий збір в сумі 8, 50 грн. віднести за рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 651, 815, 825, 826 ЦК України, ст.ст.9, 125, 132 ЖК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від 12.04.1985р., ст.ст. 10, 60, 88, 209-212, 215 ЦПК України, -
В задоволенні позову підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розірвання договору найму, виселення та стягнення заборгованості по квартирній платі - відмовити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 витрати на оплату судового збору у розмірі 51 /п'ятдесят одна/ гривня, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30 /тридцять/ гривень на користь підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» /р/р 26009301275072 в Дніпрорудненському відділенні АК ПІБ, МФО 313054/.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дати проголошення рішення і поданням після цього апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.