"13" березня 2009 р. Справа № 20/34-09-991
За позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до відповідача: Одеської міської ради
про визнання права власності
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1;
від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Одеської міської ради, в якій просить визнати за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 38,0 кв.м, основною площею 32,9 кв.м., у відповідності із технічним паспортом від 09.10.2008 року.
В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на те, що ним на підставі договору купівлі-продажу від 17.06.2008 року, з метою розширення своєї підприємницької діяльності, було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що складається з: 2 -коридор, 1 -кухня, 3 -санвузол, 4, 5 -житлові, загальною площею 37,7 кв.м, житловою площею 24,4 кв.м. Право власності Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на зазначені приміщення 23.06.2008 року було зареєстровано у встановленому законом порядку КП „ОМБТІ та РОН” в книзі 564пр-41 за № 445.
У подальшому придбана позивачем квартира № 10 без зміни загальної площі квартири була переобладнана ним в нежитлові приміщення, загальною площею приміщень 38,0 кв.м, основною -32,9 кв.м. На зазначені приміщення у встановленому законом порядку був отриманий технічний паспорт від 09.10.2008 року.
Однак Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 документів, підтверджуючих право власності на спірне майно, у відповідача -Одеської міської ради, у встановленому законом порядку, отримано не було, а оскільки відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2009 року основним видом підприємницької діяльності позивача є роздрібна та оптова торгівля, а також здавання в оренду власного нерухомого майна, то відсутність належних правовстановлюючих документів на спірні нежитлові приміщення не дає йому змоги здійснювати у законному порядку свою підприємницьку діяльність та користуватися правами, наданими законом власнику, це й зумовило Фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 звернутися з відповідним позовом до суду.
У судовому засіданні 13.03.2009 року позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення, у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного:
Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Як вбачається з матеріалів справи, Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 з метою розширення своєї підприємницької діяльності 17 червня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі за № 2883, було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що складається з: 2 -коридор, 1 -кухня, 3 -санвузол, 4, 5 -житлові, загальною площею 37,7 кв.м, житловою площею 24,4 кв.м.
Право власності Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на зазначену квартиру 23.06.2008 року було зареєстровано у встановленому законом порядку КП „ОМБТІ та РОН” в книзі 564пр-41 за № 445.
Як свідчать матеріали справи, у подальшому належна позивачу на праві власності квартира № 10 без зміни загальної площі була переобладнана ним в нежитлові приміщення, про що ним 09.10.2008 року, внаслідок проведення технічної інвентаризації Комунальним підприємством „ОМБТІ та РОН”, був отриманий відповідний технічний паспорт.
Згідно із зазначеним технічним паспортом квартира АДРЕСА_1 цілком переобладнана у нежитлові приміщення, загальна площа приміщень становить 38,0 кв.м, основна -32,9 кв.м. Приміщення повністю відповідають вимогам щодо їх використання за цільовим призначенням.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
У відповідності до ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Таким чином, жилі та нежилі приміщення відносяться до нерухомих речей.
Згідно зі ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
У відповідності із законом “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, документами, на підставі яких здійснюється реєстрація права власності на побудоване нерухоме майно є, насамперед, свідоцтво про право власності, акт прийому до експлуатації.
На підставі ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Можливість переведення жилих приміщень у нежилі передбачена статтями 7 та 8 Житлового кодексу України, виходячи з ч. 2 ст. 7 якого переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі здійснюється за рішенням органів, які виконуть функції виконавчих органів ВР АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад. Відповідно до ст. 8 ЖК України переведення придатних для проживання жилих будинків і приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках таке переведення може провадитись за прпозиціями відповідних міністерств, державних комітетів, відомств і центральних органів громадських організацій.
Проте законодавством України не передбачено окремої норми щодо порядку переведення з житлового фонду в нежитловий приватизованої квартири. Зокрема, ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначено, що власник приватизованого житла має право розпорядитися квартирою (будинком) на свій розсуд.
Це також кореспондується із вимогами ст. 383 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
При цьому, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Як свідчать матеріали справи, позивачем, без зміни загальної площі належної йому на праві власності квартири, самовільно (без відповідного дозволу) переобладнано її у нежитлові приміщення.
Під переобладнанням розуміється встановлення, перенесення або зміна інженерних мереж, електричного, санітарно-технічного або іншого обладнання, що супроводжується внесенням змін до технічного паспорту приміщення.
Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2009 року основним видом підприємницької діяльності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, роздрібна та оптова торгівля косметичними та парфумерними товарами, оптова торгівля іншими продовольчими товарами, а також здавання в оренду власного нерухомого майна.
Отже відсутність у позивача належних правовстановлюючих документів на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 не дає йому змоги здійснювати у законному порядку свою підприємницьку діяльність та користуватися правами, наданими законом власнику.
З урахуванням зазначеного, оскільки зміни у майні позивача не призвели до порушення прав та законних інтересів інших осіб, не порушують будівельних норм, та позивач намагається використовувати своє майно у господарській діяльності, суд вважає позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлові приміщення, загальною площею 38,0 кв.м, основною площею 32,9 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги, що позивачем не заявлені вимоги про відшкодування державного мита та ІТЗ судового процесу, у суду відсутні підстави для покладення витрат на відповідача, разом з тим суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися в подальшому з заявою для вирішення питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (65009, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 38,0 кв.м, основною площею 32,9 кв.м., у відповідності із технічним паспортом від 09.10.2008 року.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Зазначене рішення є підставою для реєстрації КП "ОМБТІ та РОН" права власності за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на нежитлові приміщення, загальною площею 38,0 кв.м, основною площею 32,9 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Суддя Щавинська Ю.М.