Справа № 2-7125/08
17 червня 2008 року Приморський районний суд міста Одеси у складі: головуючого судді Шенцевої О.П., при секретарі Ющенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2, та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі - продажу дійсним, -
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, про визнання договору купівлі -продажу дійсним, а саме визнання дійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладений на Одеській новій біржі за № 1884/97 від 25.11.1997 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, яка діяла від себе та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що відповідно до договору купівлі продажу від 25 листопада 1997 року вона придбала квартиру АДРЕСА_1. Даний договір було укладено на Одеській новій біржі та зареєстровано в книзі реєстрації за № 1884/97.
Позивачі стверджують, що відповідно до статті 15 ЗУ «Про товарну біржу», що договори на біржі укладаються у письмовій формі та не підлягають подальшому нотаріальному посвідченню.
Також позивачі зазначають, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як зазначили позивачі підставою для їхнього звернення до суду став той факт, що на сьогоднішній день склалася така ситуація, що вони не можуть в повній мірі здійснювати свої права власності щодо належній їм квартири АДРЕСА_1
Позивачі просять постановити рішення, яким визнати дійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладений на Одеській новій біржі за № 1884/97 від 25.11.1997 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, яка діяла від себе та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
У судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги та просили суд позов задовольнити.
Відповідач - в судове засідання не з'явився, але надав до суду письмову заяву в якій позовні вимоги визнав.
Дослідивши всі обставини справи, враховуючи визнання позову відповідачем, суд доходить висновку про достатність доказів у справі для її вирішення та можливість винесення судового рішення про задоволення позову.
При цьому суд виходить з наступного:
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
25 листопада 1997 року позивачі на підставі договору купівлі - продажу, укладеного та зареєстрованого на Одеській новій біржі в книзі реєстрації за № 1884/97 придбали квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до досліджених в судовому засіданні доказів виходить, що після укладання договору купівлі - продажу позивачі переселились у квартиру АДРЕСА_1, по теперішній час мешкають в ній, зареєструвались та сплачують всі необхідні комунальні послуги.
Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір про відчуження майна піддягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Згідно статті 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства,
2
іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема право власності на нерухоме майно.
Згідно статті 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку.
В судовому засіданні судом було встановлено, що позивачі зареєстрували договір купівлі - продажу в реєстрі прав власності на нерухоме майно, про що свідчить реєстраційний запис КП «ОМБТІ та РОН» за № 1005 від 23 грудня 1997 року.
Таким чином суд дійшов до висновку, що позивачі на сьогоднішній день є законними власниками квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Таким чином суд дійшов до висновку про відсутність в діях позивачів ознак, які б вказували на створення передумов недійсності договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до статті 650 Цивільного кодексу України, особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їх суті.
Відповідно до статті 15 ЗУ «Про товарну біржу», що договори на біржі укладаються у письмовій формі та не підлягають подальшому нотаріальному посвідченню.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином суд дійшов до висновку щодо дійсності договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного на Одеській новій біржі за № 1884/97 від 25.11.1997 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, яка діяла від себе та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Відповідно до п. 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Керуючись ст. ст. 4, 8, 11, 169, 208, 209, 212-218, 223 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ОСОБА_2, та ОСОБА_3 - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладений на Одеській новій біржі за № 1884/97 від 25.11.1997 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, яка діяла від себе та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
Рішення суду може бути переглянуто за заявою відповідача, який не приймав участі при розгляді справи, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі у 10-ти денний термін з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.