Справа 2- 20\08
менем України
5 червня 2008 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді НежуриВА.,
при секретарі Зологіній Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-я особа Київська міська Рада про встановлення порядку користуванні та визначення меж земельної ділянки і зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про встановлення порядку використання та розпорядження земельною ділянкою
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в вересні 2004 року звернулися в суд із позовом до ОСОБА_3, 3-я особа Київська міська Рада про встановлення порядку користуванні садибою по АДРЕСА_1 між співвласниками будинку, сторонами по справі, зобов'язати відповідача звільнити від тимчасово розміщених будівельних матеріалів та самовільно збудованих споруд шляхом їх знесення з земельної ділянки виділеної позивачам посилаючись на те, що вони є співвласниками 4\5 частин будинку по АДРЕСА_1, а відповідачу належать інша 1\5 частини будинку. Домоволодіння розміщено на земельній ділянці площею 1092, 49 кв.м., яка перебуває у спільному користуванні всіх співвласників будинку. Позивачі користуються земельною ділянкою площею 874 кв.м., а відповідач - 334,69 кв.м., яка на 116,2 кв.м. перевищує частку земельної ділянки, що припадає на належну відповідача 1\5 частку у праві власності на домоволодіння. Відповідач ОСОБА_3 без згоди позивачів захопив у своє користування вказану частину земельної ділянки, огородив парканом і на даний час здійснює будівництво жилого будинку та інших споруд, чим перешкоджає позивачам у користуванні земельною ділянкою такі дії ОСОБА_3 без встановлення порядку користування земельною ділянкою в подальшому утруднить виконання судового рішення або зробить неможливим його виконання.
ОСОБА_3 пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про встановлення порядку використання та розпорядження частинами земельної ділянки між ним та відповідачами, встановивши рішенням суду конкретні межі та розмір цих частин, посилаючись на те, що він є власником 1\5 частини будинку АДРЕСА_1, згідно із договором купівлі-продажу від 31.05.1995 року. На підставі вказаного договору до нього перейшла у користування також частина присадибної ділянки площею 143 кв.м. із загальної площі - 715 кв.м. Договору щодо використання спільної земельної ділянки між попереднім співвласником і відповідачами за його позовом не було. У зв'язку із відсутністю згоди відповідачів, ОСОБА_3 не може використовувати земельну ділянку за призначенням, хоча між ними склався фактичний порядок користування
земельною ділянкою, але узгодити його в позасудовому порядку відповідачі відмовляються. Також вказує на то, що з дозволу Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації з 2002 року ОСОБА_3 користується суміжною земельною ділянкою 377 кв.м., на якій ведеться будівництво жилого будинку, оскільки його сім'я потребує поліпшення житлових умов. ОСОБА_3 вважає, що загальна площа земельної ділянки, яка юридично повинна бути закріплена за його сім'єю складає 520 кв.м. (377+143) і вирішення цього питання на даний час знаходиться на розгляді у Київській міській державній адміністрації (т. 1, а.с.- 26).
В судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_1 і їх представник заявлені позовні вимоги підтримали, зустрічний позов не визнали, вказуючи на його безпідставність.
Представник ОСОБА_3 підтримав вимоги за зустрічним позовом і не визнав первісний позов ОСОБА_2 і ОСОБА_1.
Оскільки представник ОСОБА_3 не з'явився в судове засідання 05.06.2008 року, будучи повідомленим належним чином про час і місце розгляду справи, з огляду на тривалість знаходження справи в провадженні і об'єму наданих сторонами доказів, суд вважає можливим закінчити розгляд справи у відсутності представника ОСОБА_3
Представник Київради надав суду письмові пояснення і просить розглянути справу без участі їх представника (т. а.с. - 53).
Дослідивши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін суд вважає, що обидва позови не підлягають задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що сторони по справі є співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1, де ОСОБА_2 і ОСОБА_1 належить по 2\5 частини кожному, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.02.2003 року, а ОСОБА_3 - 1\5 частина, на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.1995 року (т. 1, а.с.- 8,9).
На даний час у фактичному користуванні співвласників домоволодіння знаходиться земельна ділянка загальною площею 1092, 49 кв.м., з яких 715 кв.м. зареєстровані за землекористувачами будинку АДРЕСА_1 згідно рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 2280 від 21.11.1961 року (т. 1, а.с. 45), а інші 377,49 кв.м. становлять частину земельної ділянки АДРЕСА_2 яка була поділена між землекористувачами ділянок НОМЕР_1 іНОМЕР_2 по АДРЕСА_3.
При цьому користування 200,0 кв.м. здійснюється на підставі листа Представника Президента України у Московському районі м. Києв № 6-767 від 17.06.1993 року, а ще 177,49 кв.м. були передані (зареєстровані) землекористувачам спірного домоволодіння на підставі акту встановлення розташування меж земельної ділянки на місцевості від 18.01.1994 року, після чого з 03.11.1994 року за ОСОБА_4 (спадкоємцями якого є ОСОБА_2 і ОСОБА_1.) була закріплена земельна ділянки загальною площею 1092,49 кв.м. (т. 1, а.с.- 73, 80,109,160).
Вважаючи, що розмір земельної ділянки по АДРЕСА_1 становить 1092, 49 кв.м., позивачі за первісним позовом просять суд визначити порядок користування земельною ділянкою між ними та іншим співвласником ОСОБА_3 виходячи з такого її розміру, а ОСОБА_3 в свою чергу заперечує правомірність володіння і користування співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1 у такому розмірі, і вважає, що розмір земельної ділянки становить 715 кв.м., як це було визначено рішенням
виконкому Київської міськради у 1961 році, і просить суд встановити межу земельної ділянки АДРЕСА_1, а також визначити порядок користування ділянкою між ним й іншими співвласниками відповідно до права на частки у будинку.
Відмовляючи сторонам в задоволенні їх позовів суд виходив із доведеності того факту, що рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 2280 від 21.11.1961 року, у відповідності до діючого на той час законодавства, за землекористувачами ділянки по АДРЕСА_1 було зареєстровано 715 кв.м..
Разом із тим, судом було встановлено, що на даний час неможливо відновити межу, що розділяли земельні ділянки НОМЕР_1 і НОМЕР_3 по АДРЕСА_3, згідно із вказаним рішенням виконкому Київської міськради 1961 року, яким розмір земельної ділянки АДРЕСА_1 був визначений у 715 кв.м. (т.1, а.с. -127,160; т.2, а.с. - 18,36).
.Оскільки межа, яка розділяє ділянки суміжних землекористувачів не може бути встановлена (визначена) в судовому порядку, вирішення цього питання можливо Київської міською радою, до компетенції якої відноситься розпорядження землями в межах м. Києві, згідно п. 12 Перехідних положень до Земельного кодексу України № 2768-Ш від 25.10.2001 року.
Відповідно слід зробити висновок про неможливість задоволення вимог ОСОБА_3 про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою площею 715 кв.м., за відсутністю повних даних про межі цієї ділянки.
Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_1. про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою з розміру 1092, 49 кв.м., суд виходив із положень ст. 126 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року і аналогічної норми, ст. 23 Земельного кодексу України № 2196 від 13.03.1992 року, які передбачають, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування посвідчується державними актами встановленого зразка.
Як вбачається з матеріалів справи і проти цього сторони не заперечували в судовому засіданні, державних актів на право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 ніхто із землекористувачів не отримував.
Вирішення цього питання можливе лише Київською міською радою, на яку покладений обов'язок щодо розпорядження землями в межах м. Києві, згідно п. 12 Перехідних положень до Земельного кодексу України 2001 року.
Оскільки частина земельної ділянки по АДРЕСА_2 розміром 377, 49 кв.м. була передана землекористувачам по АДРЕСА_1 не у встановленому законом порядку, відповідно не можна вважати, що вони набули право постійного користування цією частиною суміжної земельної ділянки НОМЕР_3.
Для визначення нової межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1092,49 кв.м., якою тривалий час фактично користуються сторони по справі, вони вправі звернутися із спільною завою до Київської міської ради, яка є єдиним органом що має на це повноваження згідно із діючим земельним законодавством.
Крім того, слід зазначити, що згідно ст. 158 п. 3 ЗК України від 25.10.2001 року, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користування громадян, а відповідно до п. 2 вказаної статті, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу
володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.
За змістом вказаної статті Земельного кодексу, суду підвідомчі лише спори між громадянами щодо володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у їх власності.
В даному випадку спірна земельна ділянка не перебуває у власності громадян, а тому спір між сторонами може бути вирішений лише відповідним органом місцевого самоврядування шляхом відновлення межі між 3 і 5 земельними ділянками по АДРЕСА_3, або встановлення нової межі, з урахуванням приєднання до ділянки 3, частини земельної ділянки АДРЕСА_2.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 126 ,158 ЗК України (в ред. 2001 р.), ст. 23 ЗК України (в ред. 1992 p.), ст.ст. 10,11, 58-60, 88,169,212-215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-я особа Київська міська Рада про встановлення порядку користуванні та визначення меж земельної ділянки і зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про встановлення порядку використання та розпорядження земельною ділянкою відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10 - денного строку для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження подано, але апеляційна скарга не була подана у 20 - денний строк, рішення суду^-яабирає законної сили після закінчення цього строку.