"24" травня 2016 р. м. Київ К/800/41750/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Мороза В.Ф.,
Чалого С.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року у справі за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про скасування вимоги,
У червні 2013 року Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про скасування вимоги, в якому просило:
- визнати незаконними вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 12.04.2013 року № 04-05-05-15/4808 щодо необхідності розглянути питання щодо розірвання договорів, укладених без проведення процедур закупівель, та в майбутньому здійснювати закупівлі відповідно до чинного законодавства.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 року позовні вимоги Державного підприємства «Придніпровська залізниця» було задоволено. Визнано протиправною та скасувати вимогу від 12.04.2013 року № 04-05-05-15/4808 в частині зобов'язання Державного підприємства «Придніпровська залізниця» розглянути питання щодо розірвання договорів, укладених без проведення процедур закупівель, та в майбутньому здійснювати закупівлі відповідно до чинного законодавства.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області було залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 року - без змін.
У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та ухвалити нову постанову, якою відмовити Державному підприємству «Придніпровська залізниця» у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною фінансовою інспекцією у Львівській, Дніпропетровській, Запорізькій, Херсонській областях та Держфінінспекції у АР Крим проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Придніпровська залізниця» та окремих його структурних підрозділів за період з 01.01.2010 року по 30.09.2012 року. За результатами ревізії складено акт ревізії від 04.03.2013 року № 05-21/04.
З метою повного усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення в подальшому, на адресу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» було направлено вимогу про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізії від 12.04.2013 року № 04-05-05-15/4808.
Пунктом 5 вимоги про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізії від 12.04.2013 року № 04-05-05-15/4808 передбачено, що позивачем порушено вимоги пункту 5 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року № 921, частини 1, 5 статті 2 та частину 40 статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» шляхом укладання договорів без проведення процедур закупівель придбано медичних послуг (медоглядів) на суму 29044,68 грн. З метою недопущення вищезазначених порушень вимагається розглянути питання щодо розірвання договорів, укладених без проведення процедур закупівель, та в майбутньому здійснювати закупівлі відповідно до чинного законодавства.
Не погоджуючись з даною вимогою, Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулося до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», головними завданнями органу державного фінансового контролю є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією. її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550 визначено, що, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж З робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Отже, відповідачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 15.04.2014 року у справах № 21-40а14, 21-63а14, від 27.01.2015 року у справі № 21-436а14, від 17.02.2015 року у справі № 21-4а15, який згідно зі статтею 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
При цьому, враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Враховуючи, що вимога Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізії від 12.04.2013 року № 04-05-05-15/4808, пунктом 5 якої вимагалося від позивача розглянути питання щодо розірвання договорів, укладених без проведення процедур закупівель, та в майбутньому здійснювати закупівлі відповідно до чинного законодавства не породжує для позивача правових наслідків, не зобов'язує його щось конкретно вчинити, певні конкретні дії, отже не порушує його прав.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, але судами допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення, судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову.
У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О.Є. Донець
В.Ф. Мороз
С.Я. Чалий