30 травня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі
Яреми А.Г., Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_11 про визнання спільним сумісним майном подружжя,
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12 травня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_11 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Припинено право спільної сумісної власності подружжя та поділено спільне майно подружжя - автомобіль марки «Hyundai Getz», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, визнавши за ОСОБА_11 та ОСОБА_4 право власності на Ѕ частини автомобіля за кожним. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_11 та зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_11 право власності на 1/3 частину двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 82,4 кв. м, Ѕ частину двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 92,7 кв.м, Ѕ частину двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 59,3 кв.м.
Визнано за ОСОБА_11 право власності на автомобіль марки «Hyundai Getz», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 82,4 кв. м, Ѕ частину двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 92,7 кв.м, Ѕ частину двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 59,3 кв.м.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на автомобіль марки «Hyundai Sonata», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.
У заяві ОСОБА_4 про перегляд судових рішень порушується питання про скасування рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року та залишення в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України:
неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 57 та 60 СК України;
невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 60 СК України.
Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 березня та 20 квітня 2016 року, постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року.
Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що необхідність відкриття провадження у справі за вказаною заявою відсутня та в допуску справи до провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_4 не надав належних доказів того, що кошти, які витрачались на придбання спірного майна, були його особистими коштами (отримані в спадок, подаровані йому чи отримані внаслідок продажу майна, що перебувало у його особистій власності), не надано суду договору, укладеного між сторонами, який би свідчив, що те чи інше майно придбавалося в особисту власність та за особисті кошти, а також, враховуючи вимоги статті 60 СК України, згідно з якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Майно, яке просила поділити ОСОБА_11, є спільним майном подружжя. Підстав, передбачених частиною третьою статті 70 СК України для відступу від рівності часток у спільному майні подружжя, немає, так як ОСОБА_11 не надала суду доказів, що коштів, які сплачує ОСОБА_4 в якості аліментів, недостатньо для нормального фізичного розвитку їх неповнолітнього сина, який проживає разом з позивачкою.
Ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 березня та 20 квітня (в частині вимог про визнання квартири та грошових коштів спільною сумісною власністю подружжя та визнання за позивачем права власності на частину спірного майна) 2016 року, що надані заявником як приклади, якими судові рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справи передані на новий розгляд, не містять правової позиції щодо спірних правовідносин та застосування норм матеріального права, а вказують на допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та необхідність їх усунення для правильного вирішення спору, а також нез'ясування судами належним чином фактичних обставин справи.
Порівняння змісту вказаних для прикладу судових рішень зі змістом судових рішень, про перегляд яких подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.
У зв'язку з цим, підстава для перегляду судового рішення у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, передбачена пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, відсутня.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року, що надана заявником як приклад, зазначено, що в березні 2013 року відповідач продав належні йому на праві особистої приватної власності частини квартир й цього ж місяця придбав спірне майно. Таким чином, оскільки у вказаній постанові правові висновки Верховного Суду України та в ухвалі, про перегляд якої подано заяву, ґрунтуються на різних фактичних обставинах справ, установлених судами, то Верховний Суду України позбавлений можливості установити невідповідність ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року викладеним у постанові Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
З огляду на викладене, порівняння змісту постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року зі змістом судових рішень, про перегляд яких подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що зазначена ухвала суду касаційної інстанції не відповідає викладеному у вказаній постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Ураховуючи наведене, вважати зазначену заяву обґрунтованою немає підстав.
Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховним Судом України справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_11 про визнання спільним сумісним майном подружжя за заявою ОСОБА_4 про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А.Г. Ярема
Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук