26 травня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі
Яреми А.Г., Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,
розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД-ІНВЕСТ» про перегляд рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 серпня 2015 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД-ІНВЕСТ», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Лобанове-Агро», про розірвання договору та відшкодування збитків,
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27 серпня 2015 року позов задоволено.
Розірвано договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Лобанове-Агро» (далі - ТОВ «Лобанове-Агро»), укладений 16 червня 2014 року між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД-ІНВЕСТ» (далі - ТОВ «КРАЄВИД-ІНВЕСТ»).
Стягнуто з ТОВ «КРАЄВИД-ІНВЕСТ» на користь ОСОБА_4 2 500 000 грн у рахунок відшкодування збитків.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року скасовано, рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 серпня 2015 року залишено без змін.
У заяві ТОВ «КРАЄВИД-ІНВЕСТ» порушується питання про скасування рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 серпня 2015 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року та залишення в силі рішення Апеляційного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України:
неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 334, 363 ЦК України, частини третьої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»;
невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 22, 651 та 653 ЦК України.
Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ТОВ «КРАЄВИД-ІНВЕСТ» посилається на постанови Вищого господарського суду України від 3 квітня 2008 року, 30 листопада 2010 року, 9 квітня та 19 листопада 2014 року, постанови Верховного Суду України від 20 лютого, 18 вересня 2013 року, 12 лютого, 2 вересня 2014 року, 28 січня 2015 року, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24 жовтня 2008 року № 13 та «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14.
Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що необхідність відкриття провадження у справі за вказаною заявою відсутня та в допуску справи до провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив з того, що 16 червня 2014 року між ОСОБА_4 та заявником було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Лобанове-Агро». Так, порядок вступу до складу учасників товариства визначається безпосередньо учасниками цього товариства та затверджується загальними зборами учасників товариства, проте заявник, частка якого в статутному капіталі ТОВ «Лобанове-Агро» становить 99,9 %, після укладення договору купівлі-продажу своєї частки ОСОБА_4, не ініціював проведення загальних зборів учасників товариства з метою внесення відповідних змін до установчих документів та державної реєстрації цих змін (стаття 8 статуту ТОВ «Лобанове-Агро»), тобто допустив істотне порушення договору.
У постановах Вищого господарського суду України від 3 квітня 2008 року, 30 листопада 2010 року, 9 квітня та 19 листопада 2014 року, що надані заявником для порівняння, інші, ніж у судових рішеннях, про перегляд яких просить заявник, предмети спору.
Порівняння змісту вказаних для прикладу судових рішень зі змістом судових рішень, про перегляд яких подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.
У зв'язку з цим, підстава для перегляду судового рішення у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, передбачена пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, відсутня.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
У постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року, що надана заявником як приклад, предметом розгляду судів було, зокрема, розірвання інвестиційного договору, об'єктом інвестування якого була квартира.
У постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року, що надана заявником для порівняння, предметом розгляду судів було, зокрема, розірвання договору купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу.
У постанові судових палат у цивільних та кримінальних справах Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року року, що надана заявником як приклад, зазначено, що посилаючись на те, що внаслідок злочинних дій Особи 28, а саме службової недбалості, які заподіяли тяжкі наслідки інтересам ВАТ «Укрексімбанк», адже воно було позбавлене можливості задовольнити вимоги з повернення кредиту та сплати процентів за кредитною угодою в розмірі 6 573 657 грн 50 коп. за рахунок предмета застави, ураховуючи, що Особа 28 визнав свою вину у вчиненні злочину, на підставі статей 16, 22, 541, 543, 1166 ЦК України просило стягнути з нього 6 573 657 грн 50 коп. на відшкодування майнової шкоди.
У постанові судових палат у господарських та цивільних справах Верховного Суду України від 2 вересня 2014 року, що надана заявником для порівняння, предметом розгляду судів були правовідносини застави рухомого майна, що були предметом попереднього договору.
У постанові Судової палати у господарських Верховного Суду України від 28 січня 2015 року, що надана заявником як приклад, предметом розгляду судів була вимога міської ради про стягнення з юридичної особи збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
У зв'язку з цим, підстава для перегляду судових рішень у зв'язку з невідповідністю судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, теж відсутня.
Крім того, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24 жовтня 2008 року № 13 та «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 не можуть бути взяті до уваги як приклади невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, адже такі постанови Пленуму не є постановами Верховного Суду України про перегляд судових рішень у конкретній справі.
Ураховуючи наведене, вважати зазначену заяву обґрунтованою немає підстав.
Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховним Судом України справи за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД-ІНВЕСТ», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Лобанове-Агро», про розірвання договору та відшкодування збитків за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД-ІНВЕСТ» про перегляд рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 серпня 2015 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А.Г. Ярема
В.І. Гуменюк Л.І. Охрімчук