31 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Левенця Б.Б., Мазурик О.Ф.
при секретарі: Синявському Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_1 про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на частку майна в порядку спадкування,
ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28.03.2016 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 25.02.2016 року.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду. Посилається на неправильне застосування норм процесуального права. А саме, суд не врахував, що арештоване майно належить на праві власності відповідно до договору дарування третій особі, а не відповідачу. Таким чином накладення арешту порушує її права як власника майна.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Інші сторони у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, дослідивши надані матеріали, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Справа № 753/6880/15 Апеляційне провадження № 22-ц-796/7648/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Колесник О.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та є законні підстави для забезпечення позову в межах заявлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам процесуального права.
Згідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Види забезпечення позову визначено статтею 152 ЦПК України. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд першої інстанції, керуючих вимогами зазначених норм, дійшов правильних висновків про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки арешт накладено на квартиру, яка є предметом спору.
Позивач у позовній заяві просив визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності його та ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на частку майна в порядку спадкування.
Оскільки предметом позову є спірна квартира, доводи апеляційної скарги про відсутність реальної загрози невиконання рішення суду не спростовують висновків суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального законодавства і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді