І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]
24 травня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Левенця Б.Б., Махлай Л.Д.,
секретаря: Синявського Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року
у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, -
В березні 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ «КБ «ПриватБанк», Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, посилаючись на неналежне виконання позичальником умов договору.
ОСОБА_1 з заявленим позовом не погодився. Надіслав до суду письмові заперечення в яких просив в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що позивачем не доведено розміру існуючої заборгованості. Вказав, що за умовами договору йому видано на споживчі цілі кредит у розмірі 49 000 доларів США, в той же час позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості в розмірі 66 621, 40 доларів США, з яких тіло кредиту значно перевищує розмір виданих кредитних коштів та становить 58 717,83 долари США. Посилався на те, що додані позивачем виписки про рух коштів по рахункам не містять відомостей про здійснення Банком коригування заборгованості з урахуванням рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09.02.2010 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06.07.2010 року, яким визнано неправомірним з 29.10.2008 року збільшення Банком в односторонньому порядку процентної ставки по кредитному договору. Банком не надано суду доказів на підтвердження виконання цього рішення суду в частині коригування процентів за користування кредитом за період з 29.10.2008 року по 08.02.2010 року. В долученій до матеріалів справи довідці розрахунку заборгованості зазначені тільки кінцеві значення, які не відповідають дійсності. Крім того, вимоги позивача про стягнення штрафу є безпідставними, оскільки вище зазначеним рішенням суду умови договору щодо стягнення штрафу визнано недійсними. Також посилався на те, що Банк неправомірно зараховував кошти на комісію за користування кредитом, оскільки сплачені відповідачем кошти повинні бути зараховані на погашення основної суми заборгованості. Вважав, що умови кредитного договору є несправедливими відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки існує істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» борг в розмірі 63 272, 59 доларів США, що за курсом НБУ складає 1 005 401, 45 грн. В частині стягнення пені та штрафу (процентної складової) відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій посилався на те, що рішення є незаконним, винесене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказав, що судом ухвалено рішення без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи. Судом першої інстанції не було висвітлено в оскаржуваному рішенні суду жодного доводу відповідача, викладених в запереченнях на позовну заяву, не зазначено будь-яких обставин, які б їх спростовували. Суд не мотивував і не обґрунтував свого висновку про задоволення позовних вимог з урахуванням заперечень відповідача.
Просив рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з підстав наведених в ній.
Представник ПАТ «КБ «ПриватБанк» - Діденко М.В., належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач ОСОБА_2, належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, в судове засіданні не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Банку та відповідача ОСОБА_2
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Банк звернувся до суду з позовом у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору № KILOGA00000108, укладеного 24 березня 2008 року з Закритим акціонерним товариством «КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «КБ «ПриватБанк».
За умовами укладеного між сторонами договору, Банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або шляхом перерахування на рахунок, на строк з 24.03.2008 до 23.03.2020 включно, у вигляді не відновлювальної лінії у розмірі 54 740 доларів США на наступні цілі: 49 000 доларів США - на споживчі цілі, а також 5 740 доларів США на сплату страхових платежів.
Підписавши договір, сторони погодили, що період сплати слід вважати період з «22» по «28» число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: - сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 1% за місяць у період сплати з «22» по «28» число кожного місяця; - щомісячного у період сплати надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 663,10 доларів США, згідно графіку погашення кредиту (додаток 2 до Кредитного договору), до погашення заборгованості за кредитним договором, яка включає в себе заборгованість за кредитом, відсотками, винагородою, комісією.
Одночасно з підписанням Договору іпотеки позичальник та іпотекодавець зобов'язуються видати заставну відповідно до вимог договору іпотеки і передати її Банку.
У випадку втрати та пошкодження заставної та за умови, що Банк залишається власником заставної, позичальник протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати відповідного звернення Банку зобов'язується здійснити всі необхідні дії для видачі Банку нової заставної.
Позичальник зобов'язується повернути кредит згідно порядку та в строки, які вказані у п. 8.1 Договору. Повне погашення кредиту повинно бути проведено в останній день строку, вказаного в абз. 1 п. 8.1. даного договору (п. 8.1.1 Кредитного договору).
У разі порушення термінів оплати, передбачених п. 8.1.1 Кредитного договору (в.ч. оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів, сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту, відсотків, винагороди, пені), - в останній день місяця в якому відбулося порушення оплати на 120 календарних днів (п. 8.1.2 Кредитного договору).
Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів (ч. 2 ст. 179 ЦПК України).
Згідно з вимогами ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, то за приписами ст. 179 ЦПК України спочатку підлягає доведенню факт виконання Банком умов договору, а саме факт видачі позичальникові готівки через касу чи/або шляхом перерахування на його рахунок на споживчі цілі у розмірі 49 000 доларів США і надання коштів на сплату страхових платежів, а потім з'ясування обставин порушення позичальником умов договору щодо повернення отриманих коштів.
Обставини видачі Банком кредитних коштів у сумі 49 000 доларів США ОСОБА_1 визнано, а тому відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що Банком не доведено факт надання позичальникові коштів на сплату страхових платежів.
Зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору вбачається, що надання кредитних коштів на сплату страхових платежів здійснюється у випадку та у порядку, передбаченому п.п. 2.1.3, 2.2.7 договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода на надання фінансового інструменту у розмірі суми 2% від суми виданого кредиту, у момент надання кредиту винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 7.2 договору.
Згідно п. 2.1.3 Кредитного договору позичальник звертається до Банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до договору страхування, укладеного відповідно до п. 2.2.7 договору, і доручає Банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно договорів страхування. Банк, за наявності вільних коштів, здійснює перерахування кредитних коштів у випадку непред'явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дати їхньої сплати, передбачених Договорами страхування, Перестрахування коштів на сплату чергових страхових платежів здійснюється в національній валюті України, якщо кредит надається в іноземній валюті, то позичальник доручає банку: - одержати з каси банку суму іноземної валюти готівкою, необхідну для сплати чергового страхового платежу на підставі Договору страхування, укладеного згідно п. 2.2.7 даного договору; - здійснити продаж у касі Банку готівкової іноземної валюти за курсом купівлі Банку даної іноземної валюти, встановленого на день виконання даного доручення; - отримані від продажу іноземної валюти кошти зарахувати від імені позичальника на сплату чергового страхового платежу. Зазначене доручення позичальника не підлягає виконанню банком тільки у випадку пред'явлення позичальником банку документів передбачених договорами страхування. Даний пункт виконується лише у випадку укладання договору іпотеки згідно п. 1.3. даного Договору або пред'явлення Банком вимоги, пов'язаної з особистим страхуванням позичальника.
Згідно п. 2.2.7 Договору позичальник надає Банку належним чином оформлені згідно п. 8.3 цього Договору, договір іпотеки, який передбачає видачу заставної, поруки та ін. для забезпечення виконання зобов'язання за даним Договором, Договір страхування заставного майна (на вимогу Банку у випадку укладання договору згідно п. 8.3 цього Договору) і Договорів особистого страхування позичальника (на вимогу Банку). Під оформленням «договорів іпотеки/поручительства належним» чином сторони розуміють: - укладання позичальником й/або іншими іпотекодавцями (надалі - Іпотекодавець)/ поручителями договору (ів) іпотеки/поруки їхнє нотаріальне посвідчення (за згодою сторін або відповідно до законодавства), іншу передбачену законодавством або самим договором іпотеки/поруки процедуру реєстрації відносин іпотеки/поруки, а також видачу заставної позичальником та іпотекодавцем; - письмове узгодження з банком договорів страхування, у т.ч. вибір страхувальника, переліку страхових ризиків, що підлягають страхуванню, пред'явлення банку підписаних страхувальником Договорів страхування й документів, які підтверджують сплату страхових платежів. Письмовим узгодженням банку є віза вповноваженого представника Банку на Договорах страхування.
У випадку неподання позичальником Банку підтверджуючого документу про сплату чергових страхових платежів по погодженим з Банком договорам страхування, Банк сплачує страхові платежі за рахунок кредиту відповідно до п. 2.1.3 даного договору.
Позичальник зобов'язується погасити суму кредиту. Направлену на оплату чергового страхового платежу і сплатити відсотки за його користування не пізніше 30 днів з дня перерахування Банком страхового платежу. У разі непогашення частини кредиту в зазначений термін вона вважається простроченою і позичальник зобов'язаний сплатити пеню, відповідно до п. 5.1 даного договору.
11.06.2012 року між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Кредитного договору № KILOGA00000108 від 24 березня 2008 року, згідно якої сторони погодили викласти п. 8.1 Кредитного договору у наступній редакції: «Банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти на строк з 24.03.2008 по 24.06.2024 включно, у вигляді непоновлювальної лінії (далі - кредит) у розмірі 72 781,16 доларів США на наступні цілі 49 000 доларів США на споживчі цілі, а також у розмірі 23 781,16 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода на надання фінансового інструменту у розмірі суми 2% від суми виданого кредиту, у момент надання кредиту винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 7.2 договору. Підписання цієї додаткової угоди не є рішенням банку про анулювання заборгованості позичальника».
В той же день, між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором від 24.03.2008 № KILOGA00000108 та Додаткової угоди 1 до Кредитного договору № KILOGA00000108 від 24 березня 2008 року, згідно якого Кредитор надав Боржнику кредит у сумі 72 781,16 доларів США, а Боржник повинен виконати зобов'язання з повернення кредиту, наданого у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 72 781, 16 доларів США у строк з 24.03.2008 року по 23.06.2014 року (т. 1, а.с. 17).
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, саме позивач повинен довести суду факт надання позичальникові кредитних коштів шляхом видачі готівки через касу чи/або шляхом перерахування на відповідні рахунки у розмірі 72 781,16 доларів США, з яких 49 000 доларів США на споживчі цілі та 23 781,16 доларів США на сплату страхових платежів
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження видачі ОСОБА_1 готівки на сплату страхових платежів через касу чи/або шляхом перерахування коштів на рахунок страхової компанії, визначеною умовами договору.
Також колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що позивачем не надано доказів на спростування доводів заперечення відповідача, щодо нездійснення Банком коригування заборгованості за кредитним договором з урахуванням рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09.02.2010 року, на яке посилався відповідач у своїх письмових запереченнях.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 здійснював погашення кредитної заборгованості.
За період з 2008 року по 2015 рік ОСОБА_1 на виконання умов договору сплачено 35 159,27 доларів США та 14 395,52 грн.
Також з матеріалів справи вбачається, що з 29.10.2008 року Банк в односторонньому порядку змінив умови договору, а саме встановив з 29.10.2008 року процентну ставку по кредитному договору в розмірі 15,12% річних, а з 0.03.2009 року - 18 % річних.
Так, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09.02.2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06.07.2010 року, визнано неправомірним з 29.10.2008 року збільшення Банком в односторонньому порядку процентної ставки по кредитному договору. Зобов'язано Банк нарахувати ОСОБА_1 проценти за користування кредитом за процентною ставкою 12,28% річних за період з 29.10.2008 року по 08.02.2010 року.
На спростування доводів, викладених відповідачем ОСОБА_1 в запереченнях щодо не здійснення позивачем коригування суми заборгованості за вказаний період, позивачем в порушення вимог, передбачених ст. 60 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів.
Також судом не взято до уваги, що 11.06.2012 року між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Кредитного договору № KILOGA00000108 від 24 березня 2008 року, згідно якої сторони погодили суму заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї Додаткової угоди зменшити на 22 097,90 доларів США, а саме відсотки у розмірі 0 доларів США, комісія у розмірі доларів США, пеня у розмірі 22 097,90 доларів США. Згідно зі ст. 212, 652 ЦК України у разі порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених у графіку погашення кредиту понад 31 день позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 22 097,90 доларів США (т. 1, а.с. 188-189).
Проте, з наданого відповідачем розрахунку вбачається, що після підписання сторонами додаткової угоди щодо зменшення пені на 22 097,90 доларів США, відповідачем не здійснено коригування заборгованості за пенею.
Так, станом на 29.05.2012 року відповідачем зазначено, що заборгованість за пенею становить 20 598,07 доларів США, станом на 11.06.2012 року цей розмір збільшився, а не зменшився та становив вже 21 104, 07 доларів США. В той же час відповідачем збільшено розмір заборгованості за тілом кредиту з 39 428, 14 доларів США до 64 398, 66 доларів США (т. 1, а.с. 4-7).
В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2013 року між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Кредитного договору № KILOGA00000108 від 24 березня 2008 року, згідно якої сторони погодили суму заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї Додаткової угоди зменшити на 22 142,07 доларів США, а саме відсотки у розмірі 0 доларів США, комісія у розмірі 0 доларів США, пеня у розмірі 22 142,07 доларів США. Згідно зі ст. 212, 652 ЦК України у разі порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених у графіку погашення кредиту понад 31 день позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 22 142,07 доларів США.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що Банком, на виконання додаткової угоди, не проведено коригування заборгованості за пенею.
Задовольняючи позовні вимоги про дострокове стягнення заборгованості суд першої інстанції виходив з того, що позичальник порушив умови договору та у Банку виникло право на дострокове стягнення суми заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору. Виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами п. 6 Додаткової угоди сторони погодили, що при порушені позичальником строків погашення заборгованості, зазначених у графіку погашення кредиту, за цим договором, понад 1460 днів, щодо зобов'язань, строк яких не настав, сторони узгодили, що терміном повернення кредиту вважається 1460 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість починаючи з 1461 дня порушення вважається простроченою.
Зі змісту вказаного пункту Додаткової угоди від 07.11.2013 до Кредитного договору вбачається, що сторони погодили, що сам факт порушення зобов'язання не є простроченням, і право Банку на дострокове повернення кредитних коштів виникає у разі прострочення, яке виникає за двох умов, по-перше: у випадку порушення позичальником строків погашення заборгованості, зазначених у графіку погашення кредиту, а по-друге: таке право настає починаючи з 1461 дня порушення.
Тобто таке право настає у Банку через чотири роки з дня порушення зобов'язання, щодо чергового платежу (1461 : 365 = 4).
Згідно Графіку до Додаткової угоди від 07.11.2013 ОСОБА_1 зобов'язався здійснювати чергові платежі у розмірі 871,16 доларів США починаючи з 28.11.2013 року (т. 1, а.с. 198-200).
На підставі викладеного та враховуючи, що з дня 28.11.2013 року не пройшов 1461 день, не відбулося прострочення, а тому строк дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором не настав.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 303, 307, 308, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді:
Справа № 759/4033/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4491/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Мазур І.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.