79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"25" травня 2016 р. Справа № 914/4154/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді: Бойко С. М.,
суддів: Бонк Т. Б.,
Якімець Г. Г.,
при секретарі судового засідання С о с у л а О.,
за участю представників сторін:
від позивача - Борисов В.С. (довіреність № 350/153/869/пс від 30.12.2015);
від відповідача - Антонюк С.С. (довіреність №1385 від 17.12.2015);
розглянувши апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 б/н від 10.03.2016
на рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2016, суддя - Манюк П.Т.,
у справі № 914/4154/15
за позовом: Військової частини НОМЕР_1 , м. Вінниця
до відповідача: Державного підприємства «Львівський радіоремонтний завод», м. Львів
про стягнення суми,
рішенням господарського суду Львівської області від 01.02.2016 в справі № 914/4154/15 позов Військової частини НОМЕР_1 до Державного підприємства «Львівський радіоремонтний завод» про стягнення 58 987,73 грн. задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Львівський радіоремонтний завод» на користь Військової частини НОМЕР_1 суму в розмірі 8 338,29 грн. з них:8 179,95 грн. - пені; 158, 34 грн. - судового збору. В задоволенні решти позовних вимог (в частині стягнення 50 807,78 грн.) відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивоване тим, що термін прострочення відповідачем по наданню послуг ІІ етапу менший, аніж заявлено позивачем. Зокрема зазначено, що передача відповідачем блоків П-18 в кількості 35 шт. була здійснена з простроченням терміну на 19 днів, а передача відповідачем блоків в кількості 4 шт., була здійснена з простроченням терміну на 30 днів, натомість позивачем заявлено 5 днів прострочення по І етапу надання послуг та 78 днів по ІІ етапу надання послуг.
Рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог мотивоване тим, що відповідачем послуги І етапу були надані в строки передбачені додатковою угодою № 1 від 28.11.2014 р. № 313/14, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 261,33 грн. є необґрунтовані та не підтверджені матеріалами справи, а відтак не підлягають задоволенні. Дату затвердження акту приймання-передачі замовником, яка не співпадає в окремих випадках з датою передачі послуг від виконавця до представника замовника (уповноваженої в/ч), не слід ставити за основу, як кінцеву дату прострочення виконання зобов'язання і відповідно нарахування штрафних санкцій, оскільки це не передбачено умовами договору та Інструкцією про порядок передачі озброєння, військової техніки і майна в ремонт, затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2012 року №505, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2012 року №1394/21706.
Також зазначає, що сторонами не названо відповідного нормативного акту, згідно якого визначено тривалість проходження акту приймання-передачі надання послуг від дати його підписання уповноваженими особами виконавця і замовника до його затвердження замовником. Таких положень немає і в укладеному між сторонами договорі, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що моментом прострочення відповідачем надання послуг за договором слід вважати зазначену в актах приймання-передачі фактичну дату передачі послуг, а не дату затвердження цього акту замовником, оскільки в цей процес входять фактично односторонні дії замовника, як - то перевірка якості послуг, вартості затрат, узгодження ціни тощо, що підтверджуються висновками уповноважених осіб замовника і можуть бути тривалими у часі.
В апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2016 в справі № 914/4154/15 та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначає, що зазначені в договорі послуги І етапу, надані замовником 26.11.2014 про що свідчить акт приймання-передачі наданих послуг, затверджений замовником 26.12.2014, тим самим порушено строк надання послуг на 5 днів. Оскільки у визначений строк за договором послуги І етапу не надані то з виконавця стягується пеня на користь замовника. Зазначені в договорі послуги ІІ етапу, надані замовником 02.06.2014 про що свідчить акт приймання-передачі наданих послуг, тим самим порушено строк надання на 78 днів. Оскільки у визначений строк за договором послуги І етапу не надані то з виконавця стягується пеня та штраф на користь замовника за порушення строків надання послуг. Суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що моментом прострочення відповідачем наданих послуг за договором слід вважати фактичну дату передачі послуг а не дату затвердження акту. Судом першої інстанції не було враховано п. 5.8. договору в якому визначено, що датою виконання зобов'язання виконавцем є остання дата затвердження замовником акту приймання наданих послуг.
У відзиві на апеляційну скаргу Державне підприємство «Львівський радіоремонтний завод» просить апеляційну скаргу Військової частини А 0215 б/н від 10.03.2016 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2016 в справі № 914/4154/15 - залишити без змін.
Посилається на те, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Представник позивача в судових засіданнях підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2016 в справі № 914/4154/15 та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу Військової частини А 0215 б/н від 10.03.2016 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2016 в справі № 914/4154/15 - залишити без змін.
Після відкладення розгляду справи в судове засідання 25.05.2016 представники сторін з'явились.
Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2016 в справі № 914/4154/15 без змін, а апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 без задоволення з наступних підстав.
Судами встановлено, що 12.11.2014 р. між ним та відповідачем укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 280/14 (надалі - договір).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, відповідач зобов'язується надати у 2014 р. послуги, зазначені у специфікації (додаток 1 до договору), а позивач - прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: Ремонтування та технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, 33.13.1. - згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, а саме: лот № 2 - ремонт блоків до РЛС П-18. Обсяг надання послуг: згідно з специфікацією послуг (додаток 1 до договору).
Відповідно до п. 3.4. договору, замовник оплачує виконані та прийняті послуги за договірною ціною, встановленою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження ціни, яка відповідає обґрунтованим фактичним витратам, понесеним виконавцем (згідно даних бухгалтерського обліку), перевіреним Військовим представництвом та прийнятим замовником з урахуванням встановленого договором рівня прибутку.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, суд апеляційної інстанції проаналізувавши умови договору про закупівлю послуг за державні кошти № 280/14 від 12.11.2014, встановив, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено п. 4.2. договору, розрахунки надані послуги здійснюються за фактом їх надання згідно з чинним законодавством України, після надання представнику замовника виконавцем наступних документів: рахунку-фактури; актів приймання-передачі наданих послуг, затверджених виконавцем та замовником (командиром військової частини НОМЕР_1 ); актів приймання-передачі, затверджених представником замовника (командиром військової частини, що зазначена в наряді, виданому службою забезпечення замовника, на отримання виробів від виконавця).
Згідно з п. 4 додаткової угоди № 1 (а.с. 34-35) про зміни умов договору № 280/14 від 12.11.2014, сторони домовились викласти п. 5.1. договору в наступній редакції: «Термін надання послуг: Послуги надаються не пізніше терміну зазначеного у специфікації (додаток 1 до договору), після надання замовником нарядів на ремонт та отримання від замовника повідомлення про готовність до виконання умов договору, передбаченого п. 1.4. договору, яким замовник визначає обсяг надання послуг.»
Згідно з п. 11.4. договору, визначено, що військові частини НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 мають право проводити листування, отримувати інформацію та підписувати документи, що стосуються питань виконання цього договору.
Як вбачається зі специфікації послуг по ремонту блоків до РЛС П-18, що є додатком № 1 до договору № 280/14 від 12.11.2014 (в редакції до додаткової угоди № 176/15 від 02.07.2015) (а.с.49-50) ДП «Львівський радіоремонтний завод» не пізніше 20.12.2014 мав здійснити ремонт блоків І етапу, а саме блоків № 27 (заводський № 94187, в кількості 1 шт.), № 47 (заводський № 91193,, в кількості 1 шт.), № 40 (заводський № 011550, в кількості 1 шт.), № 5 (заводський № 96177, в кількості 1 шт.), № 5 (заводський № 94071, в кількості 1 шт.), № 75 (заводський № 011550, в кількості 1 шт.) на загальну суму 52 266,00 грн.
Також, з вказаної специфікації вбачається, що не пізніше 15.03.2015 мав бути здійснений ремонт блоків ІІ етапу, а саме блоків № 10 (заводський № 96975, в кількості 1 шт., заводський № 95114, в кількості 1 шт., заводський № 91323, в кількості 1 шт.),№ 13 (заводський № 97101, в кількості 1 шт., заводський № 94048, в кількості 1 шт., заводський № 91386, в кількості 1 шт.),№ 16 (заводський № 60628, в кількості 1 шт., заводський № 61284, в кількості 1 шт.),№ 17 (заводський № 95203, в кількості 1 шт., заводський № 90154, в кількості 1 шт.),№ 19 (заводський № 90657, в кількості 1 шт., заводський № 91685, в кількості 1 шт.),№ 24 (заводський № 93053, в кількості 1 шт.),№ 25 (заводський № 98353, в кількості 1 шт., заводський № 98362, в кількості 1 шт., заводський № 96079, в кількості 1 шт., заводський № 96148, в кількості 1 шт., заводський № 94296, в кількості 1 шт., заводський № 93553, в кількості 1 шт.),№ 27 (заводський № 96079, в кількості 1 шт., заводський № 94099, в кількості 1 шт.),№ 40 (заводський № 91374, в кількості 1 шт.),№ 56 (заводський № 033034, в кількості 1 шт., заводський № 91153, в кількості 1 шт.),№ 7 (заводський № 97340, в кількості 1 шт., заводський № 94132, в кількості 1 шт., заводський № 94259, в кількості 1 шт., заводський № 93450, в кількості 1 шт.),№ 75 (заводський № 033034, в кількості 1 шт., заводський № 91140, в кількості 1 шт.),№ 8 (заводський № 97179, в кількості 1 шт., заводський № 94230, в кількості 1 шт., заводський № 90751, в кількості 1 шт., заводський № 90020, в кількості 1 шт.),№ 87 (заводський № 033034, в кількості 1 шт., заводський № 94057, в кількості 1 шт.),№ АП-4 (заводський № 030689, в кількості 1 шт.),№ 21 (заводський № 94258, в кількості 1 шт., заводський № 93610, в кількості 1 шт.) на загальну суму 396 799,95 грн.
На виконання умов договору, ДП «Львівський радіоремонтний завод» надіслано на адресу Військової частини НОМЕР_6 відремонтовані блоки згідно специфікації, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 10013883386 від 03.04.2015 (а.с. 83) згідно якої вантаж згідно договору № 280/14 від 12.11.2014 одержано 03.04.2015, та товарно-транспортною накладною № 59998017954131 від 10.04.2015 (а.с. 83) згідно якої вантаж згідно договору № 280/14 від 12.11.2014 одержано 14.04.2015. Вміст посилок підтверджується пакувальними листами № 1-8, які підписані та скріплені відбитком печатки «ОТК-9» (а.с. 84-91).
Як вбачається з акту приймання-передачі б/н, б/д (а.с. 56) ДП «Львівський радіоремонтний завод» (виконавцем) надано, а Військовою частиною НОМЕР_6 (замовником) прийнято послуги з ремонту блоків до РЛС П-18 - 19.12.2014. Вказаний акт затверджено командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 26.12.2014.
З акту приймання-передачі б/н, б/д (а.с. 60-61) вбачається, що ДП «Львівський радіоремонтний завод» (виконавцем) надано, а Військовою частиною НОМЕР_6 (замовником) прийнято послуги з ремонту блоків до РЛС П-18, проте дати прийняття послуг не зазначено. Вказаний акт затверджено командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 07.06.2015.
Таким чином, фактично надання послуг виконавцем було здійснено швидше, аніж відбулось затвердження актів приймання-передачі.
Предметом позову є вимога про стягнення 58 987,73 грн. за порушення терміну надання послуг згідно умов договору про закупівлю послуг за державні кошти № 280/14 від 12.11.2014, з яких пеня за прострочення надання послуг по І етапу (не пізніше 20.12.2014) - 261,33 грн., пеня за прострочення надання послуг по ІІ етапу (не пізніше 15.03.2014) - 30 950,40 грн., штраф за за прострочення надання послуг по ІІ етапу (не пізніше 15.03.2014) - 27 776,00 грн. Правовою підставою позову є ч. 2,3 ст. 549 ЦК України, ч. 1 ст. 612 ЦК України та ч. 2 ст. 231 ГК України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Як унормовано ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У відповідності до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно даного визначення товарно-транспортна накладна є документом для перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно з положеннями ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" товарно-транспортна накладна включена до переліку документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення автомобільним транспортом.
Таким чином, вказані вище товарно-транспортні накладні, за якими здійснено надсилання відремонтованих блоків, містять всі необхідні ознаки визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак є первинними документами.
Отже, господарська операція щодо надання послуг з ремонту блоків до РЛС П-18 відбулась з моменту отримання відремонтованих блоків одержувачем (замовником) - Військовою частиною НОМЕР_6 , а саме по І етапу - 19.12.2014 (згідно акту приймання-передачі б/н, б/д (а.с. 56)), по ІІ етапу - 03.04.2015 (згідно товарно-транспортної накладної № 10013883386 від 03.04.2015 (а.с. 83)) та 14.04.2015 (згідно товарно-транспортної накладної № 59998017954131 від 10.04.2015 (а.с. 83)).
Враховуючи кінцевий строк для надання послуг І етапу, а саме 20.12.2014, визначених договором, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що: послуги з ремонту блоків надані в строк, визначений договором - 19.12.2014.
Враховуючи кінцевий строк для надання послуг ІІ етапу, а саме 15.03.2015, визначених договором, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що: послуги з ремонту блоків згідно пакувальних листів №1-7, які поставлені згідно товарно-транспортної накладної №10013883386 від 03.04.2015 (а.с. 83) та отримані позивачем 03.04.2015 надані з простроченням 19 днів; послуги з ремонту блоків згідно пакувального листа №8, які поставлені згідно товарно-транспортної накладної № 59998017954131 від 10.04.2015 (а.с. 83) та отримані позивачем 14.04.2015 надані з простроченням 30 днів.
Відповідно до п. 7.2 договору, за порушення строків (термінів) виконання зобов'язань зазначених у п. 5.1. договору, з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Що стосується пені, то за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до п. 2.5 та 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням норм щодо перебігу строків та моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання, погодився з розрахунками місцевого господарського суду про обґрунтованість стягнення з відповідача пені в розмірі 8 179,95 грн.:
338549,08 грн. / 100% * 0,1% * 19 днів = 6432,43 грн.
58250,87 грн. / 100% * 0,1% * 30 днів = 1747,52 грн.
6432,43 грн. + 1747,52 грн. = 8 179,95 грн.
Що стосується позовних вимог щодо штрафу, то відповідно до п. 7.2 договору, за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості . Отже, враховуючи, що прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів не відбулось, вимоги позивача про стягнення 27 776,00 грн. штрафу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а відтак висновки суду першої інстанції в частині відмови в стягненні штрафу - правильні.
Стаття 32 ГПК України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд, прийшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволенння, а рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2016 в справі № 914/4154/15 - без змін.
Відповідно до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 158,34 грн. судового збору в відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2016 в справі № 914/4154/15 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя: Бойко С.М.
Судді: Бонк Т. Б.
Якімець Г. Г.
Повний текст постанови виготовлено 30.05.2016.