33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"31" травня 2016 р. Справа № 918/89/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Огороднік К.М.
суддя Коломис В.В. ,
суддя Тимошенко О.М.
при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 28.03.2016 року у справі № 918/89/16 (суддя Марач В.В.)
за позовом Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудреммонтаж інжиніринг"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної фінансової інспекції в Рівненській області
про стягнення в сумі 155 664,00 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю, ОСОБА_2, за довіреністю,
відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю, ОСОБА_4, за довіреністю
третьої особи позивача - не з'явився.
В судовому засіданні від 31.05.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 28.03.2016 року Управлінню житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Управління) в задоволенні позову до ТзОВ "Укрбудреммонтаж інжиніринг" про стягнення з останнього завищеної суми вартості робіт в розмірі 155664, 00 грн. за договором підряду (про закупівлю робіт) № 465 від 08.07.2013 року на виконання робіт з розширення кладовища "Тинне" (благоустрій нововідведеної ділянки) у м. Рівне відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення, на думку скаржника, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що у договорі підряду (про закупівлю робіт) № 465 від 08.07.2013 року на виконання робіт з розширення кладовища "Тинне" (благоустрій нововідведеної ділянки) у м. Рівне не конкретизовано вартість будівництва, яка визначається у приблизному та твердому кошторисі.
В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та надали пояснення в обґрунтування своєї правової позиції, просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задоволити позов в повному обсязі.
Представники відповідача заперечили проти вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у письмовому відзиві, просили останню залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Представники третьої особи позивача в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та враховуючи обмежені строки, встановлені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третьої особи позивача..
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, апеляційний суд встановив наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що 08.07.2013 року між Управлінням (замовник) та ТзОВ "Укрбудреммонтаж інжиніринг" (підрядник) укладено договір про закупівлю робіт № 465.
Згідно п. 1.1 зазначеного договору відповідач зобов'язувався в період 2013-2014 років виконати на користь позивача роботи з розширення кладовища "Тинне" (благоустрій нововідведеної ділянки) у м. Рівне, а останній у свою чергу прийняти і оплатити такі роботи. Якість робіт відповідно до умов договору повинна відповідати ДБН Д. 1.1.-1-2000.
Відповідно п. 3.1 договору сума останнього становить 2653916,77 грн. в тому числі ПДВ 442319 грн. 46 коп.
Згідно п. 3.2 укладеного договору зобов'язання замовником беруться за кошторисними призначеннями. Зміни по сумі зобов'язання вносяться додатковими угодами.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено ряд додаткових угод від 25.12.2013 року №1, від 1606.2014 року №2, від 07.10.2014 року №3 та від 29.12.2014 року №4, якими змінювалися суми зобов'язань за кошторисними призначеннями.
Роботи згідно договору виконувалися на підставі проектно-кошторисної документації, розробленої ПП "Рівнепроектсервіс" та відкоригованої (кошторисної частини) згідно листа УЖКГ від 12.02.2013 року №227-08.
Згідно кошторисної документації загальна кошторисна вартість згідно зведеного кошторисного розрахунку в поточних цінах станом на 21.02.2013 року становить 3541052,00 грн. з ПДВ, а відповідно до відкоригованої проектно-кошторисної документації в поточних цінах станом на 30.08.2014 року - 3213226, 00 грн. з ПДВ.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору ТзОВ "Укрбудреммонтаж інжиніринг" виконано будівельні роботи на суму 2078621,86 грн. Зазначений факт підтверджується наявними а матеріалах справи актами виконаних робіт ф. №КБ-2в за вересень - листопад 2014 року.
Управлінням розрахунки з відповідачем за виконані роботи проведені повністю на загальну суму 2078621, 86 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, з 01.01.2013 року по 30.12.2014 року Державною фінансовою інспекцією в Рівненській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління, в результаті якої встановлено, що відповідачем до актів приймання виконаних робіт форм КБ-2в за вересень-грудень 2014 року по об'єкту розширення кладовища "Тинне" (благоустрій нововідведеної ділянки) у м. Рівне включена вартість матеріальних ресурсів за ціною, яка на загальну суму 155664, 00 грн. (з ПДВ) перевищує ціни визначені твердим кошторисом, а саме: - п.10 та п.16 Локального кошторису 2-1-3 визначено вартість асфальтобетону по ціннику С1421-9841 за поточною ціною 714,85 грн/тн., - згідно п.п. 17, 20 акту виконаних будівельних робіт за вересень 2014 та п.3 акту виконаних будівельних робіт за листопад 2014 визначено вартість асфальтобетону по ціннику С1421-9841 за поточною ціною 1022, 69 грн/тн.
У зв'язку із зазначеними обставинами, Управління звернулося до суду першої інстанції з позовом про стягнення з ТзОВ "Укрбудреммонтаж інжиніринг" завищеної суми вартості робіт в розмірі 155664,00 грн. за договором підряду (про закупівлю робіт) №465 від 08.07.2013 року на виконання робіт з розширення кладовища "Тинне" (благоустрій нововідведеної ділянки) у м. Рівне.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 28.03.2016 року в задоволенні відповідного позову відмовлено повністю.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вже зазначено вище, 08.07.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір підряду (про закупівлю) робіт № 465.
Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
За правилами ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану
підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не робить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Факт належного виконання робіт підрядником та прийняття робіт замовником підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати форми КБ-3.
Як зазначено вище, всього було виконано робіт на загальну суму 2078621,86 грн.
Прийняття позивачем виконаних робіт в силу ст.321 ГК України та ст. 882 ЦК України зумовлює виникнення у нього зобов'язання оплатити їх вартість.
Позивачем розрахунки з відповідачем за виконані роботи проведені повністю на загальну суму 2078621,86 грн.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази пред'явлення претензій чи заперечень сторонами щодо обсягів, якості та вартості робіт.
Отже, зобов'язання сторін по договору підряду є виконаними своєчасно та належним чином.
Згідно із ч. 3 ст.179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно ч. 5 ст.179 ГК України зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України).
Відповідно до ст.847 ЦК України, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника, зокрема, про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.
Під час виконання робіт, відповідачем листом від 03.02.2014 року №119 було письмово повідомлено позивача про обставини, які перешкоджають виконанню договору та запропоновано розглянути питання щодо приведення проектно-кошторисної документації щодо обсягів виконуваних робіт і ціноутворення у відповідність до чинного законодавства та реальної потреби у виконуваних роботах в межах ціни договору.
УЖКГ виконавчого комітету Рівненської міської ради було враховано обставини вищезазначеного листа та погоджено виконання коригування ПКД в межах ціни договору з метою продовження робіт, що підтверджується листом від 05.02.2014 року №108вх/02.
У зв'язку з чим, на підставі листів УЖКГ від 14.02.2014 року, від 25.06.2014 року та від 29.08.2014 року - ПП "Рівнепроектсервіс" було здійснено коригування ПКД відповідно до законодавства, було передбачено в ПКД заходи щодо відведення дощових і талих вод та визначено ціну таких робіт, не виходячи при ньому за межі погодженої ціни договору.
Як зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, 22.09.2014 року наказом №381/01 УЖКГ було затверджено нову проектно-кошторисну документацію.
Зважаючи на це, листом від 23.09.2014 року №108вх/02 позивач повідомив відповідача про розроблення та затвердження наказом №381/01 від 22.09.2014 року корегованої проектно-кошторисної документації та направив її останньому для продовження виконання робіт згідно договору.
При цьому, загальна вартість виконуваних робіт не змінилась, як і не змінилась ціна договору. Ані зменшення, ані збільшення твердого кошторису не було.
Згідно до роз'яснення Мінрегіону України від 07.05.2015 року за №7/15-5219, коригування затвердженої в установленому порядку проектної документації, у том числі кошторисної частини, здійснюється за рішенням Замовника у разі зміни проектних рішень, вичерпання ліміту коштів по зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва, на підставі завдання на коригування проекту будівництва.
Абзацом четвертим пункту 10 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою КМУ від 11.05.2011 року № 560 передбачено, що за рішенням замовника будівництва може проводитися також експертиза інших проектів будівництва або окремих розділів проектної документації.
Таким чином, обов'язкового проведення додаткової експертизи корегованої проектно- кошторисної документації, за умови відсутності перевищення загальної (суми) ціни договору, не вимагається.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо .усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ст.652 ЦК України, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін.
Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
В даному випадку не відбулось зміни істотних умов договору між замовником та підрядником, зокрема щодо взаємних зобов'язань та ціни договору, відбулась лише зміна деяких проектних рішень та відповідне коригування окремих ціноутворюючих елементів, при цьому збільшення кошторису не мало місця.
Проте, Державна фінансова інспекція, всупереч зазначеному вище, за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності УЖКГ виконавчого комітету Рівненської міської ради за період з 01.01.2013 року по 30.12.2014 року в акті ревізії зазначила, що відповідачем до актів приймання виконаних робіт форм КБ-2в за вересень-грудень 2014 року по об'єкту розширення кладовища "Тинне" (благоустрій нововідведеної ділянки) у м. Рівне включена вартість матеріальних ресурсів за ціною, яка на загальну суму 155664, 00 грн. (з ПДВ) перевищує ціни визначені твердим кошторисом.
До того ж, позивач також не погодився з висновками ДФІ, що підтверджується запереченнями на акт ревізії ДФІ, в яких останній зазначив, що виконані роботи відповідачем по обсягах, вартістю та якістю повністю відповідають умовам договору підряду, проектно-кошторисної документації, розробленої ПП "Рівнепроектсервіс" та ДБН.
Судом першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, обґрунтовано прийнято до уваги факт узгодження вартості матеріальних ресурсів, зокрема асфальтобетону, фактично виконаних підрядних робіт позивачем та відповідачем шляхом складання та підписання без зауважень та заперечень відповідних актів Форми КБ-2в щодо приймання виконаних будівельних робіт.
Акт від 17.11.2015 року № 17-06-06/58 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача є неналежним доказом завищення сум вартості виконаних робіт за договором підряду на суму 155664,00 грн., як підставу для стягнення збитків, оскільки він не є ні первинним документом, ні експертизою в розумінні ч. 4 ст. 853 ЦК України.
Відповідно до Указу Президента України від 23.04.2011 року №499/2011 "Про Положення про Державну фінансову інспекцію України", наказу Міністерства фінансів України від 03.10.2011 року № 1236 "Про затвердження положень про територіальні органи Державної фінансової інспекції України та їх підрозділи", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.10.2011 року за № 1212/19950, основними завданнями Держфінінспекції України, її територіальних органів в межах своїх повноважень на відповідній території, є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю, а також внесення пропозицій щодо її формування.
Встановлення порушення розцінок ДБН та завищення вартості робіт за відсутністю висновку судової експертизи визначити неможливо, оскільки потрібні спеціальні знання, відтак, Державна фінансова інспекція лише виявляє зазначені порушення, проте спеціальними знаннями, щоб стверджувати про застосування порушення ДБН, фінансова інспекція не володіє. Зазначений акт ревізії лише фіксує думку державного органу щодо можливого бюджетного порушення позивача.
Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
В силу ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Водночас, відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи: шкідливого результату такої поведінки (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками: вини правопорушника, тобто обов'язкових елементів цивільно-правової відповідальності. Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.
В той же час слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно ч.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення. Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення. Відсутність будь-якого з зазначених елементів цивільного правопорушення виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Позивачем ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції не доведено факту понесення ним додаткових, не передбачених договором витрат, що перевищують суму договору, з вини відповідача і за відсутності погодження позивача з такими витратами. Судом першої інстанції правомірно не були взяті до уваги доводи позивача щодо того, що підставою для повернення коштів є висновки за результатами ревізії, проведеної Державною фінансовою інспекцією в Рівненській області, про завищення вартості матеріальних ресурсів використаних відповідачем при виконання підрядних робіт.
Згідно із п. 3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550 акт ревізії - документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати.
Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.
Відповідно до п.50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, в тому числі, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Згідно ст. 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується. Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
В обґрунтування позовних вимог, Управління зазначило, що через неправомірне завищення вартості матеріальних ресурсів, у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати збитки позивачу в розмірі 155664,00 грн. Проте, позивач, в суді першої інстанції, не заперечував, що відповідачем своєчасно та належним чином виконані роботи за договором, що не перевищує обумовлену сторонами ціну договору. Дані роботи були прийняті позивачем без зауважень, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт, підписаними та скріпленими печатками сторін без заперечень та зауважень.
В силу ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 28.03.2016 року у справі № 918/89/16 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Тимошенко О.М.