"31" травня 2016 р.Справа № 916/203/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Величко Т.А.,
суддів: Лавриненко Л.В., Таран С.В.
(Склад колегії сформовано на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями)
при секретарі: Шитря О.М.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1;
від відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс"
на рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2016р.
по справі №916/203/16
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс"
до відповідача: Спільного українсько-індійського підприємства "КОРАСА"
про стягнення 261 089,15 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "КреМікс" звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Спільного українсько-індійського підприємства "КОРАСА" про стягнення грошових коштів у сумі 255 630,22 грн., з яких: 239600,00 грн. - сума основного боргу, 16030,22 грн. - проценти за користування чужими коштами.
Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором купівлі-продажу № 28/07/15 від 28.07.2015 р., а саме неналежне виконання відповідачем умов договору в частині здійснення поставки замовленого позивачем товару на суму 239 600,00 грн. Листом №01/17 від 18.01.2016р. позивач повідомив відповідача про відмову від договору купівлі-продажу №28/07/15 в частині поставки недопоставленого товару та про вимогу щодо повернення суми попередньої оплати товару в розмірі 239 600,00 грн. Однак відповідач повернення суми передплати у розмірі 239 600,00 грн. не здійснив, що і стало підставою для звернення ТОВ "КреМікс" до господарського суду з відповідним позовом щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, а саме: засобів захисту рослин, добрив, внаслідок чого відповідно до умов договору вартість цього товару була скоригована та відповідач має борг перед позивачем у сумі 303599,59 грн., а тому повинний сплатити не лише зазначену суму боргу, а ще й 39710,16 грн. - штрафу в розмірі 30% від загальної простроченої суми, 5315,88 грн. - 3% річних за період з 11.10.2014 р. по 08.12.2015 р.,а також відшкодувати понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову.
09.02.2016р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача - 258 662,96 грн., з яких: 239 600,00 грн. - основний борг, 19 062,96 грн. - проценти за користування чужими коштами.
25.02.2016р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача - 261 089,15 грн., з яких: 239 600,00 грн. - основний борг, 21 489,15 грн. - проценти за користування чужими коштами.
21.03.2016р. позивач подав до суду письмові пояснення, відповідно до яких навів нормативно-правове обґрунтування заявлених до стягнення процентів за користування чужими коштами.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.03.2016 року (суддя Цісельський О.В.) позов ТОВ "КРЕМІКС" задоволено частково. Стягнуто зі Спільного українсько-індійського підприємства "КОРАСА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" 239 600 грн. 00 коп. - попередньої оплати, 3 594 грн. 02 коп. - витрат на оплату судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором купівлі-продажу №28/07/15 від 28.07.2015р. Наведений позивачем розрахунок заборгованості в позовній заяві відповідачем не спростований, останнім в порушення приписів чинного законодавства України зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати за договором в розмірі 239 600,00 грн. не виконані, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 239 600,00 грн. А тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення зі Спільного українсько-індійського підприємства "КОРАСА" на користь позивача суми заборгованості в розмірі 239 600,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 21 489,15 грн. процентів за користування чужими коштами господарський суд виходив з того, що стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можливо розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України. Суд дійшов висновку, що посилання позивача про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень, передбачених частиною 6 статті 231 ГК України, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "КреМікс" просить змінити рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2016р. в частині відмови стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами та прийняти постанову, якою позовні вимоги в цій частині задовольнити, стягнути зі Спільного українсько-індійського підприємства "КОРАСА" на користь ТОВ "КреМікс" суму грошових коштів у розмірі 21489,15 грн. процентів за користування чужими коштами у період з 01.10.2015р. по 25.02.2015р., в іншій частині рішення залишити без змін.
Скаржник вважає рішення господарського суду від 28.03.2016р. в частині відмови стягнення з відповідача суми грошових коштів у розмірі 21489,15 грн. процентів за користування чужими коштами таким, що прийнято всупереч норм матеріального права.
В своїх доводах скаржник посилається на ст.ст. 536, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 231,232 Господарського кодексу України.
Скаржник зазначає, що у відповідності до додатку №1 до договору поставки, строк поставки сторонами визначено 30.09.2015р. Таким чином, у відповідності до ч.3 ст. 693 ЦК України з 30.09.2015р. на суму попередньої оплати, на яку не було поставлено товар, слід нарахувати проценти. На думку скаржника, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача відсотки за користування коштами на рівні облікової ставки НБУ.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутнього в засіданні представника позивача, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено господарським судом 28.07.2015р. між ТОВ "КРЕМІКС" (Покупець) та Спільним українсько-індійським підприємством "КОРАСА" (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №28/07/15.
Згідно п.2.1. Договору Продавець зобов'язується виробити та продати гранулу паливну з деревини, надалі "Товар", згідно заявки Покупця на умовах цього Договору.
Відповідно до п.2.2. Договору Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно Додатків до Договору (Специфікацій), які є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що оплата за товар проводиться на підставі виставленого Продавцем рахунку, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Покупця.
Пунктом 4.2. Договору сторони обумовили, що оплата за товар проводиться Покупцем на умовах попереднього платежу декількома частинами.
Згідно п.4.3. Договору Покупець зобов'язується здійснити попередню плату за товар частинами в загальній сумі платежів не менш 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. в період з моменту підписання Договору до 10 серпня 2015 року включно.
У відповідності до п.5.1. Договору умови поставки - Франко - завод Продавця Полтавська область, м. Миргород.
Термін дії цього Договору встановлюється з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.7.1. Договору).
Згідно Додатку (Специфікації) №1 від 28.07.2015р. відповідач мав виробити та поставити позивачу на умовах FCA м. Миргород товар на загальну суму 600 000,00 грн.
На виконання умов вищенаведеного Договору позивачем було перераховано відповідачу 600 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №6117 від 31.07.2015р. на суму 50 000,00 грн., №6158 від 06.08.2015р. на суму 100 000,00 грн., №6198 від 07.08.2015р. на суму 50 000,00 грн., №6236 від 12.08.2015р. на суму 50 000,00 грн., №6256 від 13.08.2015р. на суму 50 000,00 грн., №6296 від 17.08.2015р. на суму 50 000,00 грн., №6326 від 18.08.2015р. на суму 50 000,00 грн., №6596 від 08.09.2015р. на суму 25 000,00 грн., №6730 від 22.09.2015р. на суму 50 000,00 грн., №6750 від 23.09.2015р. на суму 75 000,00 грн., №6912 від 05.10.2015р. на суму 50 000,00 грн. та відповідною банківською випискою.
Проте, відповідачем було вироблено та поставлено позивачу товар лише на загальну суму 360 400 грн., що підтверджується видатковими накладними №29 від 28.10.2015р. на суму 43 800,00 грн., №26 від 16.10.2015р. на суму 43 800, 00 грн., №25 від 02.10.2015р. на суму 43 800,00 грн., №24 від 01.10.2015р. на суму 43 800,00 грн., №23 від 18.09.2015р. на суму 43 800,00 грн., №22 від 10.09.2015р. на суму 10 000,00 грн., №20 від 07.09.2015р. на суму 43 800,00 грн., №19 від 25.08.2015р. на суму 43 800,00 грн., №17 від 19.08.2015р. на суму 43 800,00 грн., товарно-транспортними накладними №29 від 28.10.2015р., №26 від 16.10.2015р., №25 від 02.10.2015р., №24 від 01.10.2015р., №23 від 18.09.2015р., №22 від 22.09.2015р., №20 від 07.09.2015р., №19 від 25.08.2015р., №17 від 19.08.2015р., що в свою чергу свідчить про порушення договірних зобов'язань відповідачем в частині здійснення поставки товару позивачу.
З підстав неналежного виконання відповідачем умов договору в частині здійснення поставки замовленого позивачем товару на суму 239 600,00 грн., останній звернувся до відповідача з листом №01/17 від 18.01.2016р., яким повідомив Спільне українське-індійське підприємство "КОРАСА" про відмову від договору купівлі-продажу №28/07/15 в частині поставки недопоставленого товару та про вимогу повернути суму попередньої оплати товару в розмірі 239 600,00 грн.
Відповідач повернення суми передплати у розмірі 239 600,00 грн. не здійснив, що і стало підставою для звернення ТОВ "КреМікс" до господарського суду з відповідним позовом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар,визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.
Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення зі Спільного українсько-індійського підприємства "КОРАСА" на користь позивача суми заборгованості в розмірі 239 600,00 грн.
В даній частині рішення господарського суду не оскаржується ТОВ "КреМікс".
Щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 21 489,15 грн. - процентів за користування чужими коштами, апеляційна інстанція зазначає наступне.
Обґрунтовуючи позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 21 489,15 грн. - процентів за користування чужими коштами, позивач посилається на ст. 536 ЦК України якою встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Оскільки договором не передбачено розміру відсотків за користування грошовими коштами, підстава отримання яких згодом відпала, ст. 536 Цивільного кодексу України відсилає до норми, яка регулює розмір процентів на рівні законодавства.
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 4 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
На думку позивача, відповідач за несвоєчасне повернення суми попередньої плати (користування чужими грошовими коштами) несе відповідальність, що передбачена ч.3 ст.693 ЦК України, коли на суму попередньої плати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Крім того, позивач посилається на аналогічну правову позицію, що викладена в Постанові Верховного суду України від 15.10.2013р. №3-03гс13.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.
Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.
За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можливо розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.
За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 ЦК України), згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).
Як було встановлено господарським судом умовами договру розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено.
Статтею 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до положень частини 6 статті 231, штрафні санкції, що встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором лише за порушення грошових зобов'язань.
Аналогічну позицію викладено в Постанові Верховного Суду України №3-357гс15 від 01.07.2015р. по справі №910/14120/14.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для зміни рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
ТОВ "КреМікс" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.
За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ "КреМікс" підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2016 року у даній справі - без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,
суд постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2016р. у справі №916/203/16 - без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Т.А. Величко
Суддя Л.В. Лавриненко
Суддя С.В. Таран