"23" травня 2016 р. Справа № 922/583/16
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Істоміна О.А., суддя Плужник О.В.
при секретарі Кохан Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
1-го відповідача - ОСОБА_2,
2-го відповідача - ОСОБА_3,
3-го відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції(вх.№1122 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.16 у справі №922/583/16
за позовом ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "НВП СЕМ-ЕМЗ", м. Харків
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини - ЕМЗ", м. Харків
2.Товариства з обмеженою відповідальності "Фактор-Комфорт",
3. Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Харків
про визнання права власності та стягнення коштів ,-
В березні 2016 року позивач, ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини-ЕМЗ", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів: ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини -ЕМЗ", ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні 1-го відповідача - Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просив суд: - визнати право власності позивача на грошові кошти у розмірі 259700,00 грн., що знаходяться на розрахунковому рахунку першого відповідача; - зняти арешт з грошових коштів у розмірі 259 700,00 грн., що знаходяться на розрахунковому рахунку 1-го відповідача; - стягнути з 1-го відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 259700,00 грн., посилаючись на помилкове перерахування першому відповідачеві коштів в сумі 259 700,00 грн. згідно платіжного доручення №105 від 29.01.2016 р., після чого звернувся до 1-го відповідача з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів, однак останній повідомив про відсутність можливості повернути кошти в зв'язку з накладенням відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України арешту на розрахунковий рахунок підприємства.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24 березня 2016 року у справі №922/583/16 (суддя Пономаренко Т.О.) позов задоволено повністю, визнано право власності ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "НВП СЕМ-ЕМЗ" на грошові кошти у розмірі 259 700 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот) грн. 00 коп., знято арешт з грошових коштів у розмірі 259 700 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот) грн. 00 коп., що знаходяться на розрахунковому рахунку №26001052203323 в Харківське ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533 ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Силові енергетичні машини-ЕМЗ" (61037, м. Харків, пр. Московський, буд. 199, код ЄДРПОУ 36224585).Стягнуто з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Силові енергетичні машини-ЕМЗ" на користь ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "НВП СЕМ-ЕМЗ" грошові кошти у розмірі 259 700 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот) грн. 00 коп.
Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі зазначив, що державний виконавець відділу примусового виконання рішень не порушив приписів закону в частині накладення арешту на кошти боржника, оскільки 24.07.2015 державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області №922/3258/15 від 14.07.2015 про стягнення з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Силові енергетичні машини-ЕМЗ» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» 41089420,09 грн. заборгованості за кредитним договором №499-07 від 13.07.2007р., 73080, 00 грн., судового збору, станом на теперішній час рішення суду не виконано, тобто, неповернення коштів у розмірі 259700,200 грн., пов'язано виключно з виконавчим провадженням, відкритим державним виконавцем з примусового з виконання іншого виконавчого документа - наказу №922/3258/15, виданого з господарським судом Харківської області 14.07.2015 року, отже рішення господарського суду Харківської області від 24.03.16 у справі №922/583/16 підлягає скасуванню.
Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У відзиві зазначив, що обмежене тлумачення норм права Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Харків, передбачене законом України способу захисту права, призводить до фактичного позбавлення позивача права на судовий захист та неправомірної відмови ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "НВП СЕМ-ЕМЗ" у законному способі захисту своїх порушених прав та майнових інтересів.
Перший відповідач не погоджується з апеляційною скаргою, вважає, що вона не обґрунтована та не підлягає задоволенню, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що незважаючи на те, що Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України неодноразово повідомлялось про необхідність зняти арешт з помилково перерахованих грошових коштів у сумі 259700,00 грн., спровокував винесення рішення та відкриття іншого виконавчого провадження стосовно ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини-ЕМЗ", яке не заперечувало факту отримання коштів безпідставно.
Другий відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, рішення господарського суду Харківської області від 24.03.16 у справі №922/583/16 винесене у відповідності до вимог чинного законодавства України, при з'ясуванні всіх фактичних обставин справи, в межах наданих суду повноважень. Вважає, що апеляційна скарга Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України містить доводи, що суперечать фактичним обставинам справи - є безпідставною та необґрунтованою.
У відзиві зазначив, заявник апеляційної скарги просить скасувати рішення суду першої інстанції, при цьому не наводячи жодної із підстав для скасування або зміни рішення господарського суду, вичерпний перелік яких передбачений ст.104 ГПК України.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 29.01.2016 р. ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "НВП СЕМ-ЕМЗ" перерахувало грошові кошти в сумі 259 700,00 грн. на кредитний рахунок №26001052203323, отримувач - СЕМ-ЕМЗ ТОВ (1-ий відповідач), в графі призначення платежу зазначено - "надання безвідсоткового займу зг. дог. №241215-3 від 24.12.2015 без ПДВ", що підтверджується платіжним дорученням №105.
Суд першої інстанції встановив, що вважаючи, що кошти в сумі 259 700,00 грн. переховано на рахунок ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини-ЕМЗ", позивач звернувся з письмовою вимогою №01/22 від 29.01.2016 р. до першого відповідача про повернення помилково перерахованих коштів.
01.02.2016 р. листом №01/337 ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини-ЕМЗ" надало відповідь на вимогу позивача, якою підтвердив безпідставність отриманої суми в розмірі 259 700,00 грн., однак повернути не має можливості, оскільки рахунок, на який були перераховані кошти, арештований за постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 від 16.01.016 р.
Позивач звернувся із листом №01/23 від 29.01.2016 до Відділення №41 ХФ ПАТ КБ"Приватбанк" з проханням повернути помилково перераховані ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини-ЕМЗ" кошти в сумі 259700,00 грн.
02.02.2016 р. ПАТ КБ "Приватбанк" у своєму листі №20.1.0.0.0/7-20160129/2813 повідомив, що повернути помилково перераховані кошти немає можливості, оскільки списання коштів можливе лише за дорученням власників цих рахунків, тобто, в даному випадку, отримувача коштів - ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини-ЕМЗ".
08.02.2016 р. листом №01/27 позивач повторно звернувся з вимогою до 1-го відповідача про повернення помилково перерахованих коштів.
09.02.2016 р. позивач звернувся до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України Міністерства юстиції України (лист № 01/347) щодо зняття арешту з суми коштів у розмірі 259 700,00 грн., що знаходяться на розрахунковому рахунку ТОВ "Силові енергетичні машини-ЕМЗ".
Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС України Міністерства юстиції України у відповідь на вищезазначений лист направило листи від 02.02.2016 р. за № 20.1/69/8 та від 01.03.2016 р. за № 4326-0-33-16/20,1/69/8, з яких вбачається, що державним виконавцем прийнято постанови про арешт коштів виключно боржника ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини-ЕМЗ" та виключний перелік підстав для зняття арешту з майна (коштів) боржника визначено статтями 50 та 60 Закону України "Про виконавче провадження".
Позивач, у зв'язку з тим, що станом на дату розгляду справи 1-им відповідачем не повернуто позивачеві помилково перераховані кошти в сумі 259 700,00 грн. вважаючи, що дані обставини свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, звернувся до суду з позовною заявою за захистом своїх прав у судовому порядку.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що кошти в сумі 259 700,00 грн. дійсно вибули із водіння позивача відповідно до платіжного доручення №105 від 29.01.2016 помилково та були перераховані на кредитний рахунок №26001052203323, який належить - ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини-ЕМЗ".
Як свідчать матеріали справи, між ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "НВП СЕМ-ЕМЗ" та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини-ЕМЗ" були відсутні договірні відносини на підтвердження підстав для перерахування вказаної суми першому відповідачу, що підтверджується письмовими поясненнями позивача та першого відповідача.
Суд першої інстанції правомірно встановив, що відсутність підстав для переказу грошових коштів від позивача на банківські реквізити ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини-ЕМЗ", останній в розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" є неналежним отримувачем зазначених коштів.
Відповідно до 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності таких умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна; по-друге, щоб набуття або зберігання було здійснено за рахунок іншої особи; по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.
П.п. 1.23., 1.24. ст.1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під помилковим переказом розуміється рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що у ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини-ЕМЗ" відсутні підстави для набуття грошових коштів, перерахованих позивачем, а відтак, ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини-ЕМЗ" відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України зобов'язаний повернути позивачу помилково перераховані кошти в сумі 259 700,00 грн. як такі, що набуті без достатньої правової підстави.
Статтею 321 Цивільного кодексу України закріплено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до п. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з положеннями ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Положеннями статті 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Зазначеною нормою закріплено презумпцію законності набуття права власності, тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або якщо незаконність набуття права власності встановлена рішенням суду, а також встановлено відкритість переліку підстав набуття права власності з обмеженням їх виключно тими, що прямо передбачені в законодавстві.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що постановою про арешт коштів боржника від 16.01.2016 р., винесеної головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 в межах виконавчого провадження №48252556 було накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини-ЕМЗ", в тому числі: код фінансової установи 351533, назва фінансової установи Харківське ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", номер рахунку 26001052203323, валюта рахунку UAH.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно зі ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду із позовом про визнання права на майно та про звільнення майна з-під арешту.
Зазначена норма закону, вказує, що особа, яка вважає себе власником майна може вимагати визнання за нею права власності на майно та зняття з цього майна арешту.
Пунктом 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що „...відповідно до статті 60 Закону України „Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.
Отже, виходячи із змісту зазначених норм власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, а умовою задоволення матеріально-правових вимог позивача має бути встановлення факту належності позивачеві права власності на спірне майно та безпідставність включення такого майна до опису боржника та накладення на нього арешту.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідачу надане право визнати позов повністю або частково.
Згідно зі ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що дії відповідача по визнанню позову у частині суми основного боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що грошові кошти в сумі 259700,00 грн. помилково перераховані ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини-ЕМЗ" без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) і належать вони позивачу.
Суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в повному обсязі, оскільки позовні вимоги доведені належним чином, документально підтверджені, повністю визнані першим відповідачем.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що третім відповідачем не виконано.
Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви третього відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 316, 319, 328, 392, 1212 ЦК України, ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 24.03.16 у справі №922/583/16 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 30.05.16
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Суддя Істоміна О.А.
Суддя Плужник О.В.