"30" травня 2016 р.Справа № 915/2149/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів Лисенко В.А., Петрова М.С.;
при секретарі судового засідання Саломатовій К.А.;
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 12.01.2016 року;
від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №36 від 16.02.2016 року;
від Міністерства інфраструктури України - ОСОБА_3, за довіреністю № 467/15/14-16 від 02.02.2016 року;
від ДП „Адміністрація морських портів України” - ОСОБА_4, за довіреністю № 2457 від 28.04.2016 року;
від Міністерства інфраструктури України - ОСОБА_5, - за довіреністю № 2020/15/14-16 від 25.04.2016 року;
розглянувши апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Миколаївського морського порту)
на рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 року
у справі № 915/2149/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРІНТУР-ЕКС”, м. Миколаїв
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Миколаївського морського порту) та Міністерства інфраструктури України
про визнання незаконної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ГРІНТУР-ЕКС”, м. Миколаїв звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, м. Миколаїв за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Миколаївського морського порту) та Міністерства інфраструктури України, в якій просило суд визнати незаконною бездіяльність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, м. Миколаїв, яка полягає у не розміщенні в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати в оренду причал № 13 (інв. № 1031040) загальною довжиною 236 м.п., загальною технологічною шириною 15,0 м.п., з підкрановими коліями у дві нитки довжиною 236 м.п. (інв. № 1031069), розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, а також причал № 14 (інв. № 1031041) загальною довжиною 238 м.п., загальною технологічною шириною 19,80 м.п. з підкрановими коліями загальною довжиною 222,7 м.п. у дві нитки (інв. № 1031070), які є його складовою частиною, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23 та зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, м. Миколаїв розмістити в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати в оренду причал № 13 (інв. № 1031040) загальною довжиною 236 м.п., загальною технологічною шириною 15,0 м.п., з підкрановими коліями у дві нитки довжиною 236 м.п. (інв. № 1031069), розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, а також причал № 14 (інв. № 1031041) загальною довжиною 238 м.п., загальною технологічною шириною 19,80 м.п. з підкрановими коліями загальною довжиною 222,7 м.п. у дві нитки (інв. № 1031070), які є його складовою частиною, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23.
25.01.2016 року відповідачем були подані заяви про припинення провадження у даній справі з підстав відсутності предмету спору та з огляду на те, що даний спір не підвідомчий господарському суду. Дані заяви були відхилені судом першої інстанції.
25.03.2016 року позивач звернувся до суду з заявою про часткову відмову від позову, а саме: про визнання незаконною бездіяльності відповідача, яка полягає у нерозміщенні інформації в частині підкранових колій та технологічної ширини та довжини причалів №№ 13, 14, яка прийнята та задоволена судом першої інстанції.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 року у справі № 915/2149/15 позов задоволено, визнано незаконною бездіяльність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, м. Миколаїв, яка полягає у не розміщенні в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати в оренду причал № 13 (інв. № 1031040), розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, а також причал № 14 (інв. № 1031041), розташованого за адресою: вул. Заводська, 23, м. Миколаїв та зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, м. Миколаїв розмістити в офіційних друкованих засобах масової інформації: газеті "Відомості приватизації", а також на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України - http:www.fgi.inf.ua оголошення про намір передати в оренду причали № 13 (інв. № 1031040), що розташований за адресою: вул. Заводська, 23, м. Миколаїв, а також причал № 14 (інв. 1031041) розташований за адресою: вул. Заводська, 23, м. Миколаїв, а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, м. Миколаїв, Міністерство інфраструктури України, м. Київ та Державне підприємство “Адміністрація морських портів України”, м. Київ в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Миколаївського морського порту), м. Миколаїв з рішенням суду не погодились, тому звернулись до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення господарського суду Миколаївської області та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року колегією суддів у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів Лисенко В.А., Петрова М.С. апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, м. Миколаїв та Міністерства інфраструктури України, м. Київ були прийняті до провадження та об'єднані для спільного розгляду.
До Одеського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, м. Миколаїв, які судовою колегією залучено до матеріалів справи. Від відповідача до суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу та пояснення по справі, які також долучені до матеріалів справи.
На електронну адресу суду 25.05.2016 року від Міністерства інфраструктури України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю представників в інших судових засіданнях. Через канцелярію суду 25.05.2016 року від Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, м. Київ в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Миколаївського морського порту) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з виконанням термінового доручення Заступника Міністра інфраструктури України від 18.05.2016 року та прийняттям участі в судових засіданнях у господарському суді Миколаївської області.
Судова колегія розглянула дані клопотання та задовольнила, оскільки зазначені в них причини неявки визнаються поважними.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 року розгляд справи було відкладено.
30.05.2016 року від представників Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, м. Київ в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Миколаївського морського порту) надійшли додаткові пояснення, які долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні представники учасників судового процесу підтримали свої доводи та заперечення з мотивів, викладених письмово.
Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог в повному обсязі з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з припиненням провадження по справі в зв'язку з прийняттям судом відмови позивача від частини позовних вимог, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 від 10.09.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ГРІНТУР-ЕКС” звернулось до в. о. начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та просило надати в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “ГРІНТУР-ЕКС” строком на 49 років причал № 13 (інв. № 1031040) - 236,0 м.п., технологічною шириною 15,0 м.п. із залізничними коліями № 53, 54 (інв. № 1031087, 1031088) - 470,68 м.п. та підкрановими коліями причалу №13 у дві нитки довжиною 236 п.м. (інв. № 1031069), що розташовані за адресою: вул. Заводська, 23, м. Миколаїв.
10.09.2015 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області було надіслано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРІНТУР-ЕКС” з доданими документами Міністерству інфраструктури України.
Міністерство інфраструктури України отримало заяву позивача з комплектом документів 14.09.2015 року.
Абзац 1 частини 3 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлює, що орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.
Факт того, що Міністерство інфраструктури України у передбачений законом термін не надало своїх висновків чи заперечень на заяву позивача і звернення орендодавця правильно встановлений судом першої інстанції, оскільки підтверджений належними доказами по справі відповідно до норм статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України та неоспорений ані третьою особою, ані відповідачем в суді апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.
Оскільки Міністерством інфраструктури України встановлений строк був порушений, то позивач вважає, що настали наслідки, передбачені абзацом 4 частини 3 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, а саме укладення договору оренди вважається з цими органами погодженим.
Зважаючи на це, відповідно до частини 4 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” відповідач, протягом п'яти днів після погодження договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном, розміщує в друкованих засобах масової інформація та на веб-сайтах оголошення про намір передати майно в оренду, або відмовляє в укладенні договору оренди та повідомляє про це заявника.
Відповідач може відмовити в укладенні договору оренди за наявності підстав, передбачених законом, зокрема частиною 4 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Так, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області листом від 30.09.2015 року №14-11-01901 відповіло, що комплект документів, визначений наказом Фонду державного майна України від 15.02.2013 року № 201, направлено Міністерству інфраструктури України для погодження на передачу в оренду зазначеного державного майна. Подальша робота щодо передачі в оренду цього державного майна буде проводитись в законодавчому порядку тільки після отримання відповіді від органу уповноваженого управляти державним майном.
Міністерство інфраструктури України листом від 06.10.2015 року №11064/16/10-15 повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області про те, що при розгляді комплекту документів було виявлено невідповідності, у зв'язку з чим повернуло матеріали без розгляду, проте готове повернутися до розгляду порушеного питання оренди державного нерухомого майна після усунення невідповідностей та подання документів відповідно до законодавства України. Зокрема, в своєму листі від 06.10.2015 року № 11064/16/10-15, Міністерство інфраструктури України повідомляє про те, що матеріали Товариству з обмеженою відповідальністю “ГРІНТУР-ЕКС” повертаються без розгляду з огляду на відсутність інформації про зазначене нерухоме майно об'єктів державної власності, які перебувають у сфері управління Міністерства інфраструктури України і тимчасово не використовуються.
Відповідь такого змісту не відповідає нормам статті 19 Конституції України, згідно якої державний орган повинен діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. В даному випадку Законом не передбачено можливості повернення без розгляду органом, уповноваженим управляти державним майном заяви позивача. До того ж, така відповідь взагалі не свідчить про відмову у погодженні оренди, в зв'язку з забороною передавати означене державне майно з підстав, що наведені скаржниками в апеляційних скаргах.
Не зважаючи на це, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області листом від 16.10.2015 року № 14-11-02065 повідомило позивача про непогодження оренди Міністерством інфраструктури України, що не відповідає обставинам справи.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач надіслав до Міністерства інфраструктури України копії матеріалів щодо отримання висновків по умовах договору оренди без зазначення, що об'єкти оренди заборонено передавати в оренди, тоді як обов'язком відповідача за нормами частини 2 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” є перевірка потенційного об'єкту оренди на предмет заборони на передачу його в оренду, в результаті якої заява позивача повинна була бути повернута орендодавцем саме з цих підстав.
Законом України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено межі повноважень та способи дій Міністерства інфраструктури України як органу, що управляє державним майном, яке може бути об'єктом оренди, а саме: відповідно до частини 3 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” міністерство повинно надіслати орендодавцю в п'ятнадцятиденний термін висновки про умови договору оренди; або про відмову в передачі в оренду майна. Жодного з вказаних дій Міністерство інфраструктури України, як орган, що управляє державним майном, не здійснило.
Враховуючи відсутність відповіді в передбачений законом строк, відповідач відповідно до вимог частини 4 статті 9 Закону України “Про оренду державного і комунального майна” повинен був здійснити розміщення оголошення. Як вбачається, в даному випадку і відповідач, і Міністерство інфраструктури України порушили ці норми, тому у суду першої інстанції були всі підстави для задоволення позовних вимог в цій частині та висновку про незаконність бездіяльності відповідача щодо неопублікування передбаченого законом оголошення про намір передати майно в оренду, а саме: причал № 13 (інв. № 1031040) та причал № 14 (інв. № 1031041), розташовані за адресою: вул. Заводська, 23, м. Миколаїв.
Доводи апеляційних скарг щодо того, що позивачеві відмовлено в укладенні договору оренди через те, що позивач просив передати в оренду майно, що відповідно до законодавства не може бути об'єктом оренди, не можуть бути взяті до уваги судом в зв'язку з тим, що, відповідно до норм статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, відповідач в такому випадку не повинен був пересилати копії матеріалів до органу, уповноваженого управляти державним майном (частина 2 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”), однак, відповідач надіслав, відповідно до вимог статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, копії матеріалів до органу, уповноваженого управляти державним майном, а останній, у встановлений законом строк, не надіслав ані своїх висновків щодо умов договору, ані відмови в укладенні договору. За таких умов відповідач зобов'язаний був вчиняти дії, передбачені в законі, щодо розміщення оголошення про намір передати майно в оренду.
До того ж, відповідач та треті особи не довели належними та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України встановленої діючим законодавством заборони на оренду спірного об'єкта відповідно до норм статті 23 Закону України “Про морські порти України”.
Щодо посилань скаржників стосовно причалів, які не можуть бути передані в оренду строком на 49 років, судова колегія зазначає, що це посилання взагалі не стосується предмета спору по даній справі, оскільки в даному випадку розглядається не переддоговірний спір між сторонами в частині строку дії договору оренди, а правомірність або неправомірність дій відповідача, як орендодавця, на стадії погодження майбутньої оренди державного майна з органом, уповноваженим управляти цим державним майном. Зокрема, дотримання державними органами строків, передбачених чинним законодавством України, розгляду заяви позивача та надання висновків і дії відповідача, у разі погодження оренди, з розміщення оголошення в засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті. Тобто, в даному випадку судом перевіряється відповідність процедури погодження державними органами майбутньої оренди державного майна нормам ст. 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Доводи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, м. Миколаїв та Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, м. Київ в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Миколаївського морського порту), м. Миколаїв щодо обрання позивачем невірного способу захисту розглянуті судовою колегією і відхилені, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В силу приписів статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Пунктом 4 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, припиненням дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.
В позовній заяві (з урахуванням уточнень, прийнятих судом першої інстанції) Товариство з обмеженою відповідальністю “ГРІНТУР-ЕКС” просило суд визнати незаконною бездіяльність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, що відповідає пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України. Таким чином, позовні вимоги у даній справі відповідають передбаченим чинним законодавством способам захисту порушеного права.
Позивач зазначає про те, що бездіяльність відповідача спричинила порушення охоронюваних законом інтересів та права позивача на отримання в оренду державного майна - причалів №№ 13, 14, закріпленого в Законі України “Про оренду державного та комунального майна” та статті 23 Закону України “Про морські порти України” та порушення права власності Позивача, адже право на укладення договору оренди та “законні сподівання” на отримання на підставі закону майна для забезпечення своєї діяльності є частиною права власності в розумінні прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
В силу положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ також Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у справах “Мелахер та інші проти Австрії”, “Прессос Компанія ОСОБА_6А.” та інші проти Бельгії”, “ОСОБА_7 Девелопмент Лтд.” та інші проти Ірландії”, “Стретч проти Сполученого Королівства”, “Копескі проти Словаччини”, визнав наявність порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тоді, коли має місце “правомірне очікування”/“законне/легітимне сподівання”, яке має бути конкретизованим і базуватись на правовій нормі або правовому акті. Європейський суд з прав людини роз'яснює, що “майном” може бути як “існуюче майно”, так і активи, включаючи вимоги, щодо яких заявник може стверджувати, що він або вона має принаймні “легітимні сподівання” на реалізацію майнового права.
З аналізу статті 1 Протоколу 1 та зазначених рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що за захистом свого права мирно володіти майном, особа може звернутися до суду не лише, якщо порушується її право власності/користування щодо рухомої чи нерухомої речі, а й права на майно, яке може в майбутньому відповідно до національного законодавства перейти у власність/користування до особи і у такої особи є всі підстави (“правомірні очікування”) вважати, що таке майно буде у її володінні/користуванні.
У справі “Меллахер та Інші проти Австрії” Європейський Суд з прав людини вказав, що право на укладення договору оренди є частиною права власності (право володіння та користування) і тому дане право є одним із аспектів права власності.
Крім цього, власністю в розумінні ст. 1 Першого Протоколу є і “законні сподівання” на отримання на підставі закону майна для забезпечення своєї діяльності (справа "Компанія ОСОБА_7 девелопментс ЛТД проти Ірландії", 1991рік).
У рішенні “Сагхінадзе та інші проти Грузії” Європейський суд зауважив, що “сподівання” є “правомірним”, якщо воно ґрунтується на нормі закону або на правовому акті, що стосується відповідного майнового інтересу.
За таких підстав, у позивача було суб'єктивне право на звернення з даними позовними вимогами.
Що стосується доводів скаржників щодо непідвідомчості даного спору господарському суду, судова колегія вважає їх неправомірними, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 12 Господарського кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі спори у справах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів.
Для розмежування в даному випадку підвідомчості спору між судом господарської та адміністративної юрисдикції, слід виходити з характеру спірних правовідносин.
Так, позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про визнання незаконною бездіяльності відповідача та зобов'язання здійснити публікацію оголошення про проведення конкурсу на право оренди державного майна, що являє собою один із етапів укладення договору оренди державного майна відповідно до Закону України “Про оренду державного та комунального майна” в майбутньому.
Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевою самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, тому не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Правовідносини між сторонами у даному випадку виникли з приводу можливої оренди державного майна в майбутньому, тобто, відносини між сторонами в даному випадку за своїм характером є цивільно-правовими, в яких держава в особі органів здійснює не управлінські функції (тобто виступає не як суб'єкт владних повноважень), а виконує функції власника державного майна в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України “Про управління об'єктами державної власності” та Законом України “Про оренду державного та комунального майна” і є орендодавцем.
Стосовно доводів відповідача та третіх осіб про порушення місцевим господарським судом статей 22, 54, 78 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає їх частково обґрунтованими та зазначає наступне.
Позивачем було заявлено клопотання про відмову від позовних вимог в частині визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо наміру передачі в оренду підкранових колій та технологічної ширини та довжини причалів №№ 13, 14 і така відмова була прийнята судом.
Відповідач та треті особи помилково вважають цю відмову від частини позовних вимог зміною предмету позову, чого в даному випадку не відбулося, так як позивач не змінив об'єкт, який хотів взяти в оренду, як вважають скаржники, а тільки відмовився від частини позовних вимог щодо окремих об'єктів оренди, оскільки причал, залізничні та підкранові колії за своєю суттю не є єдиним об'єктом. Кожен з цих об'єктів обліковується окремо на балансі третьої особи з різною балансовою вартістю та окремим інвентарним номером, вони мають різне цільове призначення, різні правові режими, оскільки колії відносяться до залізничної інфраструктури. Причал, підкранові та залізничні колії тісно пов'язані між собою у процесі їх експлуатації, однак вони не створюють єдиний об'єкт оренди.
Відмовитись від позову або його частини позивач вправі на будь-якій стадії розгляду справи до моменту винесення рішення по справі.
За нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. В даному випадку скаржниками не доведено, що відмова від позовних вимог в частині визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо окремо визначених об'єктів оренди порушує їх права та інтереси або суперечить чинному законодавству України при тому, що це є реалізацією суб'єктивного права позивача і порушень процесуального права України в цій частині місцевий господарський суд не допустив.
Одночасно з цим, суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, а саме частини 3 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, прийнявши відмову позивача від частини позовних вимог і зазначивши про це в рішенні, помилково не припинив провадження у справі щодо цих позовних вимог, що призвело до прийняття частково неправильного рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, яке в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з припиненням на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позовних вимог про визнання незаконної бездіяльності Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, яка полягає у нерозміщенні в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати в оренду підкранові колії та технологічну ширину і довжину причалів №№ 13, 14, що розташовані за адресою: вул. Заводська, 23, м. Миколаїв та вимог щодо зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області розмістити протягом 5 днів після набрання рішенням законної сили в офіційних друкованих засобах масової інформації: газеті “Відомості приватизації”, а також на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України - http://www.spfu.gov.ua та офіційному веб-сайті Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області - http://www.fgi.inf.ua, оголошення про намір передати в оренду підкранові колії та технологічну ширину і довжину причалів №№ 13, 14, що розташовані за адресою: вул. Заводська, 23, м. Миколаїв.
Зазначені порушення місцевим господарським судом норм процесуального права України призвели до частково неправомірного рішення, тому в цій частині апеляційні скарги підлягають задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 року у справі № 915/2149/15 частково не відповідає нормам процесуального права України, тому підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог в повному обсязі з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з припиненням провадження по справі в зв'язку з прийняттям судом відмови позивача від частини позовних вимог і залишенням без змін рішення місцевого господарського суду в іншій частині.
Керуючись п. 4 ч.1 ст. 80, ст.ст. 99, 101, 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Миколаївського морського порту) на рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 року у справі № 915/2149/15 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 року у справі №915/2149/15- скасувати частково.
Викласти пункт 1 резолютивної частини рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 року у справі №915/2149/15 в наступній редакції: "Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРІНТУР-ЕКС”, м. Миколаїв до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, м. Миколаїв за участю третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, м. Київ в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Миколаївського морського порту), м. Миколаїв та Міністерства інфраструктури України, м. Київ про визнання незаконною бездіяльності відповідача та зобов'язання відповідача розмістити оголошення задовольнити частково".
Доповнити резолютивну частину рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 року у справі №915/2149/15 пунктом 2 наступного змісту: "Припинити провадження у справі № 915/2149/15 в частині позовних вимог про визнання незаконної бездіяльності Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, яка полягає у нерозміщенні в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати в оренду підкранові колії та технологічну ширину і довжину причалів №№ 13, 14, які є його складовою частиною, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23 та вимог щодо зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області розмістити протягом 5 днів після набрання рішенням законної сили в офіційних друкованих засобах масової інформації: газеті “Відомості приватизації”, а також на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України - http://www.spfu.gov.ua та офіційному веб-сайті Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області - http://www.fgi.inf.ua, оголошення про намір передати в оренду підкранові колії та технологічну ширину і довжину причалів №№ 13, 14, що розташовані за адресою: вул. Заводська, 23, м. Миколаїв".
В іншій частині рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 року у справі № 915/2149/15 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється учасникам судового процесу в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя ОСОБА_8
Судді ОСОБА_9
ОСОБА_10