"31" травня 2016 р.Справа № 915/254/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ліпчанської Н.В.,
суддів: Ярош А.І., Лисенко В.А.
За участю секретаря судового засідання Молодова В.С.,
та представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 28.03.2016р.,
від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 01.03.2016р.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВАГРО"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 29.03.2016р.
у справі №915/254/16
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвас Ру",
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВАГРО",
про стягнення заборгованості в сумі 416337,90 грн.,
В березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алвас Ру" (далі - ТОВ "Алвас Ру") звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВАГРО" (далі - ТОВ "МИКОЛАЇВАГРО") про стягнення заборгованості за договором №14 купівлі-продажу нафтопродуктів від 30.11.2015р. у розмірі 416.337,90 грн. (а.с. 3-6).
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилається на невиконання Відповідачем умов договору №14 купівлі-продажу нафтопродуктів від 30.11.2015р. щодо своєчасної оплати поставлених йому нафтопродуктів (дизпалива).
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, однак, звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, яке судом відхилено та обґрунтовано розглянуто справу на підставі ст.75 ГПК України.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.03.2016р. (суддя Коваль Ю.М.) позов ТОВ "Алвас Ру" задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "МИКОЛАЇВАГРО" заборгованість з оплати товару в сумі 416337,90 грн. та судовий збір у розмірі 6245,07 грн. (а.с. 50-53).
Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що Позивачем доведено порушення Відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №14 купівлі-продажу нафтопродуктів від 30.11.2015р.
Не погоджуючись із винесеним рішенням господарського суду ТОВ "МИКОЛАЇВАГРО" звернулось до суду із апеляційною скаргою.
Свої вимоги Відповідач мотивує тим, що місцевий господарський суд прийняв рішення із порушенням норм матеріального права, без врахування та дослідження всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона посилається на необхідність зупинення провадження по справі до розгляду кримінального провадження №12015150050003121.
ТОВ "Алвас Ру" надав заперечення на апеляційну скаргу, у яких вважає рішення місцевого господарського суду обґрунтованим та прийнятим відповідно до вимог законодавства України, а апеляційна скарга не містить інформації, якою б спростовувалися позовні вимоги.
Клопотання скаржника, яке було заявлено в апеляційній скарзі про витребування доказів судовою колегією відхилено з наступних підстав.
Згідно ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
У клопотанні повинно бути зазначено, зокрема, який доказ витребовується та обставини, що перешкоджають його наданню. Проте, заявником не наведені конкретні докази, що стосуються справи, і які має Корабельний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, та необґрунтовані обставини, що перешкоджають наданню ним доказів по справі.
Клопотання скаржника, яке було заявлено в апеляційній скарзі про зупинення провадження у справі судовою колегією відхилено у зв'язку з недостатністю доказів щодо того, що кримінальне провадження №12015150050003121 стосується господарської справи №915/254/16.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а з огляду на положення ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до п. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Як встановлено матеріалами справи, 30.11.2015р. між сторонами укладено договір №14 купівлі-продажу нафтопродуктів від 30.11.2015р. (далі - Договір), згідно п.п. 1.1, 1.2, 4.3 якого та невід'ємних додатків до нього ТОВ "Алвас Ру", як продавець, зобов'язався в обумовлені строки, в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця нафтопродукти (товар), а саме: дизельне паливо ДТ-3-К5 (УКТ ЗЕД НОМЕР_1) загальною вартістю 568675,80 грн., а ТОВ "МИКОЛАЇВАГРО", як покупець, прийняти й оплатити цей товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі виставленого рахунку не пізніше наступного банківського дня з дати виставлення рахунку (а.с.16-19).
Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.175 ГК України.
Згідно ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.3.1 Договору товар поставляється покупцеві партіями на підставі погодженої сторонами заявки, у кількості, за найменуваннями та ціною згідно специфікацій та/або накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Конкретні (відмінні від умов Договору) умови поставки погоджуються сторонами у заявках та/або специфікаціях.
Згідно п.3.5 Договору відвантажувальні документи (видаткова накладна), паспорти якості та сертифікати відповідності на товар підлягають відправленню продавцем покупцю одночасно з відправленням товару.
Перехід права власності на товар та ризиків відбувається в момент передачі. Моментом передачі товару за кількістю та якістю вважається переданим в момент підписання накладних про їх отримання покупцем. Передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті призначення (п. 3.8 Договору).
Датою здійснення оплати згідно п.4.4 Договору вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.
У пункті 9.1 Договору сторони визначили строк його дії, а саме до 31.12.2016р.
Договір підписано обома сторонами без зауважень і заперечень та скріплено печатками підприємств.
Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
На виконання умов договору Позивачем виписано рахунок-фактуру №СФ-0013 від 30.11.2015р. на дизельне паливо ДТ-3-К5 (УКТ ЗЕД НОМЕР_1) у кількості 39.165 л за ціною одного літра 12,10 грн. без ПДВ на загальну суму 5.686.675,80 грн. з урахуванням ПДВ (а.с.21).
Вказаний товар (дизельне паливо) прийнятий та відвантажений Відповідачем у відповідності до видаткової накладної №РН-0012 від 30.11.2015р. та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №8 від 30.11.2015р., які підписані уповноваженим представником останнього та скріплені печаткою підприємства (а.с. 20, 22).
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно п.4.3 Договору розрахунки за Договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача на підставі виставленого ним рахунку. Оплата здійснюється не пізніше наступного банківського дня з дати виставлення рахунку.
Необхідно наголосити на положенні ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідач частково оплатив вартість дизельного палива, що підтверджується платіжними дорученнями №464 від 01.02.2016р. на суму 15.000,00 грн., №461 від 29.01.2016р. на суму 1.500,00 грн., №450 від 28.01.2016р. на суму 1.500,00 грн., №420 від 28.12.2015р. №420 на суму 65.662,10 грн., №401 від 01.12.2015р. на суму 68.675,80 грн., що разом складає 152.337,90 грн. (а.с. 10).
Згідно призначення платежу кожного вищевказаного платіжного доручення, вказані кошти були сплачені згідно рахунку №СФ-0013 від 30.11.2015р.
У зв'язку із зазначеним, заборгованість Відповідача перед Позивачем з оплати вартості проданого за Договором товару складає суму 416.337,90 грн.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Разом з тим, відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання: зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Враховуючи викладене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи місцевим господарським судом були встановлені всі фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правомірна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВАГРО" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 29.03.2016р. у справі №915/254/16- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий Н.В. Ліпчанська
Суддя В.А. Лисенко
Суддя А.І. Ярош