04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"25" травня 2016 р. Справа№ 911/4627/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Жук Г.А.
Сухового В.Г.
при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Біокор-Агро"
на рішення Господарського суду Київської області
від 02.12.2015
у справі №911/4627/15 (суддя - Карпечкін Т.П.)
за позовом ОСОБА_2,
до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Біокор-Агро",
про визнання відмови ТОВ НВП "Біокор-Агро" щодо виплати дивідендів неправомірною, зобов'язання виконати рішення загальних зборів ТОВ НВП "Біокор-Агро" та стягнення 463267,50 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: 1) Зоріна О.І. - представник (довіреність № 21 від 15.01.2016);
2) Сундіков В.М. - директор (наказ № 1 від 20.02.2004),
ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Біокор-Агро» (надалі - ТОВ НВП «Біокор-Агро», відповідач) про визнання відмови ТОВ НВП «Біокор-Агро» щодо виплати дивідендів неправомірною, зобов'язання виконати рішення загальних зборів ТОВ НВП "Біокор-Агро" та стягнення 463 267,50 грн.
Під час розгляду справи позивачем було подано заяви від 15.11.2015 та від 26.11.2015 про зміну предмету позову та зменшення розміру позовних вимог, відповідно до яких позивач просив суд визнати неправомірною відмову ТОВ НВП «Біокор-Агро» щодо виплати дивідендів, визнати рішення зборів учасників ТОВ НВП «Біокор-Агро» від 07.08.2015 в частині призупинення виплати учаснику товариства ОСОБА_2 дивідендів за 2013 рік недійсним та стягнути 164 200,00 грн невиплаченої частки дивідендів.
Рішенням Господарського суду Київської області від 02.12.2015 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "БІОКОР-АГРО" від 07.08.2015 (протокол № 2 від 07.08.2015) в частині призупинення виплати учаснику ОСОБА_2 дивідендів за 2013 рік. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "БІОКОР-АГРО" на користь ОСОБА_2 164 200,00 грн невиплаченої частки дивідендів за 2013 рік та 3 681,00 грн судових витрат. У задоволенні решти позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Біокор-Агро» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області у справі №911/4627/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення судом першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 апеляційну скаргу у справі №911/4627/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г. та призначено розгляд справи на 21.03.2016.
26.01.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду була подана касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі 911/4627/15.
09.02.2016 ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційне провадження у справі № 911/4627/15 було зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ОСОБА_2.
24.03.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/4627/15 із Вищого господарського суду України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2016 поновлено апеляційне провадження у справі №911/4627/15, розгляд справи призначено на 13.04.2016.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 розгляд справи відкладено на 25.05.2016.
23.05.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в порядку статті 77 ГПК України до вирішення питання щодо отримання дозволу Обухівського районного суду Київської області на тимчасовий доступ до речей і документів ВПЗ «Григорівка» Київської обласної дирекції «Укрпошта», а саме, отримання оригіналів документів, необхідних для встановлення факту підроблення скаржником доказів направлення на адресу позивача апеляційної скарги та доданих до неї документів.
Водночас, позивач просив суд здійснити розгляд вказаного клопотання у судовому засіданні за відсутності його представника.
Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
В судовому засіданні представники скаржника підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вислухавши думку представників відповідача щодо заявленого позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів, порадившись, дійшла висновку, що обставини наведені позивачем у клопотанні не мають значення розгляду справи по суті, а тому ухвалила здійснити розгляд справи за наявними у ній матеріалами, за відсутності уповноваженого представника позивача.
При цьому судова колегія наголошує на тому, що відкладення розгляду справи в порядку статті 77 ГПК України є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Вказаною статтею передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, проте, строк розгляду даної справи сплинув, а спір може бути вирішеним за наявними у ній матеріалами.
Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 6 Європейської конвенції з прав людини та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.
25.05.2016 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши уповноважених представників відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «БІОКОР-АГРО» з часткою у статутному капіталі у розмірі 33,16%, про що зазначається у пункті 6.2. Статуту товариства від 19.11.2003 (зі змінами від 28.09.2004).
05.05.2014 учасниками товариства були проведені загальні збори, до порядку денного яких включено питання розподілу прибутку та виплати дивідендів за результатами роботи підприємства за 2013 рік.
Зі змісту протоколу зборів учасників товариства від 05.05.2014 №14 вбачається, що загальна сума дивідендів за результатами підприємницької діяльності товариства за 2013 рік (100 %) становить 1 470 600,00 грн та підлягає розподілу між учасниками пропорційно розміру їх внесків у статутному фонді.
ОСОБА_2 як учаснику товариства із часткою 33,16 % від загальної суми статутного фонду підлягають виплаті дивіденди у розмірі 487650,00 грн, сума яких після утримання 24 382,50 грн податку з доходів фізичних осіб, становить 463 267,50 грн,
Крім того, згідно з вказаним рішенням зборів виплата дивідендів мала бути проведена, починаючи з 07.05.2014.
Як вбачається з матеріалів справи, на адресу позивача надійшов лист товариства від 15.07.2015 № 78, в якому зазначено, що станом на 01.07.2015 ОСОБА_2 отримав дивіденди у сумі 149 833,58 грн, а дата наступної виплати буде визначена за результатами роботи підприємства за липень 2015 року та повідомлена позивачеві.
Однак, як зазначив позивач, він не отримав дивідендів за результатами підприємницької діяльності товариства за 2013 рік, щодо виплати яких прийнято рішення зборів учасників товариства.
Крім того, як стверджує позивач, 07.08.2015 товариством проведено збори учасників, про зміну порядку денного яких він не був належним чином повідомлений. Вказаними зборами було прийнято рішення про виплату йому лише частини дивідендів за 2013 рік - у сумі 149 233,92 грн, видачу решти дивідендів за 2013 рік (зазначено суму 164200,00 грн) - призупинено.
Оскільки на зборах учасників 07.08.2015 було прийнято рішення про призупинення виплати дивідендів за 2013 рік, в той час як питання щодо призупинення виплати дивідендів не включалось до порядку денного, позивач вважає вказане рішення, оформлене протоколом №2 від 07.08.2015, незаконним та таким, що призвело до порушення його корпоративних прав в частині отримання позивачем належних до виплати дивідендів в сумі 164 200,00 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, апелянт зазначив, що з метою недопущення банкрутства підприємства 07.08.2015 зборами учасників товариства було розглянуто перше питання порядку денного - «Аналіз виплати дивідендів за 2013 рік», за результатами розгляду якого прийнято рішення про призупинення подальшої виплати учасникам товариства дивідендів за 2013 рік всього в розмірі 492 600,00 грн до поліпшення фінансового стану товариства.
Таким чином, не виплаченою усім учасникам товариства залишається сума дивідендів - 492 600,00 грн, в тому числі, 164 200,00 грн позивачеві.
Дане рішення оформлене протоколом від 07.08.2015 №2, копія якого була направлена поштою та отримана позивачем особисто 27.08.2015.
На переконання апелянта, рішення про призупинення виплати дивідендів прийнято у відповідності до норм чинного законодавства та статутних документів відповідача і є обов'язковим до виконання, а тому відсутні підстави для стягнення відповідної суми дивідендів. Останній вважає, що суд першої інстанції, прийнявши оскаржуване рішення, фактично підмінив вищий орган управління та здійснив втручання у господарську діяльність товариства.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відхилення даних тверджень відповідача як необґрунтованих з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно зі статтею 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо;
Також у статті 10 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.
Таким чином, право учасника брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди) є безумовним корпоративним правом, яке для господарського товариства реалізується в порядку, визначеному Статутом.
Підпунктом «д» пункту 9.1. Статуту товариства передбачено, що затвердження річних результатів діяльності товариства, затвердження звітів і висновків Ревізійної комісії товариства, порядку розподілу прибутку, терміну і порядку виплати частки прибутку, визначення порядку покриття збитків відноситься до виняткової компетенції зборів учасників.
Відповідно до пункту 15.1. Статуту чистий прибуток товариства, який утворюється у встановленому порядку від господарської та іншої діяльності товариства після відрахування сум, що направляються на створення та поповнення фондів товариства підприємства на сплату податків відповідно до вимог законодавства України, а також інші цілі за рішенням зборів учасників підлягає розподілу між учасниками, пропорційно до їх часток у статутному фонді товариства.
Усі питання, пов'язані із розподілом прибутку, розглядаються і затверджуються зборами учасників на засіданнях за підсумками фінансового року (пункт 15.2. Статуту).
Можливі збитки товариства відшкодовуються за рахунок резервного фонду. При недостатності коштів резервного фонду збори учасників приймають рішення про інші джерела відшкодування збитків (пункт 15.3. Статуту).
З огляду на вимоги чинного законодавства та положення Статуту, реалізація корпоративних прав учасників щодо розподілу прибутку та отримання дивідендів відбувається шляхом прийняття відповідного рішення зборами учасників товариства.
Прийняття рішення про призупинення виплати дивідендів, що відбувається в особі товариства, фактично свідчить про односторонню зміну зобов'язання, що ні чинним законодавством, ні умовами Статуту не передбачено.
Відповідно до пункту 17 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 №1 рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
При цьому не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у силу прямої вказівки закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону України «Про господарські товариства»); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (ч. 4 ст. 43 Закону України «Про господарські товариства»); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримана процедура надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону України «Про господарські товариства»).
Колегією суддів встановлено, що 01.07.2015 позивачеві було надіслано повідомлення від 30.06.2015 №69 про проведення загальних зборів, які призначені на 07.08.2015 та до порядку денного яких включені наступні питання:
1. Аналіз виплати дивідендів за 2013 рік.
2. Розподіл прибутку за 2014 рік.
Як вбачається з матеріалів справи, зміни до порядку денного загальних зборів учасників товариства 07.08.2015 не вносились, однак прийняття рішення про призупинення виплати дивідендів не можна вважати прийнятим в межах порядку денного, оскільки з формулювання питання «Аналіз виплати дивідендів за 2013 рік» неможливо дійти висновку про розгляд в його межах питання про призупинення відповідних виплат. За своїм змістом «аналіз» є певним методом дослідження шляхом вивчення окремих складових відповідного явища, в даному випадку, фактичного стану виплати дивідендів за 2013 рік, а тому поняття «аналіз» не передбачає можливості внесення змін, доповнень чи обмежень до об'єкту аналізу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що спірне рішення зборів учасників від 07.08.2015 прийнято з порушенням вимог законодавства та призвело до порушення корпоративного права учасника товариства на отримання прибутку, оскільки даним рішенням вирішено питання про призупинення виплати дивідендів, яке не було включено до порядку денного загальних зборів товариства, а відтак, позовна вимога про визнання такого рішення недійсним є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати. Прийняття господарським судом рішення стосовно спрямування прибутку (частини прибутку) юридичної особи на виплату дивідендів виходить за межі компетенції господарського суду.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням зборів учасників товариства від 05.05.2014, оформленим протоколом №14, було вирішено питання про спрямування прибутку на виплату дивідендів та їх розподіл між учасниками пропорційно їх внескам до статутного капіталу. Вказане рішення недійсним у судовому порядку не визнавалось, а тому вимога позивача про стягнення дивідендів є законною та обґрунтованою.
Місцевим судом встановлено, що з належних до виплати 463 267,50 грн дивідендів позивачеві частково було виплачено 149 833,58 грн за період з 27.05.2014 по 28.01.2015 та починаючи з 28.07.2015 - 149 233,92 грн, що разом становить 299 067,50 грн.
Вказані обставини підтверджується наданими відповідачем видатковими касовими ордерами №94 від 27.05.2014, №95 від 28.05.2015 №107 від 11.06.2014, №112 від 18.06.2014, №118 від 02.07.2014, №144 від 11.08.2014, №154 від 27.08.2014, №179 від 07.10.2014, №183 від 09.10.2014, №211 від 26.11.2014, №224 від 05.12.2014, №226 від 10.12.2014, №229 від 16.12.2014, №236 від 12.01.2015, №243 від 14.01.2015, №253 від 28.01.2015, №370 від 07.08.2015, №378 від 18.08.2015, в яких зазначена підстава виплати - дивіденди за 2013 рік, містяться підписи позивача та дати їх одержання (т.1, а.с.169-176).
Таким чином, невиплачена сума дивідендів за 2013 рік складає 164 200,00 грн та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а відповідна позовна вимога - задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовної вимоги про визнання відмови відповідача належно виконати рішення зборів учасників від 05.05.2014, оформленого протоколом №14, а саме, виплатити ОСОБА_2 дивіденди за 2013 рік неправомірною, колегія суддів дійшла висновку, що дана вимога є нічим іншим, як встановленням факту, що має юридичне значення та є складовою оцінки фактичних обставин справи при розгляді спору про право. Відповідна вимога дублюється у вимозі про стягнення дивідендів і не є самостійним способом захисту, тому фактично відповідні вимоги підлягають розгляду по суті як одна вимога, оскільки в разі встановлення неправомірності відмови, тобто порушення зобов'язання, має наслідком стягнення невиплаченої частини дивідендів.
Отже, позовна вимога про визнання неправомірною відмови відповідача належно виконати рішення зборів учасників не підлягає задоволенню у зв'язку з невідповідністю способам захисту, що визначені у статті 16 Цивільного кодексу України.
Висновок місцевого суду про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним рішення зборів учасників від 07.08.2015, оформленого протоколом № 2, та в частині стягнення 164200,00 грн невиплаченої частки належних позивачу дивідендів за 2013 рік є законним та обґрунтованим.
За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом Київської області від 02.12.2015 у справі №911/4627/15 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Біокор-Агро» має бути залишена без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.
Враховуючи ставку судового збору, що підлягала сплаті під час подання апеляційної скарги, апелянт повинен був сплатити судовий збір у розмірі 5 388,90 грн, натомість останній сплатив 10 323,51 грн.
Зайво сплачена сума судового збору може бути повернута апелянту ухвалою суду за його клопотанням відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 96, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Біокор-Агро» на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2015 у справі №911/4627/15 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2015 у справі №911/4627/15 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/4627/15 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Г.А. Жук
В.Г. Суховий