04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"31" травня 2016 р. Справа№ 911/1370/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
за участю представників
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Духота В.В.-представник;
розглянувши у відкритому судовому засідані матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства „Ямбуренко"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.04.2016
у справі № 911/1370/16 (головуючий суддя Кошик А.Ю.)
За заявою Приватного сільськогосподарського підприємства „Агрофірма „Світанок" про вжиття заходів до забезпечення позову
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства „Агрофірма „Світанок"
до Фермерського господарства „Ямбуренко"
про усунення перешкод у користуванні орендованими земельними ділянками
До Господарського суду Київської області звернулось Приватне сільськогосподарське підприємство „Агрофірма „Світанок" до Фермерського господарства „Ямбуренко" про усунення перешкод у користуванні орендованими земельними ділянками.
Одночасно з позовом Приватним сільськогосподарським підприємством „Агрофірма „Світанок" подано заяву № 15/04/2016-2 від 15.04.2016 року про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти на земельній ділянці загальною площею 45,7155 га, кадастровий номер: 3220486500:01:001:0049, земельній ділянці загальною площею 38,9965 га, кадастровий номер: 3220486500:01:013:0056, земельній ділянці загальною площею 24,8915 га, кадастровий номер: 3220486500:01:006:0027, які знаходяться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Сухоліська сільська рада, будь-які дії по проведенню сільськогосподарських робіт (в тому числі засівання власними сільськогосподарськими культурами, обробітку засобами захисту та добривами, вирощування сільськогосподарської продукції та культур, будь-якого іншого сільськогосподарського використання тощо) та іншої діяльності без письмової згоди Приватного сільськогосподарського підприємства „Агрофірма „Світанок".
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.04.2016 у справі № 911/1370/16 заяву Приватного сільськогосподарського підприємства „Агрофірма „Світанок" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Вжито заходи до забезпечення позову та заборонено Фермерському господарству „Ямбуренко" та будь-яким іншим особам (за винятком Приватного сільськогосподарського підприємства „Агрофірма „Світанок"), вчиняти на земельній ділянці загальною площею 45,7155 га, кадастровий номер: 3220486500:01:001:0049, земельній ділянці загальною площею 38,9965 га, кадастровий номер: 3220486500:01:013:0056, земельній ділянці загальною площею 24,8915 га, кадастровий номер: 3220486500:01:006:0027, які знаходяться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Сухоліська сільська рада, будь-які дії по проведенню сільськогосподарських робіт (в тому числі засівання власними сільськогосподарськими культурами, обробітку засобами захисту та добривами, вирощування сільськогосподарської продукції та культур, будь-якого іншого сільськогосподарського використання тощо) та іншої діяльності без письмової згоди Приватного сільськогосподарського підприємства „Агрофірма „Світанок".
Не погоджуючись із вказаною ухвалою Господарського суду Київської області, Фермерське господарство „Ямбуренко" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 21.04.2016 та відмовити Приватному сільськогосподарському підприємству „Агрофірма „Світанок" в задоволенні заяви № 15/04/2016-2 від 15.04.2016 про вжиття заходів до забезпечення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала суду є неправомірною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, суперечить Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", не містить обґрунтування, в чому саме невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у цій справі, а також наявність достатніх підстав для припущення, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 17.05.2016 апеляційну скаргу Фермерського господарства „Ямбуренко" у справі №911/1370/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 31.05.2016.
30.05.2016 через відділ документального забезпечення суду від апелянта надійшли пояснення до апеляційної скарги, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні, призначеному на 31.05.2016, представник апелянта надав свої пояснення по справі.
Представник позивача в судове засідання 31.05.2016 не з'явився, причини неявки суду невідомі.
Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.
Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Частиною 5 статті 106 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову місцевий господарський суд обґрунтовує тим, що оскільки, вищезазначені земельні ділянки належать позивачу на праві оренди, про захист якого подано позов у справі № 911/1370/16, безпідставне здійснення відповідачем сільськогосподарської діяльності на таких земельних ділянках позивача, а саме їх обробка та засіяння, за наявності спору щодо прав на такі земельні ділянки, в разі задоволення позовних вимог може призвести до неможливості чи утруднення виконання судового рішення протягом тривалого часу, оскільки дії відповідача припадають на період весняно-посівних робіт, і як наслідок в подальшому на відповідних земельних ділянках будуть розміщені сільськогосподарські культури відповідача, що призведе до необхідності вчинення додаткових дій з їх усунення з земельних ділянок, потребуватиме додаткових затрат, призведе до знищення сільськогосподарських культур (урожаю) і може завдати значних збитків в тому числі відповідачу, відшкодування яких також може призвести до спору, який стосуватиметься і позивача.
Однак колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно зі ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов може бути забезпечено, у тому числі, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Відповідно до п. 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.12.2011 №16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову позивач обґрунтовував, що предметом позову у справі є усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, які належать йому на праві оренди а таке право оренди не визнається відповідачем, а отже, заборона відповідачу до вирішення спору вчиняти дії з обробки та за сіяння спірних земельних ділянок, безпосередньо пов'язана з предметом спору і необхідна для забезпечення в майбутньому виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги вищевказані спірні ділянки, крім даної господарської справи, є предметом розгляду у цивільній справі №357/6449/15-ц за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави до Головного управління Держземагенства у Київській області, ОСОБА_3, треті особи: Управління Держземагенства у Білоцерківському районі, Приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун Каріна Анатоліївна, про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства у Київській області, договорів оренди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.07.2015, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 29.10.2015 позов задоволено.
Вищевказані судові рішення були оскаржені ОСОБА_3 в касаційному порядку і ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2016 касаційна скарга ОСОБА_3 у вищевказаній цивільній справі задоволена частково, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.07.2015, та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29.10.2015 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
В свою чергу, ПСП „Агрофірма „Світанок" звертаючись із заявою про забезпечення позову, як на докази, з якими пов'язують застосування даного виду забезпечення позову, послалася на акти обстеження спірних ділянок від 13.04.2016.
Відповідно до п.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.12.2011 №16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову, позовні вимоги та вимоги про забезпечення позову є тотожними.
Таким чином, задовольняючи заяву ПСП „Агрофірма „Світанок" про забезпечення позову, місцевим господарським судом фактично без розгляду справи по суті, були задоволені позовні вимоги ПСП „Агрофірма „Світанок".
Судом не встановлено та не наведено у безспірному порядку наявність обставин, передбачених ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, які є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову.
За обставин, викладених вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що правові підстави для вжиття заходів до забезпечення позову відсутні, ухвала Господарського суду Київської області від 21.04.2016 у справі №911/1370/16 прийнята з невірним застосуванням норм процесуального права та має бути скасована.
Таким чином, апеляційна скарга Фермерського господарства „Ямбуренко", з підстав, викладених у ній, підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області від 21.04.2016 у справі № 911/1370/16 підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви Приватного сільськогосподарського підприємства „Агрофірма „Світанок" про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 66, 67, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Фермерського господарства „Ямбуренко" задовольнити.
2.Ухвалу Господарського суду Київської області від 21.04.2016 у справі №911/1370/16 про вжиття заходів до забезпечення позову скасувати.
3.У задоволенні заяви Приватного сільськогосподарського підприємства „Агрофірма „Світанок" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.
4.Матеріали оскарження справи № 911/1370/16 повернути до Господарського суду Київської області.
5.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко