04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"30" травня 2016 р. Справа№ 910/2905/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Лобаня О.І.
Федорчука Р.В.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 30.05.2016
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»
на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 (повне рішення складено 21.04.2016)
у справі №910/2905/16 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»
про стягнення 9 225,75 грн.,-
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі №910/2905/16 позов задоволено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 7 548,04 грн. інфляційних втрат, 568,57 грн. 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 212,33 грн. Припинено провадження у справі в частині стягнення пені в розмірі 1 109, 14 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі №910/2905/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В своїх доводах скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки викладені в рішенні не відповідають обставинам справи та має місце порушення норм матеріального права.
Ухвалою від 11.05.2016 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/2905/16 у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.
Представник позивача брав участь в судовому засіданні, заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі №910/2905/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» - без задоволення.
Представники відповідача в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2013 водій ОСОБА_3, який керував автомобілем НОМЕР_1 спричинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої пошкоджено автомобіль НОМЕР_2, який застраховано у ТДВ «Страхова компанія «Аксор» за договором добровільного страхування 0504.001623 від 12.10.2012.
На підставі вищевказаного договору ТДВ «Страхова компанія «Аксор» здійснила виплату власнику автомобіля НОМЕР_2 страхового відшкодування у розмірі 15 812,94 грн.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 17.06.2013 у справі № 752/10492/13-п (3/752/3912/13) ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 застрахована у приватному акціонерному товаристві «Українська охоронно-страхова компанія» на підставі полісу АВ/1214394.
23.08.2013 ТДВ «Страхова компанія «Аксор» звернулось до ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» із претензією про виплату страхового відшкодування, із долученим до неї пакетом документів, необхідним для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.
20.06.2014 ТДВ «Страхова компанія «Аксор» відступлено на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 належне йому право вимоги, що виникло внаслідок виплати страхового відшкодування за договорами добровільного страхування, укладеними між ТДВ «Страхова компанія «Аксор» та страхувальниками.
27.08.2014 відповідач прийняв рішення про виплату страхового відшкодування, про що направив на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 лист №7703 від 27.08.2014.
У грудні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», в якому просив суд стягнути збитки в порядку регресу у розмірі 14 812,94 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2015 у справі №910/27251/14 позов задоволено та стягнуто з приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 14 812,94 грн.
Зазначена сума заборгованості була сплачена приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 24.03.2015, що підтверджується копією банківської виписки, яка міститься в матеріалах справи.
У лютому 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення 1 109,14 грн. пені, 7 548,04 грн. інфляційних втрат та 568,57 грн. 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням строків сплати страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем несвоєчасно виплачено страхове відшкодування у розмірі 14 812,94 грн. в порядку регресу.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач звернувся із заявою про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача на користь позивача 7 548,04 грн. інфляційних втрат та 568,57 грн. 3% річних за період з 12.12.2013 по 23.03.2015 та зменшити позовні вимоги на суму пені 1 109,14 за період з 12.12.2013 по 12.06.2014.
При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що до правовідносин, які склалися між сторонами спору положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не підлягають застосуванню.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.
Нормами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Так, судом встановлено, що 24.03.2015 ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ФОП ОСОБА_2 здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 14 812,94 грн., яке було стягнуто рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2015 у справі № 910/27251/14.
Відповідно до ст. п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 35.1. для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з п. 36.2 ст.36 зазначеного Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Твердження позивача про те, що відповідно до п. 36.2 ст. 36 вказаного Закону граничний строк виплати страхового відшкодування є 11.12.2013 судова колегія вважає помилковим, адже зазначена норма матеріального права регулює порядок виплати страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим і страховиком, які відбуваються до заміни кредитора.
Судова колегія звертає увагу на те, що до нового кредитора обов'язок передбачений п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не перейшов, оскільки для останнього ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» не є страховиком у розумінні наведеної норми, а є особою відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі №3-165гс14.
Відповідно до п. 36.5 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Однак, дана норма не поширюється на правовідносини між страховиками, ця норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому нарахування пені, відсотків, інфляційних з огляду на визначені у цій нормі терміни є безпідставними.
Дана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.07.2015 у справі №910/26074/14.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що цивільні права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах виникли із позадоговірних відносин, які регулюються, зокрема, нормами права, закріпленими в главі 82 ЦК України та законодавством про страхування.
Тому, на переконання судової колегії, застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм зобов'язального права є помилковим.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що скаржником доведено обґрунтованість та правомірність вимог апеляційної скарги, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позову.
Отже, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» 7 548,04 грн. інфляційних втрат, 568,57 грн. 3% річних є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» належним чином доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі №910/2905/16.
Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі №910/2905/16 прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Таким чином, апеляційна скарга ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі №910/2905/16 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити повністю.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі №910/2905/16 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі №910/2905/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити повністю.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (04214, АДРЕСА_1, код НОМЕР_3) на користь приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, пр. Борщагівська, 145, код 23734213) 1 515,80 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
4. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.
5. Справу №910/2905/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.І. Лобань
Р.В. Федорчук