04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"30" травня 2016 р. Справа№ 910/3731/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Алданової С.О.
Мартюк А.І.
секретар: Горбунова М.Є.
за участю представників:
позивача: ОСОБА_2;
відповідача-1: Амбарцумян К.М.;
відповідача-2: не з'явився;
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська
компанія "Моор і Кросондовіч"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 04.03.2016р., винесену за результатами розгляду
заяви ОСОБА_4
про забезпечення позову
у справі №910/3731/16 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом ОСОБА_4
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська
компанія "Моор і Кросондовіч"
2) Відділу державної реєстрації юридичних і фізичних осіб -
підприємців Оболонського району Управління державної
Реєстрації Головного Територіального управління юстиції
у місті Києві
про визнання недійсним рішення та скасування державних
реєстраційних дій
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2016р. у справі № 910/3731/16 заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено та з метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті накладено арешт на корпоративні права, а саме: 100% часток статутного капіталу відповідача-1, а також на все майно, належне відповідачу-1.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2016р. у справі № 910/3731/16 скасувати.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до безпідставного вжиття заходів до забезпечення позову. Зокрема, відповідач-1 наголошував на наступному:
- статус позивача є не учасник товариства, а спадкоємець померлого учасника товариства;
- не допускається винесення ухвал про накладення арешту на все майно підприємства;
- позивачем не обґрунтовано необхідність накладення арешту на 100% корпоративних прав відповідача-1. До того ж, накладення арешту на корпоративні права не має жодного відношення до предмету спору у даній справі, оскільки позивач не мав і не має корпоративних прав у складі відповідача-1. Позивач не був учасником відповідача-1 і не стане таким учасником без відповідної згоди та рішення інших учасників відповідача-1, оскільки прийняття чи неприйняття до складу учасників відповідача-1 спадкоємця померлого учасника здійснюється лише за згодою інших учасників відповідача-1;
- відповідач-1 не має наміру на даний час вчиняти будь-які дії щодо відчуження належного йому майна, а також не вчиняв та не вчиняє жодних підготовчих дій, які б свідчили про намір позбутися майна;
- позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження необхідності забезпечення позову і його клопотання з цього приводу ґрунтується виключно на припущеннях.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2016р. (головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.04.2016р.
11.04.2016р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд без участі повноважного представника відповідача-2.
В судове засідання 11.04.2016р. з'явився представник відповідача-1. Представники позивача та відповідача-2 не з'явилися. Представник позивача про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не подавав.
В судовому засіданні 11.04.2016р. представник відповідача-1 подав клопотання про продовження строків розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2016р., на підставі ст. ст. 69, 77, 102 Господарського процесуального кодексу України, клопотання відповідача-1 було задоволено, розгляд справи відкладено на 20.04.2016р., строк розгляду справи продовжено на 15 днів.
19.04.2016р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення по справі та клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченко Б.О. у відпустці, судове засідання, призначене на 20.04.2016р., не відбулося.
Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/3731/16, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Коршун Н.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2016р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Коршун Н.М. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.05.2016р.
26.04.2016р. та 13.05.2016р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшли клопотання про розгляд справи без участі представника Відділу державної реєстрації юридичних і фізичних осіб-підприємців Оболонського району Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
13.05.2016р. Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку із перебуванням судді Коршун Н.М. з 16.05.2016р. у відпустці, для розгляду справи №910/3731/16 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2016р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16.05.2016р.
В судове засідання 16.05.2016р. з'явилися представники позивача та відповідача-1.
Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 30.05.2016р.
В судовому засіданні 30.05.2016р. представник відповідача-1 підтримав раніше подане клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вказане клопотання було задоволено судом.
В судовому засіданні 30.05.2016р. представник відповідача-1 підтримав апеляційну скаргу з урахуванням додаткових пояснень до неї, просив суд скаргу задовольнити та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2016р. у справі № 910/3731/16.
В судовому засіданні 30.05.2016р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін як таку, що була винесена з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права.
Представник відповідача-2 в судове засідання 30.05.2016р. не з'явився. Однак, як уже зазначалося вище, відповідачем-2 неодноразово подавалися клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника.
Колегія суддів вирішила задовольнити вказані клопотання відповідача-2.
Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, зважаючи на обмеженість строку розгляду апеляційної скарги на ухвали суду, а також приймаючи до уваги наявні у справі докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача-2 за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 30.05.2016р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Моор і Кросондовіч" (далі - відповідач-1) та Відділу державної реєстрації юридичних і фізичних осіб-підприємців Оболонського району Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач-2) про визнання недійсним рішення загальних зборів відповідача-1 від 12.02.2016р. та скасування державних реєстраційних дій, проведених відповідачем-2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Моор і Кросондовіч" Бойко О.В., який володіє 50% часткою в статутному капіталі товариства, 12.02.2016р. було незаконно, одноособово на загальних зборах учасників прийнято оскаржуване позивачем рішення, тобто за відсутності кворуму.
Позивач вважає, що на підставі неправомірного рішення загальних зборів учасників відповідача-1 від 12.02.2016р. відповідачем-2 було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів, змін складу та інформації про засновників, здійснено внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, а саме: виключено зі складу учасників позивача, змінено керівника товариства на Бойка О.В.
Окрім того, позивач подав до Господарського суду міста Києва заяву про вжиття заходів забезпечення позову, обґрунтовуючи її тим, що єдиним засновником, учасником та керівником відповідача-1 є Бойко О.В. Вказана особа має можливість одноособово проводити та скликати загальні збори учасників товариства, вирішувати питання про відчуження своєї частки у статутному капіталі третій особі, внесення змін до установчих документів та до ЄДР, що в подальшому унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позову. Відповідач-1 має у власності нерухоме майно (нежитлові приміщення (офіс) ТОВ "АК "Моор і Кросондович", розташовані у м. Києві по вул. Гоголівській, 23, офіс 1), яке розміщене у центрі Києва та його ринкова вартість за даними позивача становить більше ніж 6 670 000 грн. Позивач вважає, що в даному випадку існує значний ризик заволодіння вказаним нерухомим майном товариства, а тому в даному випадку є необхідність у вжитті заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу-1 майно та корпоративні права.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2016р. у справі №910/3731/16 заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову було задоволено та з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті накладено арешт на корпоративні права, а саме: 100% часток статутного капіталу відповідача-1, а також на все майно, належне відповідачу-1.
Відповідач-1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2016р. у справі № 910/3731/16 про вжиття заходів до забезпечення позову.
Колегія суддів не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги, зокрема, обґрунтовані тим, що відповідачем-1 було проведено 12.02.2016р. загальні збори учасників товариства з порушенням вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим прийняті на цих зборах рішення є недійсними. Однак на підставі рішення загальних зборів учасників відповідача-1 від 12.02.2016р. було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів, змін складу та інформації про засновників, здійснено внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, а саме: виключено зі складу учасників позивача, змінено керівника товариства на Бойка О.В.
Позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову, посилаючись на те, що відповідач-1 в подальшому може вчинити дії, які унеможливлять або ускладнять відновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову, оскільки Бойко О.В. є наразі єдиним учасником товариства і здійснює управління ним одноособово. Тобто, Бойко О.В. може одноособово вирішувати питання про відчуження на користь третьої особи (осіб) своєї частки, яка за наслідком прийняття оскаржуваних позивачем рішень становить 100% у статутному капіталі відповідача-1.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Підстави забезпечення позову наведені в ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Перелік заходів до забезпечення позову вказаний в ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до абзацу 1 частини 1 якої позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (аналогічну правову позицію наведено в постанові пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").
Колегією суддів враховано, що господарські суди, вживаючи заходи до забезпечення позову, зобов'язані точно вказати, які саме дії забороняється вчиняти відповідачу та іншим особам. Заходами до забезпечення позову не повинна блокуватися господарська діяльність товариства, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
В оскаржуваній ухвалі суду зазначено про те, що згідно з наданими матеріалами позовної заяви Бойко О.В. має можливість одноособово проводити та скликати загальні збори учасників товариства, вирішувати питання про відчуження своєї частки у статутному капіталі третім особам, внесення зміни до установчих документів та до ЄДР, що в подальшому унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Колегією суддів враховано посилання відповідача-1 в апеляційній скарзі на те, що позивач не є учасником товариства, а є спадкоємцем померлого учасника товариства відповідача-1. Позивач не був учасником відповідача-1 і не стане таким учасником без відповідної згоди та рішення інших учасників відповідача-1, оскільки прийняття чи неприйняття до складу учасників відповідача-1 спадкоємця померлого учасника здійснюється лише за згодою інших учасників відповідача-1.
Відповідач-1 вважає, що позивач не мав і не має корпоративних прав у складі відповідача-1.
Однак предметом спору у даній справі, зокрема, є вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів відповідача-1 від 12.02.2016р., згідно з яким позивача виключено зі складу учасників товариства. Тобто, наразі питання про статус позивача, як учасника товариства відповідача-1, а відтак і наявність у нього відповідних корпоративних прав, має встановлюватися під час вирішення по суті спору у справі №910/3731/16.
Натомість предметом апеляційного перегляду у даному конкретному випадку є дотримання місцевим господарським судом норм діючого законодавства під час винесення ухвали від 04.03.2016р. про вжиття заходів забезпечення позову.
Заперечення відповідача-1 в апеляційній скарзі проти накладення арешту на майно товариства не приймається судом до уваги, оскільки відповідачем-1 не надано доказів, які б свідчили про те, що внаслідок вжиття заходів до забезпечення позову відповідач-1 не може здійснювати свою господарську діяльність чи про настання негативних наслідків для відповідача-1.
Доводи відповідача-1 про те, що обставини, наведені позивачем в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, є лише припущеннями позивача, які не можуть слугувати підставою для забезпечення позову є необгрунтованими. Виходячи з положень ст. 66 Господарського процесуального кодексу України умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (аналогічна правова позиція наведена в постанові пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").
Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом про обґрунтованість припущення позивача відносно ймовірності зникнення або зменшення належного відповідачу-1 майна та/або корпоративних прав на момент виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
Твердження в апеляційній скарзі про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки згідно зі ст. 67 названого Кодексу суду надано право забезпечувати позов, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Заходи забезпечення, вжиті місцевим господарським судом, не блокують господарську діяльність учасників процесу, не порушують права осіб, що не є учасниками судового процесу, а також не застосовують обмежень, не пов'язаних з предметом спору.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про співрозмірність та адекватність заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на корпоративні права (100% часток статутного капіталу відповідача-1) та на майно відповідача-1 із заявленими позивачем вимогами. До того ж, вжиття вказаного заходу до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову забезпечить можливість відновлення його порушених прав. Натомість невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.
Доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.
Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності підстав для застосування заходів до забезпечення позову.
Підсумовуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлені позивачем вимоги є співмірними із застосованими заходами забезпечення позову.
За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм процесуального права, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача-1 (апелянта).
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 49, 66, 67, 75, 77, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Моор і Кросондовіч" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2016р. у справі №910/3731/16 - без змін.
2. Матеріали справи №910/3731/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді С.О. Алданова
А.І. Мартюк