04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"30" травня 2016 р. Справа№ 910/30605/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Дідиченко М.А.
за участю представників:
від позивача - Алендар Ю.Г., довіреність № ГН-25-Ю/2016 від 04.01.2016;
від відповідача - представник не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2016 у справі №910/30605/15 (суддя Пукшин Л.Г.) за позовом приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО" до приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 40 745, 65 грн.
Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ВУСО" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" страхового відшкодування в сумі 40 745, 65 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2016 у справі №910/30605/15 позовні вимоги задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 40 745, 65 грн.
При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати суми страхового відшкодування.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2016 скасувати, провадження у справі №910/30605/15 припинити.
Апелянт посилається на те, що оскільки позивач вже звертався до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, то суд першої інстанції необґрунтовано не припинив провадження у даній справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Крім цього, апелянт зазначає про те, що сума страхового відшкодування, заявлена позивачем до стягнення, повинна бути зменшена на суму, здійснених відповідачем, часткових проплат.
Представник позивача в судовому засіданні 30.05.2016 заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.
Відповідач не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.
Враховуючи наведене вище, а також те, що саме відповідачем подана апеляційна скарга, а отже його позиція є викладеною та зрозумілою, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між приватним акціонерним товариством Страхова компанія "ВУСО" (кредитор) та приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" (страховик) 08.07.2015 було укладено договір про виплату страхового відшкодування в порядку регресу.
Згідно п. 1 даного договору у в'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулася 11.07.2013 в м. Києві за участю автомобіля І-VAN, державний реєстраційних номер НОМЕР_1, під управлінням водія ОСОБА_3 (поліс ОСЦПВВНТЗ № АС/0442921, виданий страховиком) та автомобілем Renault Sandero, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 (договір добровільного страхування наземного транспорту № 524079-02-10-01 від 13.07.2012, укладений з кредитором), де водій ОСОБА_3 визнаний винний за постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2014, узгодили розмір виплати страхового відшкодування в порядку регресу кредитору у сумі 40 745,65 грн, яке сплачується страховиком кредитору в термін до 29 вересня 2015 включно у відповідності з наступним графіком:
- до 29 липня 2015 року - 15 000,00 грн
- до 29 серпня 2015 року - 15 000,00 грн,
- до 29 вересня 2015 року - 10 745,63 грн.
Відповідачем зобов'язання в частині оплати кредитору коштів страхового відшкодування за казаним договором виконано не було, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Судом першої інстанції вказану вимогу задоволено повністю.
Колегія суддів з наведеним висновком місцевого господарського суду погоджується, з огляду на наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 1 договору страхове відшкодування сплачується страховиком кредитору в термін до 29 вересня 2015 включно у відповідності з наступним графіком:
- до 29 липня 2015 року - 15 000,00 грн
- до 29 серпня 2015 року - 15 000,00 грн,
- до 29 вересня 2015 року - 10 745,63 грн.
Відповідачем зобов'язання з оплати позивачу коштів страхового відшкодування у встановлений договором строк виконано не було.
Враховуючи вищевикладене, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати позивачу коштів страхового відшкодування настав.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Факт наявності заявленого до стягнення боргу станом на день подачі позову до суду підтверджується матеріалами справи, що наведено вище у даній постанові.
Доводи апелянта про те, що оскільки позивач вже звертався до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, то суд першої інстанції необґрунтовано не припинив провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Так, дійсно позивач раніше звертався до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування.
При цьому, вказана вимога була обґрунтована заподіянням шкоди застрахованому позивачем автомобілю Renault Sandero, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 водієм автомобіля І-VAN, державний реєстраційних номер НОМЕР_1, цивільно-правова відповідальність власника якого на момент виникнення ДТП була застрахована ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія".
Позивач зазначав, що після сплати ним своєму страхувальнику страхового відшкодування згідно умов договору страхування до нього перейшло право вимоги до відповідача. Тому, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" страхового відшкодування.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2015 провадження у справі №910/11192/15 було припинено у зв'язку з відмовою позивача від позову.
В свою чергу підставою позовних вимог у даній справі є обставини саме невиконання відповідачем умов договору про виплату страхового відшкодування в порядку регресу від 08.07.2015.
Отже, підстави позову у справі №910/11192/15 та даній справі є різними, а тому відповідно висновок апелянта про те, що господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав вже було вирішено, є невірним.
Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано розглянуто вимоги позивача у даній справі та прийнято рішення по суті спору.
Також, є необґрунтованими доводи апелянта про те, що сума страхового відшкодування, заявлена позивачем до стягнення, повинна бути зменшена на суму, здійснених відповідачем, часткових проплат.
Відповідач, на підтвердження обставин часткової оплати суми страхового відшкодування, надав разом з апеляційною скаргою платіжні доручення на загальну суму 15 000 грн.
Згідно вказаних платіжних документів часткові оплати суми страхового відшкодування були здійснені відповідачем ще у 2014 р.
В свою чергу, договір про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, на підставі якого заявлено вимоги у даній справі, було укладено між сторонами у 2015р.
Отже, відповідачем оплата страхового відшкодування була здійснена ще до укладення вказаного договору.
При цьому, слід зазначити, що даний договір укладено з урахуванням цих проплат на загальну суму 15 000 грн.
Так, у п. 4 вказаного договору зазначено, що до суми страхового відшкодування у розмірі 40 745,65 грн. не входить раніше сплачена страховиком сума у розмірі 15 000 грн.
Таким чином, вказані доводи апелянта є необґрунтованими та не можуть бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 40 745,65 грн. обґрунтовано задоволено судом першої інстанції.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2016 у справі №910/30605/15 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Матеріали справи №910/30605/15 повернути до господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Дідиченко