Справа № 2а-1842
2009 року
18 березня 2009 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючий судді Цалко А.А.., при секретарі Єршовій Я.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ялта адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Ялта про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Ялта щодо зобов'язання останнього нарахувати та сплатити щомісячну держану соціальну допомогу як дитині війни протягом 2006 - 2008 року у розмірі 4471 гривень 20 копійок.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом, які йому не сплачені відповідачем з 2006 по 2008 рік.
Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення, згідно яких оскільки позивач отримує надбавку як «вдова померлого учасника війни», то сплачувати щомісячну соціальну допомогу як дитина війни він не має права. Закон передбачає сплату лише однієї надбавки за вибором позивача.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.1 цього Закону дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто станом на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років, тому він є особою, яка віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла у 2006-2007рр., було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 2 вказаної статті ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Як встановлено судом, позивачу виплачувалась надбавка, як особі, що дорівнюється до інвалідів війни другої групи . ОСОБА_1 із заявою про нарахування йому щомісячної соціально допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» до відповідача не звертався .
Суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення державної соціальної допомоги як дитині війни є необґрунтованими, оскільки ним був обраний інший вид підвищення до пенсії, якій йому нараховувався та виплачувався. Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши докази, з'ясувавши усі обставини, справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 9,70-72, 86, 158-163, 167 КАС України, ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни», суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Ялта про зобов'язання вчинити певні дії -відмовити.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Севастопольського Апеляційного Адміністративного суду через Ялтинський міський суд у порядку та строки, встановлені ст.ст.184, 186 КАС України.