01 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/4362/15
Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Градовського Ю.М.,
- ОСОБА_1
при секретарі - Діденко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року по справі №814/4362/15 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про: визнання протиправною бездіяльність щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га; зобов'язання відповідача розглянути зазначене клопотання.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо не розгляду в передбачені законом строки клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення в межах території Краснопільської сільської (селищної) ради Врадіївського району Миколаївської області.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що в лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Держземагенства у Миколаївській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га в межах території Краснопільскої сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.
В березні 2015 року Головним управлінням Держземагенства у Миколаївській області було відмовлено ОСОБА_3 у наданні такого дозволу.
02 липня 2015 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду визнано відмову Головного управління Держземагенства у Миколаївській області протиправною та зобов'язано відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_3
02 листопада 2015 року ОСОБА_3 знову звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га в межах території Краснопільскої сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.
05.02.16 року Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повідомило позивачку про те, що не може надати такий дозвіл, оскільки 24.11.15 року вже надано дозвіл на розроблення проекту іншій особі .
Задовольняючи адміністративний позов в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду в передбачені законом строки клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення в межах території Краснопільської сільської (селищної) ради Врадіївського району Миколаївської області, суд першої інстанції, прийняв до уваги дату надання відповіді на заяву позивача та послався на положення ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, якою визначено місячний строк для розгляду клопотання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою про відведення у власність земельної ділянки, та дійшов висновку про недотримання відповідачем строку розгляду його заяви. Разом з цим відмовив у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язати відповідача розглянути зазначене клопотання, оскільки клопотання вже розглянуто відповідачем.
Погоджується суд апеляційної інстанції виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства і з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання розглянути клопотання, оскільки ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Відповідно п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.
Відповідно до п.7 зазначеного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з ч.6, 7 ст. 118 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається із матеріалів справ, 05 лютого 2016 року Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повідомило позивача про те, що не може надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою , щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га.. за рахунок земель сільськогосподарського призначення в межах території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, оскільки 24 листопада 2015 року вже було надано дозвіл на розроблення проекту іншій особі на земельну ділянку , яку бажає отримати позивач.
Враховуючи, що клопотання про надання дозволу було розглянуто відповідачем хоча із порушенням строку , що було вірно встановлено судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що вимоги про зобов'язання розглянути клопотання є безпідставними.
Разом з цим, колегія суддів зазначає що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного й того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.
За таких обставин, колегія суддів вказує на відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача розглянути клопотання про надання дозволу у зв'язку з чим погоджується із позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці та на невірному тлумаченні норм матеріального права.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: К.В. Кравченко