01 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/232/16
Категорія: 4 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними,
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправною дією присвоєння реєстраційного номера С 15 № 118904 для диплома спеціаліста про закінчення Миколаївського державного педагогічного університету у 1981 році, визнання протиправною дією направлення заяви від 24.12.2015 року на розгляд Миколаївського національного університету ім. Сухомлинського, зобов'язання розглянути заяву від 24.12.2015 року в частині про надання Миколаївському національному університету імені ОСОБА_3 реєстраційного номера диплома, якій відповідав би його професійній підготовці.
Позивач подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач 22.02.2016 року був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи на 03.03.2016 року, заперечень суду не надав. Розгляд справи був відкладений на 17.03.2016 року. Відповідач надав суду клопотання про відкладення розгляду справи, але заперечень суду не надав. Оскільки відповідач у справі є суб'єктом владних повноважень, був двічі повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, заперечень суду не надав, суд першої інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що 24.12.2015 року позивач, в порядку, передбаченому Законом України від 02.10.1996 року № 393/96 «Про звернення громадян» (надалі - Закон № 393), звернувся із заявою до відповідача, в якій просив, вжити заходів для забезпечення видачі диплома з реєстраційним номером, що не відповідає ні освітньому рівню «спеціаліст», ні освітньому рівню «молодший спеціаліст», надати університету реєстраційний номер диплома, який відповідав підготовці позивача, забезпечити видачу диплома і припинити судові розгляди спору.
Міністерство освіти і науки України направило звернення позивача на розгляд до Миколаївського національного університету ім. В.О. Сухомлинського, про що листом від 01.02.2016 року повідомило позивача.
У 1981 році позивач закінчив Миколаївський державний педагогічний інститут за спеціальністю «Математика». Оскільки у дипломі, виданому позивачу в 1981 році були помилки, він повернув його до інституту.
Ректор Миколаївського національного університету імені ОСОБА_3, який є правонаступником інституту, видав наказ № 825/с від 02.11.2015 року, на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, про видачу позивачу диплома про закінчення у 1981 році Миколаївського державного педагогічного інституту за спеціальністю «Математика» та присвоєння рішенням Державної екзаменаційної комісії від 19 червня 1981 року кваліфікації вчителя математики (а.с.6).
Ректор університету листом від 08.02.2016 року повідомив позивача про те, що у повідомленні на створення інформації в ЄДЕБО, що відтворюється в дублікаті документа про вищу освіту № НОМЕР_1 від 02.11.2015 року видом документу про вищу освіту є диплом спеціаліста державного зразка.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2.
Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст.13 Закону України «Про вищу освіту» центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки: 8) затверджує форми документів про вищу освіту (наукові ступені) державного зразка.
Наказом Міністерства освіти № 811 від 10.12.2003 року затверджено Порядок замовлення, видачі та обліку документів про освіту державного зразка, яким передбачено (пункт 1.2.3. Наказу № 811), що замовник на виготовлення документів про освіту - юридична особа (або її відокремлений структурний підрозділ), яка здійснює замовлення на створення Документів та виготовлення їх Карток. Замовником є: - Міністерство освіти Автономної Республіки Крим; - управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;- акредитовані в установленому законодавством порядку вищі навчальні заклади незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Порядок поширюється на Документи державного зразка, що виготовляються на основі фотокомп'ютерних технологій, зразки яких затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 року № 1260 «Про документи про освіту та вчені звання» (із змінами), а саме: диплом спеціаліста.
Відповідно до вимог п.п. 2.3, 2.4, 2.7 вищезазначеного наказу навчальні заклади мають підтвердити своє право на організацію Замовлень. Замовлення створюється за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ІВС «ОСВІТА», формується в електронному вигляді та підтверджується на паперовому носії. Відповідальність за достовірність інформації, що подає навчальний заклад, несе його керівник.
Згідно до вимог ст.7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Оскільки документ про вищу освіту державного зразка видається вищим навчальним закладом на його замовлення, відповідач правомірно направив звернення позивача для вирішення питання про видачу диплома до університету.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що позивач, всупереч, ст.71 КАС України не довів суду, що реєстраційний номер С 15 № 118904 для диплома спеціаліста позивачу присвоїв відповідач, а не університет. Відповідач, відповідно до вимог Закону України «Про вищу освіту» затверджує форми документів про вищу освіту, а замовлення на виготовлення диплома здійснює навчальний заклад - університет, а не Міністерство освіти.
Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають,
Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.
Головуючий: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька
Суддя: А.В. Крусян