31 травня 2016 р. Справа № 876/2504/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Кудєрової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Укртрансінспекції у Закарпатській області в особі: заступника начальника управління Кейс С.Г. і начальника управління Слободянюк С.М., головного спеціаліста Молнар В.М. про визнання дій неправомірними та скасування постанови,-
В січні 2016 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Укртрансінспекції у Закарпатській області в особі: заступника начальника управління Кейс С.Г. і начальника управління Слободянюк С.М., головного спеціаліста Молнар В.М, в якому просив визнати протиправними дії управління Укртрансінспекції в Закарпатській області щодо здійснення розрахунку №35 від 30.10.2015 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідно до акту від 30.10.2015 року №006035 в сумі 632,70 Євро; визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансінспекції в Закарпатській області від 23.11.2015 року №029044 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1 700 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 30.10.2015 року транспортним засобом марки Рено-Преміум 440.19, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 було пройдено габаритно-ваговий контроль на автомобільній дорозі М-06 «Київ-Чоп», 756км+800м, сан. «Карпати», за результатами якого, водію вказаного транспортного засобу ОСОБА_5 була видана роздруківка №06151 на англійській мові з відтиском печатки ДАК «Автомобільні дороги України» ДП «Закарпатський облавтодор», довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 30.10.2015 року та акт №006035 про перевищення т/з нормативних вагових параметрів та запропоновано продовжити рух по маршруту.
05.11.2015 року позивачем отримано лист з управління Укртрансінспекції в Закарпатській області від 02.11.2015 року № 597-4/07.5-05/98-15 з розрахунком №35 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 30.10.2015 року, підписані заступником начальника Кейс С.Г., у відповідності до якого, позивачу запропоновано сплатити 632,70 Євро в рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативні. 28.11.2015 року позивачем було отримано лист з управління Укртрансінспекції в Закарпатській області від 23.11.2015 року № 7-2-01-641 з копією постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.11.2015 року № 029044, підписані начальником Слободянюк С.М., у відповідності до якого, позивачу запропоновано сплатити 1700 гривень адміністративно-господарського штрафу за надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, за відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентними уповноваженими органами, відповідальність за що передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Позивач зазначає, що в порушення ст. 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, ні суб»єкт господарювання - позивач, ні його уповноважена особа про час і місце розгляду справи про порушення будь-яким чином не повідомлялись, що суттєво обмежило права позивача на присутність під час розгляду справи та дачу пояснень щодо фактичних обставин справи та доказів відсутності порушень з його боку.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в адміністративний позов задовольнити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в оскарженому судовому рішенні не знайшло відображення, чому подані позивачем докази судом були відхилені і твердження не взяті до уваги, як і не дано оцінки поданим відповідачем доказам і приводу їх достовірності, належності і допустимості. Також, подана відповідачем копія повідомлення про вручення поштового відправлення із двома штрих кодовими ідентифікаторами 8800805341080 та 9032400036138 та надрукованим по діагоналі написом «Запрошення на розгляд справи на 23.11.2015 року» не є належним та достовірним доказом. Апелянт зазначає, що відповідач жодним чином, за допомогою належних та допустимих доказів не довів факту перевищення 30.10.2015 року габаритно-вагових параметрів транспортним засобом марки Рено-Преміум 440.19, реєстраційний номер АО 6354АО та правомірності вчинених ним дій. Даним твердженням судом в постанові від 03.03.2016 року, також, не було дано належної оцінки та не зазначено, чим такі спростовуються і чому відхилені.
Також апелянт зазначає, що твердження відповідача про те, що водій ОСОБА_5 відмовився від підпису та будь - яких пояснень і заперечень не висловив, тим самим трактуючи це фактично як визнання ним наявності виявлених порушень, є виключно суб»єктивними судженнями, а відмова особи від підпису і будь-яких пояснень щодо себе гарантована Конституцією України (ст. 63) і в жодному разі не може розцінюватись як визнання нею своєї винності (ст. 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, під час проведення рейдової перевірки на автомобільній дорозі міжнародного значення М06 «Київ-Чоп» 756 км + 800 м, на підставі направлення на перевірку від 26.10.2015 року № 020294, посадовими особами управління Укртрансінспекції у Закарпатській області 30.10.2015 року було зупинено транспортний засіб марки RENAULT, д.р.н. НОМЕР_2 для проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, а також для проведення габаритно-вагового контролю.
Під час проведення габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля марки RENAULT, д.р.н. НОМЕР_2, посадовими особами управління Укртрансінспекції у Закарпатській області виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (чек зважування № 06151 від 30.10.2015 року о 16:04 год.), встановлених пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу - фактична 44,28 кг (дозволена 40 тонн), а також навантаження на строєну ось з одиночними шинами - фактична 26,13 кг (дозволена 22 тони).
За результатами проведеної перевірки складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 30.10.2015 року та Акт № 006035 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 30.10.2015 року, на підставі яких проведено Розрахунок № 35 від 30.10.2015 року плати за проїзд великовагових (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд 632,70 євро.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно здійснено перевірку дотримання законодавства під час надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; при здійсненні габаритно-вагового контролю вірно використано дані, отримані внаслідок застосування відповідного вимірювального і зважувального обладнання, та обчислено осьові навантаження. Також, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.11.2015 року №029044 винесена правомірно.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
В силу норми статті 29 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку і пройшли державний технічний огляд (за винятком транспортних засобів, що не підлягають огляду). З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин 12, 14 та 17 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Положенням про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2014 року № 299, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті (далі - автомобільний, міський електричний, залізничний транспорт).
Укртрансінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Частиною 1 статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок).
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Відповідно до пункту 3 Порядку габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Підпунктом 7 пункту 2 Порядку встановлено, що місце здійснення габаритно-вагового контролю - це спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.
Згідно з підпунктами 6, 9 пункту 2 Порядку вимірювальне і зважувальне обладнання - це технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.
Пересувний пункт габаритно-вагового контролю - це спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.
Пунктом 12 Порядку передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (пункт 13 Порядку).
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що територіальні органи Укртрансінспекції здійснюють державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства, норм і стандартів на автомобільному транспорті шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі), а також здійснюють габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування із застосування вимірювального і зважувального обладнання, яке перебуває у справному стані та пройшло повірку (метрологічну атестацію), на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - Правила дорожнього руху), маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Перевіркою встановлено перевищення загальної маси транспортного засобу - фактична 44,28 кг (дозволена 40 тонн), а також навантаження на строєну ось з одиночними шинами - фактична 26,13 кг (дозволена 22 тонни).
Відповідно до частин 1 та 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред»являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов»язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
З матеріалів справи видно, що посадовими особами управління Укртрансінспекції в Закарпатській області складено акт №028952 від 30.10.2015 року за порушення вимог автотранспортного законодавства ОСОБА_1 під час виконання внутрішніх перевезень вантажу (згідно ТТН №РН-3989 від 30.10.2015 року) із перевищенням вагових параметрів за відсутності дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.
Вказаний акт засвідчений підписами державних інспекторів, які проводили рейдову перевірку, водій т/з ОСОБА_5 відмовився від підпису та будь-яких пояснень чи заперечень по факту виявлених правопорушень.
Пунктом 23 Порядку №879 визначено, що власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Відповідно до пункту 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
На підставі викладеного апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо правомірності дій працівників управління Укртрансінспекції у Закарпатській області при проведенні габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача, оскільки вони діяли правомірно, в межах своїх повноважень та у відповідності з наведеними нормативно-правовими актами.
Разом з тим, оскільки позивачем не внесено плату за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вагові параметри яких перевищують допустимі норми, то наявні підстави для притягнення позивача до адміністративно-господарської відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень на підставі статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» внаслідок наявності в його діях порушення норм пункту 25 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо правомірності винесеної начальником управління Укртрансінспекції Слободянюком С.М. постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.11.2015 року №029044.
Посилання апелянта на процесуальні та процедурні порушення під час розгляду і вирішення питання про накладення адміністративно-господарського штрафу з боку відповідача, так як таке розглядалось без повідомлення та за його відсутності не заслуговують на увагу, оскільки як видно з матеріалів справи 02.11.2015 року управлінням Укртрансінспекції в Закарпатській області через Ужгородський поштамт було відправлено рекомендований лист із повідомленням про вручення адресоване ОСОБА_1 (запрошення на розгляд акта № 028952 від 30.11.2015 року), однак на розгляд справи 23.11.2015 року ОСОБА_1 не з»явився, клопотання про перенесення розгляду справи не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року у справі №807/31/16 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : Л.Я. Гудим
Судді: О.М. Довгополов
В.В. Святецький
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 01.06.2016 року.