01 червня 2016 року Справа № 876/299/16
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2015 року по справі №307/1379/15-а, 2-а/307/45/15 за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції в Закарпатській області, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправними дії суб'єкта владних повноважень, -
23.04.2015р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції в Закарпатській області по факту порушення ухвали Тячівського районного суду від 11.11.2014р. стосовно накладення арешту на приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними дії суб'єкта владних повноважень реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області по факту порушення ухвали Тячівського районного суду від 11.11.2014 року стосовно накладення арешту на приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1, Тячівського району та скасовано свідоцтво на право власності на приміщення магазину в АДРЕСА_1, Тячівського району індексний №35741552 від 01.04.2015 року. Стягнуто солідарно з Реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції в Закарпатській області та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 73,08 грн. сплаченого судового збору.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з підстав неповного з»ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права третя особа, подала апеляційну скаргу.
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що ухвала Тячівського районного суду від 11.11.2014 року не містила заборони їй чи державному реєстратуру реєструвати право власності на нерухоме майно. За відсутності реєстрації об'єкта в реєстрі речових прав не можна зареєструвати обтяження у виді арешту та заборони відчужувати це майно.
Просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким провадження у справі закрити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2014 року, заборонено ОСОБА_3 розпоряджатися та вчиняти будь-які дії стосовно одноосібного перепланування приміщення магазину в АДРЕСА_1, Тячівського району та накладено арешт на приміщення магазину в АДРЕСА_1, Тячівського району до закінчення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна.
Згідно постанови старшого державного виконавця Мурга В.І., про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.12.2014 року, накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3, АДРЕСА_1. Заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_3, лише в межах суми боргу. Арешт накласти з моменту надходження постанови.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що незважаючи на Ухвалу суду від 11.11.2014 року та постанову старшого державного виконавця від 08.12.2014 року Реєстраційна служба Тячівського РУЮ вчинила реєстрацію та видала свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 01.04.2015 року будівля магазину за адресою Закарпатська область, Тячівський район, АДРЕСА_1, загальною площею 74,9 кв.м. за ОСОБА_1.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував, що вимоги позивача стосуються виконання ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2014 року про забезпечення позову у цивільній справі №307/2031/14-ц, 2/307/1021/14 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України - юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Ч.1 ст.181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, ухваленого відповідно до норм ЦПК України.
Заслуговують на увагу покликання апелянта щодо предметної підсудності даного спору, оскільки приймаючи оскаржувану постанову судом першої інстанції порушено ч.2 ст.18 КАС України, якою передбачено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Порушення правил предметної підсудності є підставою для скасування рішень судів нижчих інстанцій (постанова Пленуму Вищого адміністративного суду №2 від 06.03.2008р.)
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є підставними, враховуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає до скасування з постановленням ухвали про закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст.160, 195-197, п.4 ч.1 ст.198, ст.203, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.
Постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2015 року по справі №307/1379/15-а, 2-а/307/45/15 - скасувати та постановити ухвалу, якою провадження у справі закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: М.П.Кушнерик
Судді: О.І.Мікула
А.Р.Курилець