30.05.2016р. Справа № 876/2833/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Голосудді Левицької Н.Г.,
судді Обрізка І.М.,
судді Сапіги В.П.,
за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,
апелянта (позивача у справі): Купири З.С.,
відповідача у справі: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП"
на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 29.03.2016р. про відмову у відкритті провадження у справі №803/378/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП"
до відповідача-1: Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області
про стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії, -
28.03.2016р. позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМП" звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача-1: Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, про стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії, просив стягнути з Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП" шкоду в сумі 13679,47грн, заподіяну неправомірними діями контролюючого органу; зобов'язати Державну казначейську службу України у Волинській області списати з коштів Державного бюджету, передбачених Нововолинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП" 13679,47грн. для відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними діями контролюючого органу.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.03.2016р. у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП" до відповідача-1: Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, про стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії, - відмовлено.
Позивач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 29.03.2016р. про відмову у відкритті провадження у справі №803/378/16 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що підставою для подання позову є неправомірні дії Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, в результаті яких було заподіяно матеріальну шкоду Товариству з обмеженою відповідальністю "ВМП". В позовній заяві обгрунтовано розмір заподіяної шкоди, причинний зв'язок між неправомірними діями та завданою шкодою. Апелянт зазначає, що якщо, на думку суду, заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, то в судовій ухвалі мало б зазначатись, до юрисдикції якого суду відноситься розгляд справи, проте цього не зазначено. Не погоджується апелянт (позивач у справі) з позицією суду першої інстанції стосовно того, що позивач мав право звернутись із заявою про відшкодування судових витрат, понесених на правову допомогу, лише виключно в ході розгляду адміністративної справи №803/2091/14, оскільки такі витрати були понесені в рамках розгляду саме цієї справи. Стягнення заподіяної шкоди не могло бути заявлено та розглянуто в процесі розгляду вказаної справи, оскільки послуги не були надані в повному обсязі на момент розгляду справи в апеляційній інстанції, тобто, визначити загальний розмір завданої шкоди стало можливим після набрання законної сили постановою суду. Саме через неправомірні висновки посадових осіб Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, через їх некомпетентність позивач зазнав матеріальної школи. Через протиправно винесене рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області працівники Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП" змушені були відриватися від звичайних занять, займатися підготовкою документів щодо оскарження висновків та рішень Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області. Відмовою у відкритті провадження у справі порушено право позивача на звернення до суду за захистом порушених своїх прав та інтересів. Суд першої інстанції, на думку апелянта, не врахував, що позивач заявляє вимогу саме про відшкодування шкоди, завданої йому неправомірним рішенням суб'єкта владних повноважень.
У судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 30.05.2016р. з'явився представник апелянта (позивача у справі): Купира З.С., яка доводи, викладені в апеляційній скарзі. підтримала у повному обсязі, просила апеляційну скаргу задоволити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, пояснення представника апелянта (позивача у справі), перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне:
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства у зв'язку з тим, що позивач мав право звернутися із заявою про відшкодування судових витрат, понесених на правову допомогу, лише виключно в ході розгляду адміністративної справи №803/2091/14, оскільки такі витрати були понесені позивачем в рамках розгляду саме цієї справи. Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає розгляд судом справи про стягнення судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу, під час розгляду іншої справи шляхом подачі позовної заяви, і встановлює конкретний процесуальний порядок, відповідно до якого мають діяти сторони у справі у разі понесення судових витрат, у тому числі і витрат на правову допомогу, тому позивач має право звернутися до суду, який ухвалив судове рішення, із заявою про винесення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про судові витрати.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам процесуального права та є правильними, з огляду на наступне:
З позовної заяви вбачається, що позивач просить стянути з Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судові витрати на правову допомогу та всі фактично понесені документально підтверджені судові витрати в сумі 13679,47грн., які були понесені ним у ході розгляду адміністративної спраи №803/2091/14, рішення в якій набрало законної сили.
Частиною 1 ст.87 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч.1 ст.87 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.
Згідно із вимогами ч.1 ст.90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторонни, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Відповідно до вимог ч.1. ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторонни, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Статтею 97 КАС України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
За вимогами ст.98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.
Відповідно до приписів п.3 ч.1 ст.168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадку, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач мав право звернутись із заявою про відшкодування судових витрат, понесених на правову допомогу, лише виключно в ході розгляду адміністративної справи №803/2091/14, оскільки такі витрати було понесено позивачем в рамках розгляду саме цієї справи.
Позивач має право звернутись до суду, який ухвалив судове рішення, із заявою про винисення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про судові витрати.
Крім того, колегія суддів апеляційного адміністративного суду зазначає, що відповідно до вимог ч.2 ст.21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку про те, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм процесуального права, апеляційна скарга висновків суду першої інстанції не спростовує, відтак, задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП" на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 29.03.2016р. про відмову у відкритті провадження у справі №803/378/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП" до відповідача-1: Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, про стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії, - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 29.03.2016р. про відмову у відкритті провадження у справі №803/378/16 , - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Н.Г. Левицька
Суддя І.М. Обрізко
Суддя В.П. Сапіга
Повний текст рішення виготовлено 31.05.2016р.