Справа: № 826/4378/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
01 червня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,
при секретарі: Бродацькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Державної фіскальної служби України та Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Державної фіскальної служби України та Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання недійсною індивідуальної податкової консультації, зобов'язання вчинити дії, -
ПАТ «Укртрансгаз» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про:
визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, наданої Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників у формі листа від 09.02.2016 № 2841/10/28-10-06-11;
визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, наданої Державною фіскальною службою України у формі листа від 17.03.2016 № 5806/6/99-99-19-02-02-15;
зобов'язання видати нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2016 року позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію, надану Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників у формі листа від 09.02.2016 № 2841/10/28-10-06-11; визнанопротиправною та скасовано індивідуальної податкової консультації, надану ДФС України у формі листа від 17.03.2016 № 5806/6/99-99-19-02-02-15. В задоволенні решти позову - відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДФС та Міжрегіональне ГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників подали апеляційні скарги про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому, посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до висновку про вартість, який міститься у «Витягу зі звіту з визначення справедливої вартості активів (основні засоби та капітальні інвестиції) згідно з вимогами МСО 2011 та МСФЗ та залишкових строків їх корисного використання для відображення результатів з метою підготовки консолідованої звітності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та звітності окремих компаній» від 29.07.2015 року, справедлива вартість активів ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» є більшою, ніж балансова вартість станом на 31.12.2014.
Листом від 02.12.2015 №10-8324/1.8-15 НАК «Нафтогаз України», які є єдиним засновником товариства, повідомили позивача, що не заперечують стосовно відображення в бухгалтерському обліку результатів оцінки активів станом на 31.12.2014, проведених ТОВ «Ернст енд Янг».
Відповідно до абзацу 4 п. 4 розділу ІІІ Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об'єктами державної, комунальної власності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 № 1213 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2006 за № 1363/13237, переоцінка та/або оцінка існування ознак можливого зменшення корисності основних засобів державної або комунальної власності, які не ввійшли до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) господарськими організаціями, проводиться тільки за погодженням з уповноваженим органом.
Листом № 01/10-3680 від 25.12.2015 Міненерговугілля погодили відображення позивачем в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності результатів переоцінки вартості основних засобів державної власності, які не ввійшли до статутного капіталу ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» у відповідності до отриманого звіту ТОВ «Ернст енд Янг».
На підставі Витягу зі звіту та згідно з рішенням правління ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» від 24.12.2015, оформленого протоколом № 117, та наказом ПАТ «УКРТАНСГАЗ» від 31.12.2015 № 603 «Про проведення переоцінки необоротних активів в ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» позивачем проведена переоцінка необоротних активів (основних засобів та капітальних інвестицій) станом на 01.01.2015.
ПАТ «Укртрансгаз» звернулись до Міжрегіонального ГУ ДФС із запитом від 21.12.2015 № 16160/9-011 про надання письмової податкової консультації з наступного питання: чи слід для цілей застосування пунктів 138.2 та 138.3 статті 138 ПК України розрахунок амортизації основних засобів в 2015 та в подальших роках здійснювати від переоціненної (справедливої) вартості, як те передбачено МСФЗ, та з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 та підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України.
У відповідь на даний запит Міжрегіональне ГУ ДФС своїм листом від 09.02.2016 № 2841/10/28-10-06-11 повідомили, що для розрахунку амортизації відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 ПК України визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку. Також, було зазначено, що з урахуванням вимог п. 11 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 цього кодексу балансова вартість основних засобів та нематеріальних активів станом на 1 січня 2015 року має дорівнювати балансовій вартості таких активів, що визначена станом на 31 грудня 2014 року відповідно до статей 144 - 146 та 148 розділу III ПК України у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року.
Не погоджуючись із отриманою індивідуальною податковою консультацією, позивач звернувся із аналогічним за змістом запитом до ДФС України.
За результатами розгляду вказаного запиту ДФС України надіслали лист від 17.03.2016 № 5806/6/99-99-19-02-02-15, аналогічний змісту листа Міжрегіонального ГУ ДФС.
Вирішуючи питання правомірності наданих податкових консультацій, колегія суддів виходить з наступного.
Основним доводом обох апелянтів є не взяття судом першої інстанції до увагу положень п. 11 підрозділу 4 розділу XX ПК України, відповідно до якого при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу балансова вартість основних засобів та нематеріальних активів станом на 1 січня 2015 року має дорівнювати балансовій вартості таких активів, що визначена станом на 31 грудня 2014 року відповідно до статей 144 - 146 та 148 розділу III Кодексу, у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року.
На спростування таких доводів, судова колегія зазначає наступне.
ПАТ «Укртрансгаз» відповідно до наказу Міненерговугілля від 09.09.2014 № 634 на підставі «Звіту з оцінки з визначення згідно з вимогами МСО 2011 та МСФЗ справедливої вартості (основні засоби та капітальні інвестиції) та залишкових строків їх використання з метою підготовки консолідованої звітності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та звітності її окремих компаній станом на 31.12.2014» та погодження Міненрговугілля (лист від 25.12.2015 № 01/10-3680) було проведено переоцінку основних засобів у листопаді 2015 року та відображено в обліку у листопаді 2015 року станом на 01.01.2015 року, з перерахунком нарахованої амортизації, починаючи з січня 2015 року.
При цьому, переоцінка основних засобів та нематеріальних активів була здійснена вперше, на підставі первинного документу, отриманого у листопаді 2015 року - «Звіту з визначення справедливої вартості активів (основні засоби та капітальні інвестиції) в частині, що стосується проведеної оцінки активів ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» від 29.07.2015, з віднесенням суми дооцінки до складу капіталу у дооцінках, а суми уцінки - до складу витрат звітного періоду у відповідності до параграфу 39 МСБО 16 «Основні засоби».
Таким чином, посилання на п. 11 підрозділу 4 розділу XX ПК України є безпідставним, оскільки вона не може бути застосована у даному випадку, так як переоцінка основних засобів в частині активів, що обліковувались станом на 31.12.2014, була проведена товариством у 2015 році.
Норми ст. 138 ПК України регулюють різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів.
Так, в силу приписів п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Відповідно до пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу І цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу.
Отже, ст. 138 ПК України визначено виключний перелік обмежень, які застосовуються при розрахунку амортизації, а тому твердження апелянтів, що норми пункту 11 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України є тими обмеженнями, які встановлені для розрахунку амортизації є такими, що суперечать положенням ст. 138 ПКУ.
При цьому, норми ст. 138 ПК України не містять будь-яких додаткових обмежень щодо вартості основних засобів та нематеріальних активів, що амортизується, а також щодо додаткових коригувань амортизації переоцінених основних засобів, які призведуть до перегляду та зменшення нарахованої амортизації, у зв'язку з тим, що вартість основних засобів перецінилась.
Згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, на які посилається пп. 138.3.1. п .138.3 ст. 138 ПК України, амортизуватись може як собівартість (первісна вартість) основного засобу, так і інша сума, що її замінює (переоцінена вартість), в залежності від моделі оцінки основних засобів після їх визнання, обраної обліковою політикою суб'єкта господарювання.
Аналіз змісту п. 138.2. ст. 138 ПК України свідчить, що сума розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів визначається відповідно до п. 138.3 ст. 138 ПК України.
Разом з тим, абзацом 3 п. 138. 2 ст. 138 ПК України встановлено, що залишкова вартість окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів використовується тільки у разі ліквідації або продажу основного засобу і, відповідно, визначення фінансового результату до оподаткування з урахуванням таких операцій.
Відповідно до абз. 4 п. 138.2. ст. 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Таким чином, якщо суб'єктом господарювання проведена переоцінка основних засобів та обрана модель оцінки основних засобів, визначена в параграфі 31 МСБО 16 «Основні засоби», для розрахунку амортизації відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України приймається переоцінена вартість основних засобів.
За таких обставин, не можливо не погодитися з висновком суду першої інстанції, що наведені у текстах спірних індивідуальних податкових консультаціях висновки не відповідають змісту ст. 138 ПК України, основними засадам податкового законодавства та принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Крім того, відповідно до наявних у справі матеріалів дооцінка основних засобів та нематеріальних активів здійснена позивачем не в межах попередньо віднесеної до витрат уцінки, а на підставі Звіту з визначення справедливої вартості активів (основні засоби та капітальні інвестиції) в частині, що стосується проведеної оцінки активів ПАТ «Укртрансгаз», від 29.07.2015, наданого позивачу ТОВ «Ернст енд Янг».
Колегія суддів також враховує рішення Європейського суду з прав людини від 07.10.2011 у справі «Серков проти України» (заява № 39766/05) зазначено, що відповідне національне законодавство має відповідати вимозі «якості» закону, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні. У разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
З приводу посилання на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині не дослідження наданих відповідачами доказів та пояснень, апеляційна інстанція зауважує, що апелянтами не зазначено, які саме пояснення та докази не було досліджено.
Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що Окружним адміністративним судом м. Києва було досліджено всі документи, які стосуються розрахунку товариством амортизації, у тому числі документів, які не були в розпорядженні апелянтів.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам апелянти, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності та обґрунтованості своїх податкових консультацій.
Оскільки в даному випадку рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не було оскаржено у порядку апеляційного провадження, колегія суддів в цій частині постанову не переглядає та залишає її без змін.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Державної фіскальної служби України та Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 02.06.2016 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Кучма А.Ю.
Карпушова О.В.