Справа: № 826/5925/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
01 червня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Безименної Н.В.,Карпушової О.В.,
при секретарі: Бродацькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку та торгівлі України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України в особі комісії при Комітеті з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, треті особи: Міністерство юстиції України, Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про:
визнання протиправною бездіяльність комісії при Комітеті з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, що полягає у не оприлюдненні інформації про претендентів на посаду керівника державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»;
визнання протиправними дії комісії при Комітеті з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств щодо проведення засідань по заслуховуванню конкурсних пропозицій учасників конкурсного відбору без представників засобів масової інформації та громадськості;
зобов'язання комісії при Комітеті з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств провести повторні засідання по заслуховуванню конкурсних пропозицій учасників конкурсного відбору у порядку, визначеному законодавством.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2016 року задоволено клопотання ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову, а саме: заборонено Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, в тому числі Міністру економічного розвитку і торгівлі України, комісії при Комітеті з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств з проведення конкурсного відбору на посаду керівника державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», Комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, а також іншим посадовим особам і органам, що входять до структури Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та створених ними з метою проведення процедури конкурсного відбору та призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, вчиняти будь-які дії щодо продовження проведення процедури конкурсного відбору на посаду керівника державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», в тому числі, але не виключено: подавати до Комітету кандидатури, які визнані комісією при Комітеті найкращими під час проведення процедури конкурсного відбору на посаду керівника ДП «Укрспирт»; розглядати кандидатури, відібрані та подані під час проведення процедури конкурсного відбору на посаду керівника відповідно до положень Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, та розглядати подану конкурсну документацію; приймати рішення про затвердження результатів конкурсного відбору на посаду керівника; приймати рішення з призначення керівника; вносити Кабінету Міністрів України пропозиції щодо погодження кандидатури претендента на посаду керівника ДП «Укрспирт»;
заборонено будь-яким державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та нотаріусам вносити зміни до відомостей, що стосуються керівника державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» та містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Міністерство економічного розвитку та торгівлі подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, ухвали суду першої інстанції та просять постановити нову про відмову у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
31.05.2016 року на адресу Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з розладом здоров'я (ГРВІ, гострий ринофарингіт). В свою чергу, колегія суддів не вбачає достатніх та належних підстав для відкладення судового розгляду, з огляду на слідуюче.
Частина 4 ст. 196 КАС України надає право суду апеляційної інстанції розглядати справи за відсутності сторін, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, а їх неприбуття не є перешкодою цього, судова колегія приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання щодо відкладення розгляду справи. При цьому, у клопотанні жодним чином не зазначено на необхідності надання додаткових пояснень по справі або нових доказів, які можуть суттєво вплинути на результат вирішення питання забезпечення позову.
Також, відмовляючи в задоволенні клопотання щодо відкладення судового розгляду даної справи колегія суддів враховує положення ч. 1 ст. 195-1 КАС України, за якими: апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Відкладення ж розгляду справи з урахуванням часу направлення судових повісток призведе до порушення строків, визначених КАС України для розгляду апеляційної скарги.
Більш того, 18.05.2016 року через кур'єрську службу доставки надійшло аналогічне клопотання позивача, обґрунтоване раптовим розладом здоров'я (без надання підтверджуючих доказів). В судовому засіданні цього ж дня клопотання про відкладення розгляду справи заявлено також представником позивача, яке було задоволено.
Апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що 01.06.2016 року в судове засідання не з'явився не лише ОСОБА_2, а й його представник, який згідно довіреності від 13.04.2016 року наділений всіма правами позивача під час судового розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
В свою чергу, повторне клопотання про відкладення розгляду справи свідчить про зловживання сторони позивача своїми процесуальними правами, що проявляється у навмисному затягуванні розгляду апеляційної скарги. При цьому, 18.05.2016 року позивач фактично ввів суд у оману щодо розладу його здоров'я, оскільки доказів цього так і не було надано.
Як і попередньо, у своєму клопотанні від 31.05.2016 року позивач зазначає про намір особисто бути присутнім в судовому засіданні та надання пояснень, що, на його думку, мають важливе значення для прийняття рішення по справі. Проте, свої наміри жодним чином не підтвердив, починаючи з 11.05.2016 року (дня отримання судової повістки про призначення справи до апеляційного розгляду) до теперішнього часу так і не надійшло жодного пояснення або, принаймні, заперечення на апеляційну скаргу, які могли бути підготовлені також представником ОСОБА_2
За таких обставин, заявлене клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з наступних підстав.
Виходячи із змісту ст.117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
З наведеного можна зробити висновок, що метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення по справі. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, повинен був навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам саме позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, чи захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Більш того, у порядку наведеної норми підставою для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зазначених в оскаржуваній ухвалі заборон є наявність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача саме оскаржуваними діями суб'єкта владних повноважень, які є очевидно протиправними.
За своєю суттю інститут забезпечення позову є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2016 року у справі № К/800/41075/13.
Проте, у даному випадку на обґрунтування поданого клопотання позивач посилався на можливі порушення його прав саме внаслідок як вже вчинених, так і подальших дій відповідача, зокрема, обрання переможця конкурсу. Тобто, позивачем не було доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі
Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, прийшов до висновку, що правомірність дій відповідача при проведенні конкурсного відбору, підлягає дослідженню лише під час вирішення справи, а позивач посилається на порушення відповідачем Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, за результатом якого призначається директор згадуваного державного підприємства, що ймовірно може призвести до порушення прав та інтересів позивача, інших учасників конкурсного відбору та самого державного підприємства, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та з метою збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті, суд вбачає наявним підстави для задоволення клопотання позивача в частині заборони вчиняти будь-які дії щодо продовження проведення оскарженої процедури конкурсного відбору на посаду керівника державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт».
Судова колегія категорично не може погодитися з такими доводами суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, предметом спору фактично є дії відповідача при проведенні конкурсного відбору керівника державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», що фактично розцінюється апеляційної інстанцією як трудовий спір у сфері публічних правовідносин.
Наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті є захист вже порушеного суб'єктивного права позивача, а не можливого його порушення в майбутньому. В зв'язку з чим судова колегія не може не зауважити, що можливе визнання факту порушення процедури конкурсного відбору жодним чином не свідчить про очевидність заподіяння небезпеки або шкоди правам, свободам та інтересам позивача та не вказує на те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.
При цьому, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що оскарженні дії безпосередньо не породжують, не змінюють і не припиняють трудових правовідносин, а тому не можуть відноситись до категорії трудових спорів, адже за результатами проведеного конкурсу якраз розпочнуться трудові відносини переможця та ДП «Укрспирт». Зупинення процедури конкурсу призведе саме до порушення трудових прав переможця конкурсу, яким може бути і сам позивач, оскільки являється конкурсантом.
З урахуванням правової позиції постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», колегія суддів приходить до однозначного висновку, що забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо продовження проведення процедури конкурсного відбору, приймати рішення про затвердження результатів конкурсу, приймати рішення з призначення керівника та внесення змін до відомостей, що стосуються керівника ДП «Укрспирт», свідчить про вихід суду першої інстанції за межі підстав забезпечення позову, передбачених ч. 1 ст. 117 КАС України, що є неприпустимим.
За таких обставин протиправним є висновок суду першої інстанції щодо забезпечення позову.
Відповідно до положень ст.ст. 199, 205 КАС України за наслідками апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали Окружного адміністративного суду від 13.04.2016 року та постановлення нової про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 117, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку та торгівлі України - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2016 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та подальшому оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 02.06.2016 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Безименна Н.В.
Карпушова О.В.