Справа: № 752/2263/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Шкірай М.І. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
01 червня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Карпушової О.В, Кучми А.Ю.,
при секретарі: Бродацькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 18.04.2016 року по справі за його позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі, Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі, Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просив:
визначити суб'єкта владних повноважень, який повинен привести довідку УПСЗН Московської РДА м. Києва № 542 від 05.06.2000 року до вимог ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», а саме: визначити державний соціальний стандарт (критерій) «Мінімальна пенсія за віком» та кількість цих критеріїв, які містяться в первинно-нарахованій компенсації за шкоду, завдану здоров'ю, в розмірі 396 грн. 54 коп., з урахуванням, що мінімальна пенсія за віком станом на момент первинного нарахування компенсацій, дорівнює 16,62 грн.;
прийняти всі необхідні заходи щодо приведення вказаної вище довідки встановленим суб'єктом владних повноважень до вимог ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
18.04.2016 року Голосіївський районний суд м. Києва залишив позов без розгляду в зв'язку з не усуненням позивачем недоліків адміністративного позову.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, ухвалу суду першої інстанції та направити справу до того ж суду для продовження розгляду. При цьому посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
17.03.2016 року Голосіївський районний суд міста Києва залишив даний адміністративний позов без руху в зв'язку з його невідповідністю формі та змісту, передбачених ст.ст. 105, 106 КАС України, а саме, зазначив, що позивачем: не викладено зміст позовних вимог та обставин, якими обґрунтовуються вимоги щодо кожного з відповідачів; до позовної заяви не додано її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Також було зауважено, що позивачем не заявлено вимог адміністративного позову, визначених ч. 1 ст. 105 КАС України.
На виконання зазначеної ухвали позивачем 22.03.2016 року було подано заяву про усунення недоліків, в якій наведено зміст статей 105 та 106 КАС України та зазначено, що УПФУ в Голосіївському районі м. Києва визнав себе правонаступником Московської РДА м. Києва, тобто фактично визначено основного відповідача у справі.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що визначені ухвалою від 17.03.2016 року недоліки адміністративного позову позивачем усунуті не були.
В свою чергу, колегія суддів вважає такий висновок передчасним, з огляду на наступне.
Згідно вимог ч. 2 ст. 106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
З аналізу даної правової норми вбачається, що в своєму позові позивач зобов'язаний викласти обставини (підстави позову), за яких, як він вважає, було порушено його права, свободи чи законні інтереси, з посиланням на докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом та наявність підстав для звільнення від доказування.
Крім того, в силу приписів ст. 11 КАС України:
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1).
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять (ч. 2).
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3).
Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч. 4).
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Тобто дані обставини суд повинен з'ясувати при розгляді справи по суті в судовому засіданні. Необґрунтованість позову може слугувати виключно підставою для відмови в його задоволенні, а не для залишення без розгляду. При цьому, судом першої інстанції повинні враховуватися положення ст. 6 КАС України, яка гарантує право на судовий захист.
Вказана правова норма передбачає гарантоване право кожному на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена. До адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці також наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
З тексту ст. 6 Конвенції прямо витікає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Більш того, зважаючи на вік позивача та його юридичну необізнаність, суд першої інстанції повинен був виходити саме з приписів ст. 6, ст. 11 КАС України та практики Європейського Суду з прав людини.
В контексті наведеного вище не можливо не зауважити на ч. 3 ст. 105 КАС України, за якою: на прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви. Згідно п. 15 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 6 березня 2008 року № 2), допомога службовця апарату місцевого адміністративного суду може бути надана лише в частині роз'яснення вимог щодо відповідності позовної заяви положенням статей 105, 106 цього Кодексу (як у випадку позивача)… .
Недоліки адміністративного позову також полягали у ненаданні позивачем копій позовної заяви та додатків до неї відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. При цьому, доводи позивача щодо звільнення його від такого обов'язку відповідно до ч. 2 ст. 120 ЦПК України колегія суддів оцінює критично, оскільки дана процесуальна норма не поширюється на спірні публічні відносини, процесуальні питання у яких вирішуються на підставі норм КАС України.
Разом з тим, хоча такий недолік і мав місце в даному випадку, проте ця обставина не може бути підставою для залишення позову без розгляду, оскільки вказана помилка усунута самим судом. Зокрема, листом Голосіївського районного суду м. Києва 17.02.2016 року відповідачам разом з ухвалою про відкриття провадження по справі направлено також позовну заяву з додатками (а.с. 10). Документи отримані відповідачами згідно зворотних поштових повідомлень (а.с. 12-13).
Наведене вище дає підстави судовій колегії прийти до однозначного висновку про помилковість висновку суду першої інстанції щодо залишення позову без розгляду, з огляду на неврахування юридичної необізнаності позивача, його віку, соціального стану та стану здоров'я (учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, інвалід ІІ групи), предмету спору, вимог ст. 6 КАС України, а також європейських стандартів у сфері судового захисту.
Згідно зі ст. 199 КАС України за наслідками апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
За таких підстав колегія суддів знаходить, що ухвала суду першої інстанції, за змістом якої позов залишено без розгляду підлягає скасуванню. Дану справу належить повернути до суду першої інстанції для продовження судового розгляду.
Керуючись, ст.ст.3, 15, 17, 19, 195, 196, 199, 205, 206 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 18.04.2016 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження та продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і не може бути оскаржена, оскільки не перешкоджає подальшому руху справи.
Повний текст ухвали виготовлено 02.06.2016 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Карпушова О.В.
Кучма А.Ю.