Справа: № 361/2965/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Петришин Н.М. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
01 червня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,
при секретарі: Бродацькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діовс», ОСОБА_2 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.03.2016 року по справі за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Щорса до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, треті особи: Уповноважена особа співвласників бувшого КСП імені Щорса Руденко Тетяна Миколаївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діовс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Клен», ОСОБА_2, ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування рішень і свідоцтв про право власності, -
СВК ім. Щорса звернулись до Броварського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом про:
визнання протиправним та нечинним рішення виконкому Княжицької сільської ради Броварського району Київської області сільської ради Броварського району Київської області №172 від 14.04.2006 року «Про видачу нових свідоцтв на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства імені Щорса (майновий сертифікат)».
визнання протиправними та нечинними рішення виконкому Княжицької сільської ради сільської ради Броварського району Київської області від 30.05.2006 року «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна» №№ 202, 202/1, 203, 203/1.
визнання протиправними та нечинними Свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса (майновий сертифікат): серії НОМЕР_1, видане ТОВ «Діовс» 18 квітня 2006 року; серії НОМЕР_2, виданих ОСОБА_2 18 квітня 2006 року; серії НОМЕР_3, виданого ТОВ «Клен» 05 червня 2006 року; серії НОМЕР_4, виданого ОСОБА_4 05 червня 2006 року.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.03.2016 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, треті особи - ТОВ «Діовс» та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Заслухавши пояснення сторін та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що спірними рішеннями виконкому Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 30.05.2006 року №№ 202, 202/1, 203, 203/1 було оформлено право власності на об'єкти нерухомого майна: цілісний майновий комплекс «Будівельна дільниця», картоплесортувальний пункт, гуртожиток (інвентаризаційний номер 1452), молочно-товарну ферму відповідно за ОСОБА_4, ОСОБА_2, ТОВ «Клен» та ТОВ «Доівс».
14.04.2006 року ще одним спірним рішенням № 172 вирішено видати нові свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП ім. Щорса: ОСОБА_2 та ТОВ «Діовс».
В результаті прийнятих рішень Княжицькою сільською радою Броварського району Київської області видано 18.04.2006 року спірні свідоцтва про власності серії НОМЕР_1 - ТОВ «Діовс», серії НОМЕР_2 - ОСОБА_2, а 05.06.2006 року - спірні свідоцтва серії НОМЕР_3 - ТОВ «Клен», серії НОМЕР_4 - ОСОБА_4
Задовольнивши даний позов шляхом визнання протиправними та нечинними зазначених вище рішень та свідоцтв про право власності, суд першої інстанції прийшов до висновку про належне обґрунтування позовних вимог та їх законність. Апеляційна інстанція не виключає можливості порушення прав позивача або ж безпідставності позовних вимог, проте приходить до висновку, що суд першої інстанції не звернув увагу на порушення в даному випадку підвідомчості спору. А саме: дані правовідносини є цивільно-правовими, а тому взагалі не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її і закриває провадження по справі з підстав, визначених ст. 157 КАС України.
Суду першої інстанції при прийнятті позову та відкритті провадження по даній справі слід звернути увагу на ч. 1 ст. 2 КАС України, відповідно до положень якої, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п. 6 ч.1 ст. 3 КАС України).
За ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 визначив, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування (в даному випадку рішення Княжицької сільської ради) є актами одноразового застосування, які вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.
Виходячи з цієї позиції, Верховний Суд України прийшов до висновку, що у разі прийняття … органом місцевого самоврядування рішення про передачу у власність майна комунальної власності (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірного майна має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право (постанови від 17.02.2015 року № 21-551а14, від 24.02.2015 року № 21-34а15, від 07.07.2015 року № 21-700а15, від 07.07.2015 року № 21-847а15, від 16.06.2015 року № 21-222а15).
Рішення від 30.05.2006 року №№ 202, 202/1, 203, 203/1 про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна: цілісний майновий комплекс «Будівельна дільниця», картоплесортувальний пункт, гуртожиток (інвентаризаційний номер 1452), молочно-товарну ферму, а також рішення № 172 від 14.04.2006 року про видачу нових свідоцтв на право власності на майновий пай члена КСП ім. Щорса (майновий сертифікат)» є ненормативними актами індивідуальної дії, які вичерпують свою дію після реалізації, в даному випадку - оформлення права власності. Цими ж рішеннями було доручено Броварському МБТІ видати свідоцтва про право власності на зазначені у рішеннях об'єкти нерухомого майна, що було зроблено. Таким чином, оскаржувані рішення були реалізовані шляхом оформлення права власності та видачі свідоцтв, а тому вже вичерпали свою дію. Тобто, питання щодо правомірності набуття права власності на це нерухоме майно слід вирішувати в порядку цивільного або господарського судочинства (залежно від суб'єкта звернення).
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права (абз. 2 ч.1 ст. 244-2 КАСУ). При цьому, у колегії суддів відсутні правові підстави відступити від правової позиції Верховного Суду України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 16.06.2015 року № 826/8805/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, що розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» в розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Варто зауважити, що матеріали справи містять рішення Вищого Спеціалізованого Суду України від 28.05.2014 року, яким було визнано недійсними свідоцтва про право власності на майнові паї (майнові сертифікати) членів КСП ім. Щорса, а також договори купівлі-продажу майнового паю, укладені між СТОВ «Княжицьке» (правонаступником якого є позивач) та фізичними особами. При цьому, судами досліджувалися обставини законності набуття ТОВ «Діовс», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 права власності на майнові паї.
Дані обставини свідчать, що позивач всілякими способами намагається визнати право власності на спірні майнові паї, в тому числі шляхом подачі даного адміністративного позову про скасування рішень органу місцевого самоврядування, якими визначено право власності на ці паї за третіми особами.
Зазначення у позові вимоги про скасування рішень Княжицької сільради, як суб'єкта владних повноважень, не надає публічності даному спору, оскільки його суть зводиться до оскарження права власності третіх осіб на спірне майно.
Наявність спору про право фактично визнається і самим позивачем, зокрема, в його письмових поясненнях від 01.06.2016 року зазначено, що здійснення розподілу такого майна у незаконний спосіб, яке мало місце внаслідок прийняття оскаржуваних по справі рішень та свідоцтв про право власності на майновий пай, порушують такий законний інтерес СВК ім. Щорса.
Судова колегія вважає також за необхідне звернути увагу на положення ч. 1 ст. 393 ЦК України, відповідно до яких, правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Отже, правовідносини, що склалися між сторонами, є лише цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору у адміністративному процесі, оскільки в даному випадку в наявності спір про право цивільне. Скасування рішення про оформлення права власності, а тим більше, скасування свідоцтва про право власності, в будь-якому випадку призводить до порушення права власності, що є непорушним, а тому ніяким чином наявні спірні правовідносини не можуть бути віднесені до категорії публічно-правових.
Таким чином, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не враховано одну дуже важливу обставину - підвідомчість спору, а тому є неправильними всі процесуальні дії, вчинені судом по даній справі: прийняття позову, відкриття провадження, постановлення рішення по суті заявлених вимог.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 157 КАС України колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що даний спір відноситься до цивільної юрисдикції та має вирішуватися в порядку господарського судочинства з огляду на суб'єктний склад сторін по справі.
Отже, виходячи з вимог ст.ст. 21 та 108 КАС України, судова колегія приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, в зв'язку з чим скасовує постанову суду першої інстанції та закриває провадження по даній справі.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діовс», ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.03.2016 року - скасувати, провадження по справі - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 02.06.2016 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Кучма А.Ю.
Карпушова О.В.