Справа: № 825/459/16 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
31 травня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Ганечко О.М., Гром Л.М.,
за участю секретаря Гуцул О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання нечинним (недійсним) рішення та зобов"язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - Відповідач) та з врахуванням заяви про зміну позовних вимог просила визнати протиправним (недійсним) з моменту прийняття наказ Відповідача №25-1692/14-16-сг від 08 лютого 2016 року, згідно з яким ОСОБА_3 отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 7 років, орієнтованим розміром 29 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (01.02) та зобов'язати Відповідача скасувати запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 у відповідній Поземельній книзі Державного земельного кадастру.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року провадження у справі закрито з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.157 КАС України.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача та Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ст.17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб»єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 1 статті 3 КАС України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин. Публічно-правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.
Отже, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин.
Звернення особи з позовом до суду на захист іншого, крім публічного, права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Положеннями статей 177, 181, 324 та Глави 30 Цивільного кодексу України передбачено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі, гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу відповідно до закону.
Суд, вирішуючи спір, має з'ясувати чи є він приватно-правовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.
У пунктах «а», «б», «в», «г» і «к» ст.12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК України, статті 2, 5 Земельного кодексу України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до цього, спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно статті 15 ЦПК, розглядаються в порядку цивільного судочинства.
У разі прийняття суб»єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Колегія суддів звертає увагу, що з врахуванням заяви про зміну позовних вимог Позивач просила визнати протиправним (недійсним) з моменту прийняття наказ Відповідача №25-1692/14-16-сг від 08 лютого 2016 року, згідно з яким ОСОБА_3 отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 7 років, орієнтованим розміром 29 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (01.02) та зобов'язати Відповідача скасувати запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 у відповідній Поземельній книзі Державного земельного кадастру.
Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 22.02.2016 року №25-2511/14-16-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр.ОСОБА_3 на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області та надано в оренду гр.ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 25,4960 га (кадастровий номер НОМЕР_1), для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 7 років, розташовану на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області.
Таким чином, цим наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області вже вирішено питання про передачу ОСОБА_3 вказаної земельної ділянки в оренду.
Отже, колегія суддів вважає, що фактично є наявним спір про право користування земельною ділянкою, тобто цивільно-правовий спір.
Положеннями ст.157 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо, зокрема, справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у справі згідно вимог п.1 ч.1 ст.157 КАС України, підлягає закриттю.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного суду України від 11 листопада 2014 року №21-493а14, від 09 грудня 2014 року №21-308а14, від 16 грудня 2014 року №21-544а14 та в ухвалах Вищого адміністративного суду від 05 лютого 2015 року №К/800/37000/14, від 16 липня 2015 року №К/800/1744/14.
За приписами ч.2 ст.157 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити Позивачу, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вказане, колегія суддів, дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та таким, що прийняте з додержанням норм процесуального права.
Відповідно до ст.200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання допущені порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 200, 204 КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення постановлено з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін
Керуючись ст. ст. 199, 200, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року про закриття провадження у справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Ганечко О.М.
Гром Л.М.
Ухвала складена в повному обсязі 02 червня 2016 року.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Ганечко О.М.
Гром Л.М.