02 червня 2016 рокусправа № 313/1680/15-а(2-а/313/21/2015)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.
суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Запорізькій області
на постанову Веселівського районного суду Запорізької області від 18 грудня 2015 року по справі
за позовом ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Запорізькій області, 3 особи Управління Пенсійного фонду України в Веселівському районі Запорізької області про скасування постанови про повернення виконавчого документа,-
Позивач ОСОБА_2 26.11.2015 року звернулася до суду з позовом до відповідача Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Запорізькій області (далі - УДВС ГУЮ в Запорізькій області), 3 особи Управління Пенсійного фонду України в Веселівському районі Запорізької області (далі - УПФУ в Веселівському районі), в якому просить скасувати постанову Старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ в Запорізькій області Попович Н.С про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №31754204 від 16.11.2015 року.
Постановою Веселівського районного суду Запорізької області від 18.12.2015 року позовні вимоги задоволено, стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 487,20 грн.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, УДВС ГУЮ в Запорізькій області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.03.2012 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ в Запорізькій області винесено постанову ВП №31754204 щодо відкриття виконавчого провадження стосовно виконання судового рішення на підставі виконавчого листа №2а-2317/11, виданого 05.03.2012 року Веселівським районним судом Запорізької області про зобов'язання УПФУ в Веселівському районі здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 02.02.2011 року по 19.06.2011 року.
30.01.2013 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (далі - Закон № 606-XIV) постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ в Запорізькій області ВП №31754204 повернуто виконавчий документ стягувачу з підстав відсутності цільового фінансування боржника з Державного бюджету України та роз'яснено позивачу право повторного пред'явлення документу до виконання, яка оскаржена позивачем в судовому порядку.
Постановою Веселівського районного суду Запорізької області від 18.10.2013 року по справі 313/332/13-а дана постанова скасована та зобов'язано ВПВР УДВС ГУЮ в Запорізькій області відновити дане провадження.
На виконання рішення суду 01.11.2013 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ в Запорізькій області винесена постанова про відновлення ВП № 31754204, однак 01.07.2014 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV у зв'язку з наявністю встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно та кошти боржника, відповідно до приписів Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI від 05.06.2012 року (далі - Закон № 4901-VI) відповідачем винесено постанову якою повторно повернуто позивачу виконавчий документ №2а-2317/11 та роз'яснено його право щодо пред'явлення документу до виконання безпосередньо до органів Державної казначейської служби України, не погодившись з якою позивач вдруге звернулася до суду.
Постановою Веселівського районного суду Запорізької області від 01.10.2014 року по справі 313/1147/14-а (2а/313/30/2014), яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 року вищезазначену постанову визнано незаконною та скасовано.
На підставі даних судових рішень відповідачем 05.11.2015 року винесено постанову, якою вдруге відновлено ВП № 31754204, проте 16.11.2015 року відповідачем втретє на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV у зв'язку з наявністю встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно та кошти боржника, відповідно до приписів Закону № 4901-VI винесено постанову якою повернуто стягувачу виконавчий документ, не погодившись з чим позивач звернулася суду.
Як встановлено приписами ч. 1 ст. 17 Закону №606 - XIV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Статтею 11 Закону №606 - XIV передбачено обов'язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 47 Закону №606 - XIV встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Відповідно до ч.1,2 ст. 3 Закону № 4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом №606 - XIV, із заявою про виконання рішення суду.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень» № 583-VII від 19.09.2013 року, який набрав чинності 16.10.2013 року, (далі - Закон № 583-VII) Розділ ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 4901-VI доповнено п. 3, відповідно до якого виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені ч. 1 ст. 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені ч. 1 ст. 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки виконавчий лист №2а-2317/11 на виконання постанови від 15.08.2011 року виданий Веселівським районним судом Запорізької області 05.03.2012 року, тобто до набрання чинності Законом № 583-VII, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що прийнята Старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ в Запорізькій області Попович Н.С постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №31754204 від 16.11.2015 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV у зв'язку з наявністю встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно та кошти боржника є неправомірною та підлягає скасуванню.
Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовуються.
За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Суд першої інстанції у відповідності до приписів ч.1 ст. 94 КАС України правильно стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 487,20 грн.
Керуючись ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Постанову Веселівського районного суду Запорізької області від 18 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Т.С. Прокопчук
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова