01 червня 2016 рокусправа № 199/2031/16-а (2 а/199/57/16)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.
за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В..
за участю:
представника відповідача: Марюхніч О.І.,
представника позивача: ОСОБА_2,
позивача: ОСОБА_3.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_3
на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2016 року у справі №199/2031/16 (2а/199/57/16) за позовом ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання призначити пенсію за віком,-
22 березня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про відмову в призначенні пенсії за віком як учаснику бойових дій; зобов'язати управління фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська призначити ОСОБА_3 дострокову пенсію за віком відповідно до абз. 6 п. 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення, а саме 19.11.2015 року.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивач як учасник бойових дій має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ст. 16 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та абз. 6 п. 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак відповідач безпідставно відмовив йому в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, посилаючись, що військова служба, яку проходив позивач в складі діючої армії не відповідає строковій.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2016 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 19.11.2015 року.
Відповідно до довідки від 25 липня 2015 року №2929 ОСОБА_3 у період з 06.02.2015 року по 23.05.2015 року та з 29.05.2015 року по 10.06.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області в секторі «Б», в населених пунктах: м. Верхньоторецьке, м. Красногорівка, м. Авдіївка Донецької області.
Відповідно до довідки від 17.11.2015 року молодший сержант у відставці ОСОБА_3 проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій АТО з 06.02.2015 року по 23.05.2015 року та з 29.05.2015 року по 10.06.2015 року. Зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
19 листопада 2015 року позивач звернувся до УПФУ в АНД районі м. Дніпропетровська з заявою про призначення пенсії як учаснику бойових дій на підставі абз. 6 п. 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та у відповідності до ст. 16 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», до заяви позивачем додано необхідний пакет документів.
Листом від 09 грудня 2015 року управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська відмовило позивачу в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, та зазначило, що позивач має достатній трудовий стаж, однак є особою, що проходила військову, а не строкову службу, у зв'язку з чим, підстави для призначення пенсії з 55 років - відсутні.
Вважаючи зазначені дії відповідача з приводу відмови в призначенні йому пенсії як учаснику бойових дій, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Суд першої інстанції вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивач не має права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, оскільки статус позивача як військовослужбовця не відповідає приписам ст. 1-2 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення" військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів ПФУ визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі - Закон № 1058-IV).
Абзацом шостим пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу» № 2232-ХІІ.
Відповідно до частини дев'ятої статті 1 цього Закону щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Закон України № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, поширюється також на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на військову службу.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять призвані та проходять військову службу, у цей період вважаються такими, що користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.
Як вже зазначалось, позивач є військовослужбовцем, що проходив військову службу, має статус учасника бойових дій, оскільки у період з 06.02.2015 року по 23.05.2015 року та з 29.05.2015 року по 10.06.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області в секторі «Б», в населених пунктах: м. Верхньоторецьке, м. Красногорівка, м. Авдіївка Донецької області.
Судом досліджено трудову книжку позивача та з'ясовано, що він має страховий трудовий стаж - 37 років, тобто понад 25 років, як того вимагає пенсійне законодавства.
Отже, позивач згідно вимог ст. 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення" набув право на призначення та отримання пенсії за віком, як учасник бойових дій на підставі абз. 6 п. 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а дії відповідача з приводу відмови в призначенні йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку - носять протиправний характер.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що строкова військова служба є лише різновидом військової служби, передбаченим ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», та не визнається єдиною та виключною підставою для призначення особі пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відтак неправомірними є посилання відповідача на те, що ОСОБА_3 проходив військову а не строкову службу як на підставу для відмови в призначенні пенсії позивачу зі зменшенням пенсійного віку.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що ст. 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» визначено перелік осіб та їх статус, що мають право на призначення пенсії у відповідного до цього закону, проте, позивач просить призначити йому пенсію на підставі іншого Закону, а саме: абз. 6 п. 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто, позивач заявив про своє бажання призначити йому пенсію не як особі, що вийшла на пенсію з військової служби - професійного військового службовця, а як учаснику бойових дій, який має право на скорочення пенсійного віку в силу безпосередньої участі у захисті Батьківщини. Отже, неправомірним є висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у зв'язку з невідповідністю його статусу приписам ст. 1-2 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби».
Суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до приписів КАС України, суд для повного та всебічного захисту порушеного права та інтересу вправі прийняти постанову, якою покласти обов'язок відновити порушене право та інтерес, суд також вправі визначити такий спосіб відновлення.
За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Враховуючи, що позивач звернувся за призначенням пенсії 19.11.2015 року, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність відновлення його порушеного права, шляхом зобов'язання відповідача призначити пенсію ОСОБА_3 як учаснику бойових дій саме з 19.11.2015 року.
За викладених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.197, ст.198, ст.202, ст. 205, ст.207 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2016 року у справі 199/2013/16 (2а/199/57/16) - скасувати та прийняти нову.
Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська щодо відмови ОСОБА_3 в призначенні пенсії за віком як учаснику бойових дій.
Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську призначити ОСОБА_3 пенсію зі зниженням пенсійного віку згідно ст. 16 Закону України «про пенсійне забезпечення» та на підставі п. 3 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 19.11.2015 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: Л.М. Нагорна
Суддя: О.В. Юхименко