Головуючий у 1 інстанції - Томілін О.М.
Суддя-доповідач - Сіваченко Ігор Вікторович
01 червня 2016 року справа №263/3696/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Сіваченка І.В.,
суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.
секретар судового засідання Куленко О.Д.,
за участі представника відповідача Рогозної А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Адміністративної комісії Виконавчого комітету Маріупольської міської ради на постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 квітня 2016 року у справі №263/3696/16-а за позовом ОСОБА_3 до Адміністративної комісії Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача з вимогами про скасування постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 152 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП) та накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. від 16 березня 2016 року у справі № 321. Просила скасувати зазначену постанову, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вчинення нею правопорушення, зокрема, вона є приватним підприємцем та останні 15 років здійснює свою підприємницьку діяльність згідно наданих їй дозволів в АДРЕСА_2 (площа торгівельної палатки 4 кв.м.). Протокол та постанова складені всупереч вимогам КУпАП.
Також зазначила, що п.п.17 п.15.1 Правил благоустрою м. Маріуполя передбачає заборону особам самостійно встановлювати зовнішню рекламу, торгівельні лотки, павільйони, кіоски, металеві гаражі, які є стаціонарними об'єктами. Правилами не передбачено відповідальності за торгову діяльність через торгівельну палатку. Вказує, що відповідачем при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано її тяжке матеріальне становище та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в максимальному розмірі - 1700 грн.
Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 квітня 2016 року у справі №263/3696/16-а позовні вимоги задоволено повністю, скасовано постанову адміністративної комісії Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 16 березня 2016 року №321 про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення штрафу в сумі 1700 гривень за ст. 152 КУпАП на ОСОБА_3 та справу про адміністративне правопорушення закрито.
Суд мотивував своє рішення тим, що відсутні докази правомірності прийнятого рішення відносно ОСОБА_3, тому провадження по справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП здійснювалось із суттєвим порушенням вимог КУпАП, у зв'язку з чим дії відповідача не можуть вважатися правомірними.
Не погодившись з рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 квітня 2016 року, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає постанову необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом при прийнятті постанови у справі неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що під час розгляду справи позивачкою не було надано доказів на підтвердження обставин, які б пом'якшували ступінь відповідальності за скоєне правопорушення. Суд самостійно прийшов до хибного висновку, без належних доказів того факту, що постанова про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 підлягає скасуванню та закриттю справи. Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 було встановлено, що саме вона встановила торгівельний намет по АДРЕСА_1, та нею вказаний факт не заперечувався.
Відповідно до постанови Жовтневого районного суду, відповідачем було особисто зазначено, що міською радою не розроблено правил отримання дозволів на здійснення подібної підприємницької діяльності. Однак, дане твердження суду є упередженим та не відповідає дійсності, бо представником адміністративної комісії було надано відповідь щодо можливості отримання тимчасових дозволів на сезонну торгівлю, про що повинно бути зазначено у протоколі судового засідання. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, особу було оштрафовано не за відсутність дозволу на здійснення підприємницької діяльності, а за самовільне встановлення торгівельного намету на об'єкті благоустрою загального користування, тобто, використання об'єкту благоустрою не за цільовим призначенням.
Крім того, при винесенні постанови суд не приймає зовсім до уваги Правила благоустрою території міста Маріуполя, затверджені рішенням Маріупольської міської ради від 21.06.2011 № 6/8-616 та помилково прийшов до висновку, що до адміністративної відповідальності позивача було притягнуто саме за відсутність дозволу на здійснення підприємницької діяльності.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач до апеляційного суду не прибула.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судами встановлено, що інспекцією міської ради з благоустрою м. Маріуполя 09.02.2016 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП, у відношенні ОСОБА_3 за порушення п.п.17 п.15.1 Правил благоустрою території м. Маріуполя, а саме: самовільне встановлення торгівельного намету на об'єкті благоустрою по АДРЕСА_1.
16.03.2016 адміністративною комісією Виконавчого комітету Маріупольської міської ради була розглянута справа №321 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та винесена постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в максимальному розмірі 1700 грн.
Так, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 255 КУпАП при вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 152 КУпАП складається протокол уповноваженою на те особою виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.
Такий протокол за формою та змістом повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП протоколи мають право складати посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.
Відповідачем зазначений протокол був прийнятий до розгляду, за наслідками якого було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на позивача ОСОБА_3 за ст. 152 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.
Суд першої інстанції вважав, що спірна постанова не відповідає вимогам п.п.6,7,8 ч.3 ст.2 КАС України, тобто прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття постанови, оскільки відповідачем були порушені вимоги ст. 33 КУпАП, відповідно до яких при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність. Дані обставини та заперечення позивача комісією при розгляді справи не були враховані, зокрема, стягнення невмотивовано було визначено в максимальному розмірі.
Також місцевий суд відзначив, що представник відповідача самостійно зазначив, що міською радою не розроблено правил отримання дозволів на здійснення подібною підприємницької діяльності, а численні звернення позивачки були проігноровані та на них не надано жодної відповіді.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП здійснювалось із суттєвими порушеннями вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим дії відповідача не можуть вважатися правомірними, а постанова винесена за наслідком такого провадження підлягає скасуванню.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду, з огляду на наступне.
По-перше, ОСОБА_3 було притягнуто до відповідальності не за відсутність дозволу на здійснення підприємницької діяльності, а за самовільне встановлення торгівельного намету на об'єкті благоустрою загального користування, тобто, використання об'єкту благоустрою не за цільовим призначенням.
По-друге, факт вчинення правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, в тому числі, фотознімком, поясненнями ОСОБА_3 При цьому п.п.17 п.15.1 Правил благоустрою території м. Маріуполя, яким заборонено на об'єктах благоустрою самовільно встановлювати засоби зовнішньої реклами, вивіски, торговельні лотки, павільйони, кіоски, металеві гаражі тощо не містить обов'язкової ознаки цих об'єктів як є стаціонарних, про що стверджувала ОСОБА_3
По-третє, встановивши, що суб'єкт владних повноважень допустив порушення ст. 33 КУпАП при визначенні розміру стягнення, місцевий суд повинен був відповідно до пункту 4 ст. 293 цього Кодексу змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, а не закривати справу, для чого підстави визначені статтею 247 КУпАП.
Зазначену помилку суду першої інстанції виправляє апеляційний суд.
При цьому колегія суддів зазначає, що суб'єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваної постанови дійсно не мотивував обґрунтованість застосування штрафу в його максимальному розмірі, в той час як апеляційний суд не вбачає встановлених обтяжуючих обставин.
Правовими підставами для виправлення помилки в оскаржуваному рішенні суб'єкта владних повноважень є положення статті 293 КУпАП, згідно яких орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Повноваження суду при вирішенні справи відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначені частиною статтею 162 цього кодексу. Так, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:
1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;
2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача коштів;
5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позов.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.
Враховуючи приписи ст. 33 КУпАП, відповідно до яких при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність (які в цій справі відсутні), приймаючи до уваги межі санкції статті 152 КУпАП (від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) апеляційний суд вважає за необхідне визначити стягнення в розмірі 75 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 1275 гривень.
В повному обсязі постанову виготовлено 01 червня 2016 року.
Керуючись статтями 9, 11, 95, 184, 195, 196, 197, 198, п.4 ч.1 202, 206, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Адміністративної комісії Виконавчого комітету Маріупольської міської ради - задовольнити частково.
Постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 квітня 2016 року у справі №263/3696/16-а - скасувати.
Позов ОСОБА_3 до Адміністративної комісії Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково
Змінити захід стягнення за постановою адміністративної комісії Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 16 березня 2016 року №321 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та вважати накладеним стягненням на ОСОБА_3 штрафу в розмірі 1275 гривень.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий суддя: І.В.Сіваченко
Судді: О.О.Шишов
О.О.Чебанов