ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
02 червня 2016 року письмове провадження № 826/13693/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши дміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування полковника юстиції ОСОБА_1 , співробітника відділу напрямків Резерву кадрового складу військової частини НОМЕР_1 (за посадою помічника командира військової частини НОМЕР_1 ) у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 30 червня 2015 року;
- визнати протиправним та скасувати пункт 11 параграфу 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29 червня 2015 року № 0107;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити полковнику юстиції ОСОБА_1 грошове забезпечення із розрахунку у повному розмірі, який вона отримувала за останньою займаною нею посадою, на день її скорочення, за період з 30 червня 2015 року по дату виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 11 параграфу 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.06.2015 №0107 позивача - полковника юстиції ОСОБА_1 , співробітника відділу напрямків Резерву кадрового складу військової частини НОМЕР_1 , незаконно, всупереч встановленому порядку, зарахували в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Під час розгляду справи позивач заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив та просив суд в позові відмовити, з підстав, що викладені в письмових запереченнях.
Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Відповідно до пункту 11 параграфу 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.06.2015 № 0107 полковника юстиції ОСОБА_1 , співробітника відділу напрямків Резерву кадрового складу військової частини НОМЕР_1 зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Не погоджуючись з правомірністю дій військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування ОСОБА_1 у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 30 червня 2015 року та вважаючи протиправним пункт 11 параграфу 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29 червня 2015 року № 0107, позивач посилається на наступні обставини.
З 1 квітня 2015 року посада помічника командира військової частини НОМЕР_1 звільнився (стала вакантною). Позивач вважає, що відповідно до вимог Закону України «Про державні нагороди», пункту 119 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України посада помічника командира військової частини НОМЕР_1 мала бути запропонована їй.
Крім того, ОСОБА_1 посилається на те, що станом на 29.06.2015 в РКС військової частини НОМЕР_1 існували вакантні посади, але незважаючи на те, що проводилось скорочення посад, в тому числі і посади позивача, всупереч вимогам чинного законодавства України, на думку ОСОБА_1 , зайняти вакантні посади їй запропоновано не було, та пунктом 11 параграфу 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.06.2015 № 0107 полковник юстиції ОСОБА_1 , співробітник відділу напрямків РКС, була зарахована в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Інших обставин, що стосуються предмета даного позову, позивачем не наведено.
За таких обставин ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.
Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, з 09.12.2011 ОСОБА_1 займала посаду помічника командира Військової частини НОМЕР_1 . Контракт про проходження військової служби було укладено з нею на 5 років та набрав чинності 03 листопада 2011 року.
В 2014 році наказами командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.08.2014 №0159 та від 21.08.2014 №177ДСК позивачку було переведено для подальшого проходження військової служби на посаду співробітника відділу напрямків резерву кадрового складу.
В подальшому, у військовій частині НОМЕР_1 , відповідно до спільної директиви Міністра оборони України і начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 13.03.2015 № Д-322/1/2т та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2015 № 027 проводились організаційно-штатні заходи, під час яких штатна посада позивача (співробітник відділу напрямків резерву кадрового складу) підлягала скороченню.
Відповідно до зазначених документів начальник резерву кадрового складу, в якому обіймала посаду позивач, повинен був доповісти про готовність до проведення зазначених заходів, а саме, внесення змін до штату з 30 червня 2015 року (вих. № 222/3p/283 від 13.06.2015 p.) для подальшого видання відповідного наказу, зо і було зроблено.
На підставі доповіді був виданий наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 23.06.2015 № 90ДСК, яким передбачено введення змін до штату, в тому числі і скорочення посади позивача 30.06.2015.
На підставі вищевказаних документів штатна посада позивача: «співробітник відділу напрямків резерву кадрового складу» 29.06.2015 була скорочена та відповідно до пункту 11 параграфу 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.06.2015 № 0107 полковника юстиції ОСОБА_1 , співробітника відділу напрямків Резерву кадрового складу військової частини НОМЕР_1 зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Абзацом 1 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, передбачено, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців.
Враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства та фактичні обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про відповідність пункту 11 параграфу 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29 червня 2015 року № 0107 вимогам ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого наказ № 0107 в оскаржуваній частині скасуванню не підлягає, а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування полковника юстиції ОСОБА_1 , співробітника відділу напрямків Резерву кадрового складу військової частини НОМЕР_1 (за посадою помічника командира військової частини НОМЕР_1 ) у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 30 червня 2015 року, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, за інформацією кадрового органу військової частини НОМЕР_1 № 222/7/1818 від 23.11.2015, у період з 30.04.2015 по 21.07.2015 вакантних рівнозначних посад для розміщення позивача за основною/спорідненою спеціальностями (військово-обліковою спеціальністю) в тому числі «помічник командира військової частини НОМЕР_1 » у військовій частині НОМЕР_1 не було.
Зокрема, з 21.08.2014 по 30.03.2015 посаду помічника командира військової частини НОМЕР_1 обіймав державний службовець ОСОБА_2 . Відповідно до п. 1 § 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 з 30.03.2015 № 7 з посади помічника командира військової частини НОМЕР_1 було звільнено ОСОБА_2 за власним бажанням.
Відповідно до наказу Міністра оборони України від 31.03.2015 № 26Р на цю посаду було призначено полковника юстиції ОСОБА_3 . Тобто з 21.08.2014 посада помічника командира військової частини НОМЕР_1 (ВОС-8503002) і до моменту звільнення позивача не була вакантна.
Також, за інформацією Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (вих. № 226/2/3744 від 21.05.2015) за основною/спорідненою військово-обліковою спеціальністю та досвідом служби, розмістити позивача в межах Збройних Сил України можливості не має. Була наявна лише одна вакантна посада - «начальника юридичного управління» на один ступінь нижча, призначення на яку відповідно до Указу Президента України «Про деякі питання здійснення керівництва у сферах національної безпеки і оборони» № 516/2008 від 04.06.2008 дозволяється лише за погодженням з Президентом України. Суд встановив відсутність в рамках спірних правовідносин Погодження Президентом України призначення позивача на посаду керівника структурного підрозділу.
Відтак, позивача відповідно до підпункт 1 пункту 116 Положення для вирішення питання щодо дальшого службового використання, було зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування полковника юстиції ОСОБА_1 , співробітника відділу напрямків Резерву кадрового складу військової частини НОМЕР_1 (за посадою помічника командира військової частини НОМЕР_1 ) у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 30 червня 2015 року, є необґрунтованими.
Посилання позивача в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях щодо погроз в її бік зі сторони керівництва військової частини, судом відхиляються, як не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Позовні вимоги в частині зобов'язання військову частину НОМЕР_1 виплатити полковнику юстиції ОСОБА_1 грошове забезпечення із розрахунку у повному розмірі, який вона отримувала за останньою займаною нею посадою, на день її скорочення, за період з 30 червня 2015 року по дату виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції), військовослужбовці, звільнені зі строкової військової служби в запас або у відставку, забезпечуються відповідним обмундируванням за переліком, установленим Міністерством оборони України, проїзними документами до місця проживання, харчуванням на час перебування в дорозі, грошовою допомогою в розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці строкової військової служби за їх бажанням можуть бути звільнені в запас у власному цивільному одязі.
Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 9).
Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів (військовозобов'язані Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України) для взяття на військовий облік (ч. 11).
Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулювання питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі та визначення відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби, визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 10.12.2008 № 1153/2008 (в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) (далі по тексту - Положення).
Пунктом 234 Положення передбачено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення.
Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обгрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Заперечення військовослужбовців щодо розрахунку вислуги років військової служби розглядаються командирами (начальниками) військових частин перед оформленням документів для звільнення з військової служби. Спірні питання щодо заліку вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсії розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України.
Порядок проведення розрахунку вислуги років визначається Міністерством оборони України.
Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 р. №260 (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція №260).
Вказана Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (п. 1.1).
Згідно до п. 1.2 Інструкції №260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.
Пунктом 1.3 Інструкції №260 передбачено, що грошове забезпечення згідно з цією Інструкцією виплачується:
1.3.1. Військовослужбовцям, які займають посади, передбачені штатами та штатними розписами (далі - штати) у апараті Міністерства оборони України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини).
1.3.4. Військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників) (далі - перебувають у розпорядженні), а також які звільнені від посад без зарахування у розпорядження, у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад (далі - звільнені від посад).
Військовослужбовцям, тимчасово прикомандированим до інших військових частин, грошове забезпечення в цих військових частинах виплачується, якщо прикомандирування дозволено Міністром оборони України, його першим заступником та заступниками, начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України, командувачами видів Збройних Сил України відповідно до повноважень (п. 1.4).
Відповідно до п. 9.1. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260, офіцерам, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат), із дня, наступного за днем скорочення штатної посади, протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день скорочення.
Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Враховуючи викладене, у зв'язку із тим, що позивач знаходився у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , грошове забезпечення відповідно до вимог Інструкції № 260 їй обчислювалось виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагороди), що є законним та обґрунтованим, внаслідок чого підстави для зобов'язання військову частину НОМЕР_1 виплатити полковнику юстиції ОСОБА_1 грошове забезпечення із розрахунку у повному розмірі, який вона отримувала за останньою займаною нею посадою, на день її скорочення, за період з 30 червня 2015 року по дату виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , відсутні.
Частиною 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.О. Арсірій