17 травня 2016 рокусправа № 808/8360/14 (ПР/808/42/15)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Шелепова Ю.О.
за участю представників:
позивача: - не з'явився
відповідача: - Касянова Я.С. дов від 28.04.2016
третьої особи: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року
у справі № 808/8360/14
за позовом ОСОБА_2
до Софіївської виправної колонії Управління Пенітенціарної служби в Запорізькій області
третя особа Виконком Вільнянської міської ради Запорізької області
про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та скасувати рішення,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Софіївської виправної колонії Управління Пенітенціарної служби в Запорізькій області за участю третьої особи Виконком Вільнянської міської ради Запорізької області, в якому з урахуванням уточнення від 01.07.2015 (т.1 а.с. 124) просить:
- визнати дії адміністрації Софіївської виправної колонії № 55 Пенітенціарної служби України в Запорізькій області та профспілкового комітету установи неправомірними та скасувати рішення адміністрації Софіївської виправної колонії №55 Пенітенціарної служби України в Запорізькій області та профспілкового комітету установи № 1 протоколу №5 від 09.12.2009 «Вирішення питання службового житла», в частині збільшення кількості службових квартир, а саме « 1-кімнатних - 4» та рішення № 5 пункту № 2 протоколу № 5 від 09.12.2009 (Розгляд заяв та облікових справ співробітників Софіївської виправної колонії №55 та інших категорій громадян, які потребують покращення житлових умов та складання попередніх списків громадян та співробітників установи, яким передбачається надати житлові помешкання в цьому році);
- зобов'язати адміністрацію Софіївської виправної колонії Управління Пенітенціарної служби України в Запорізькій області та профспілковий комітет установи внести зміни в рішення адміністрації Софіївської виправної колонії №55 Пенітенціарної служби України в Запорізькій області та профспілкового комітету установи №2 (протокол № 7 від 29.12.2009) «Про надані квартирам статусу службового житла» в частині направлення клопотання до виконкому Вільнянської міської ради про надання статусу службових квартир виключивши з цього переліку одну однокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;
- зобов'язати адміністрацію Софіївської виправної колонії Управління Пенітенціарної служби України в Запорізькій області та профспілковий комітет установи внести зміни в рішення адміністрації Софіївської виправної колонії №55 Пенітенціарної служби України в Запорізькій області та профспілкового комітету установи № 1 протоколу №5 від 09.12.2009 «Вирішення питання службового житла» в частині збільшення кількості службових квартир, а саме, в тексті « 1-кімнатних - 4», зазначити « 1-кімнатних - 3» поновити становище перебування на квартирному обліку ОСОБА_2, яке існувало до прийняття рішення №1 протоколу №5 від 09.12.2009 та подати на затвердження, до виконкому Вільнянської міської ради Запорізької області, протокол №3 від 26.11.2009 в частині надання однокімнатної квартири площею 17,44 кв.м. ОСОБА_2 згідно п.38 розділу III «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов».
Позов обґрунтовано тим, що за первісно прийнятим рішенням Софіївської ВК та Профкому ОСОБА_2 мав отримати однокімнатну квартиру у новозбудованому 40-квартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1. Проте через прийняття Софіївською ВК № 55 та Профкомом іншого рішення від 09.12.2009 про включення до числа службових визначених рішенням від 26.11.2009 квартир ОСОБА_2 втратив можливість отримати квартиру у порядку загальної черги. При ухвалення рішення про надання частині квартир статусу службових відбулось порушення порядку прийняття подібних рішень з огляду на відсутність узгодження з Державним департаментом України з питань виконання покарань, порушення ст.118 ЖК УРСР, п. 3 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2016 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постанову суду мотивовано тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Необґрунтованим є твердження позивача, що саме рішенням спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету установи 26.11.2009 вирішено ОСОБА_2 надати однокімнатну квартиру площею 17,44 кв. м, оскільки вказане рішення не було затверджено виконкомом Вільнянської міської ради. Щодо рішення відповідача від 29.12.2009 №7 про надання частині квартир у новозбудованому 40-квартирному житловому будинку статусу службових, яке було затверджено рішенням Виконкому Вільнянської міської ради №246 від 31.12.2009, дане рішення оскаржене не було. Крім того, вказане рішення фактично погоджено Державним департаментом України з питань виконання покарань згідно протоколу № 1 від 17.02.2011 у відповідності до Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого Постановою КМУ від 04.02.1988 № 37.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. Позивач зазначає, що судом не досліджено всіх обставин справи, що призвело до невірного вирішення справи по суті. Позивач наполягає на тому, що саме рішенням від 26.11.2009 було надано квартиру ОСОБА_2, а засідання 09.12.2009 Софіївської ВК та Профкому (протокол № 5) з порядком денним «вирішення питання службового житла» відбулось з метою позбавлення права на житло колишніх співробітників установи внаслідок прийняття рішення про збільшення кількості службових квартир до 10. Суд першої інстанції визнав, що рішення виконкому Вільнянської міської ради № 225 від 10.12.2009, № 246 від 31.12.2009 були винесені в той час, коли були наявні порушення законодавства з боку відповідача, а саме: порушення вимог Положення про Центральну житлову комісію Державного департаменту України з питань виконання покарань, затвердженого наказом Держдепартаменту від 20.02.2006 № 38, яке полягало у самостійному збільшенні до 10-ти кількості квартир фонду службового житла, при тому, що Держдепартаментом даний розподіл не погоджено.
Позивач (його представник) в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною, зазначає, що позивач звертає увагу лише на список попереднього розподілу житла та про надання йому однокімнатної квартири протоколом від 26.11.2009 № 3, який було вивішено на дошці для ознайомлення, оновлення облікових справ. Також для загального ознайомлення були вивішені й всі наступні протоколи, де постійно змінювалась черговість ОСОБА_2 на отримання однокімнатної квартири і в кінці вона стала по черзі під № 11 на отримання однокімнатної квартири.
Щодо службового житла, виділення якого мало місце в зв'язку з необхідністю надати найбільших соціальних гарантій співробітникам установи при розстановці та підборі кадрів, то при створенні фонду відповідного житла адміністрація керувалась Постановою Кабінету Міністрів від 04.02.1988 № 37 та рекомендацією Державного Департаменту України з питань виконання покарань м.Київ, наданої у листі від 03.12.2009 № 11/1-6315/Вс, яку отриману між датами прийняття протоколів № 3 від 26.11.2009 та № 5 від 09.12.2009 і яка вплинула на винесення адміністрацією установи рішення про збільшення кількості службового житла. Тим більш, що позивачем відповідне рішення оскаржено не було.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, у період з 1992 року по 1995 рік ОСОБА_2 проходив службу у Кам'янській виправній колонії Запорізької області (ЯЯ 310/101), на підставі рапорту від 19.06.1995 позивача було переведено у Софіївську виправну колонію №55, де він проходив службу до кінця 2007 року та був звільнений на підставі наказу Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області від 25.12.2007 №83 о/с за п. 64 «ж» (за власним бажанням) з 31.12.2007.
Рішенням від 27.11.2008 №1 спільного засідання адміністрації Софіївської виправної колонії №55 та профспілкового комітету установи ОСОБА_2 як громадянина, який потребує покращення житлових умов, поставлено на квартирний облік з терміном надходження заяви - 30.10.2008 (протокол від 27.11.2008 № 1 - т.1, а. с.9, 69, 70; т.2, 52-54).
26.11.2009 на спільному засіданні адміністрації Софіївської ВК № 55 та Профкому, з порядком денним «Розгляд заяв та облікових справ співробітників Софіївської виправної колонії № 55 та інших категорій громадян, які потребують покращення житлових умов та складання попередніх списків громадян та співробітників установи, яким передбачається надати житлові помешкання у цьому році», вирішено, серед іншого:
- надати ОСОБА_2, який перебуває у загальній черзі заявників на отримання житла, однокімнатну квартиру площею 17,44 кв. м згідно п.38 розділу III «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов» (протокол № 3 від 26.11.2009 - т.1, а. с.6, 7);
- складено Список попереднього розподілу квартир по АДРЕСА_2 Софіївської ВК № 55, згідно якого розподілу підлягало 28 квартир, з яких 8 квартир - однокімнатних, і ОСОБА_2 зазначений у цьому списку на однокімнатні квартири під номером 8 (т.1, а. с.7 на зв).
Як зазначено відповідачем і не заперечується позивачем, вказаний Список попереднього розподілу квартир від 26.11.2009 розміщений на дошці оголошень для загального відома в установі.
В подальшому питання щодо черговості осіб, які мають право на поліпшення житлових умов, і розподілу квартир у новозбудованому житловому будинку по АДРЕСА_2 неодноразово переглядалось на спільних засіданнях адміністрації Софіївської ВК та Профкому та приймались певні рішення, що підтверджується наступними протоколами:
- протокол № 4 від 02.12.2009 (т.1, а. с.10, 234, 235);
- протокол № 5 від 09.12.2009 (т.1, а. с.8, 236);
- протокол № 6 від 28.12.2009 (т.1, а. с.94, 95, 237-247);
- протокол № 7 від 29.12.2009 (т.1, а. с.97-99, 248-250).
При цьому з протоколу № 5 від 09.12.2009 вбачається прийняття рішення про:
- перегляд комісією з адміністрації Софіївської ВК та Профкому рішення цієї ж комісії від 26.11.2009 (яким, зокрема, ОСОБА_2 віднесено до Списку попереднього розподілу квартир по АДРЕСА_2 та надання однокімнатної квартири по АДРЕСА_2 - т.1, а. с.7 на зв.)
- збільшення кількості службових квартир;
- залишення ОСОБА_2 на квартирному обліку під № 4 на отримання однокімнатної квартири, оскільки надати однокімнатну квартиру немає можливості, у зв'язку із рішенням комісії про збільшення кількості однокімнатних квартир.
Частина з цих рішень направлена до виконавчого комітету Вільнянської міської ради для затвердження, а саме: рішення, ухвалені згідно протоколів № 5 від 09.12.2009, № 6 від 28.12.2009 та № 7 від 29.12.2009.
Виконавчим комітетом, після здійсненої перевірки, відмовлено Софіївській ВК у затверджені здійсненого розподілу та запропоновано здійснити повторний розподіл, про що виконкомом приймались відповідні рішення: № 240 від 25.12.2009, (т.1, а. с.57, 58); № 244 від 28.12.2009 (т.1, а. с.59, 96).
Підставою таких відмов, як зазначає відповідач і підтверджується матеріалами справи, є виявлення невідповідності в оформленні документів (зокрема, в особових справах черговиків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ін.) або невідповідності фактично визначеної для надання жилої площі нормам забезпечення, затвердженим законодавством України.
Остаточний розподіл квартир у житловому будинку по АДРЕСА_1 ухвалений спільним рішенням адміністрації Софіївської ВК та Профкому від 29.12.2009 № 7, в якому наведені:
- прізвища осіб, яким виділяється житло поза чергою, першочергово та у порядку загальної черги;
- номери 11-ти квартир, що пропонуються для надання статуту службових, серед яких 4 квартири - однокімнатні (т.1, а. с.97-99, 248-250).
Рішенням виконавчого комітету Вільнянської міської ради № 246 від 31.12.2009 затверджено: спільне рішення адміністрації Софіївської ВК та Профкому від 29.12.2009 № 7; розподіл жилої площі в новозбудованому житловому будинку по АДРЕСА_1 зі змінами (додаток № 1) (т.1, а. с.60, 117).
У Додатку 1 до рішення виконкому № 246 від 31.12.2009 наведений Розподіл житлової площі в житловому будинку во АДРЕСА_1, згідно якому розподіл квартири відбувся належним чином:
- Софіївській ВК надається 23 квартири - державні, 11 квартир - службові;
- Виконкому - 4 квартири - державні;
- державним органам - 2 квартири - службові (т.1, а. с.117 на зв.).
При цьому сторонами у справі не заперечується, що спірні правовідносини стосуються розподілу квартир за адресою новозбудованого житлового будинку - АДРЕСА_1.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 виходив з того, що діями з передачі частини квартир в новозбудованому житловому будинку по АДРЕСА_1 до службового фонду, Софіївська ВК позбавила його однокімнатної квартири площею 17,44 кв. м у даному будинку, яку сама ж надала спільним рішенням адміністрації Софіївської ВК та Профкому від 26.11.2009 № 3.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV (в редакції на момент виникнення спірних відносин) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
В свою чергу, у частині 1 ст.37 Житлового кодексу Української РСР (в редакції на момент виникнення спірних відносин) визначено, що облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію.
За положеннями статті 39 ЖК УРСР громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов, зокрема, за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Отже, позивач, як колишній працівник органів Державної кримінально-виконавчої служби України (т.2, а. с.14), має право на поліпшення житлових умов, що підтверджується взяттям його відповідний облік за заявою від 30.10.2008.
Стаття 42 ЖК УРСР передбачає, що жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтею 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першої статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
У статті 43 ЖК УРСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.
З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.
Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Законодавством Української РСР окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.
В свою чергу, Радою Міністрів УРСР і Укрпрофрадою прийнято Постанову від 11.12.1984 № 470, якою затверджені Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР.
У пункті 39 Правил № 470 громадянам, які перебувають на квартирному обліку, жилі приміщення надаються в порядку загальної черги, крім осіб, що мають право першочергового одержання жилих приміщень, осіб, які користуються перевагою у строках одержання жилих приміщень, а також випадків, передбачених абзацом другим цього пункту.
Адміністрації та профспілковому комітету підприємства, установи, організації за згодою ради трудового колективу дозволяється позачергово виділяти житло окремим висококваліфікованим спеціалістам та іншим працівникам з урахуванням їх трудового внеску.
Аналіз наведених норм свідчить про обов'язок підприємств, організацій, установ складати та вести списки громадян, які перебувають на квартирному обліку, згідно з черговістю надходженням заяв таких громадян та з урахуванням розподілу цих громадян (в залежності від певних критеріїв, визначених у Правилах № 470 та в Житлового кодексу Української РСР) на тих, які перебувають у загальній черзі, на тих, які мають право на першочергове отримання житла, а також на таких, які мають право на таке отримання поза чергою.
З наведених вище обставин справи вбачається складання таких списків відповідачем з визначенням ОСОБА_2, як громадянина, який перебуває на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, у загальній черзі, що останнім не заперечується.
За приписами статті 52 ЖК УРСР жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.
З положень частини 1 статті 58 ЖК УРСР випливає, що таке рішення про надання жилого приміщення є лише підставою для видачі громадянинові виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів ордеру, який і є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
З матеріалів справи вбачається, що спільним рішенням адміністрації Софіївської ВК та Профкому, оформленим протоколом № 3 від 26.11.2009, з приводу розподілу квартир у новозбудованому житловому будинку по АДРЕСА_1, складено лише попередні списки громадян та співробітників установи, яким передбачено надати житлові помешкання в цьому році, і ці списки в подальшому (у процесі обробки особових справ таких громадян та прийнятті установою рішень щодо передачі частини квартир до службового фонду) змінились.
При цьому, як стверджує відповідач і не спростовує позивач, спільне рішення адміністрації Софіївської ВК та Профкому, оформлене протоколом № 3 від 26.11.2009, не було затверджено виконавчим комітетом Вільнянської міської ради відповідно до ст. 52 ЖК УРСР.
За таких обставин вказане рішення, оформлене протоколом № 3 від 26.11.2009, не створює для осіб, яких воно стосується (у т. ч. і для позивача), жодних юридичних наслідків.
Отже на підставі вказаного рішення, оформленого протоколом № 3 від 26.11.2009, позивач не набув права на однокімнатну квартиру площею 17,44 кв. м у новозбудованому житловому будинку по АДРЕСА_1, відповідно, не міг бути позбавлений такого права.
Тому твердження позивача, що саме рішенням, оформленим протоколом № 3 від 26.11.2009, ОСОБА_2 було надано квартиру, є помилковим. У зв'язку з цим помилковим є і твердження позивача, що рішенням адміністрації Софіївської ВК та Профкому, оформленим протоколом № 5 від 09.12.2009 (щодо прийняття рішення про збільшення кількості службових квартир), ОСОБА_2 незаконно позбавлено вказаної вище квартири.
Стосовно правомірності дій відповідача щодо передачі до службового фонду частини квартир, що призначались для Софіївської ВК, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами статті 6 ЖК УРСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
При цьому стаття 18 визначає, що управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.
Так, у частині 2 статті 121 ЖК УРСР передбачено, що службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.
Відповідно до ч.1 ст.118 ЖК УРСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
В свою чергу, стаття 15 ЖК УРСР визначає компетенцію виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду, згідно п.9 ч.1 якої виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті: приймають рішення про включення жилих приміщень до числа службових (стаття 118), затверджують рішення загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених про включення жилих приміщень у будинках колгоспів до числа службових і перелік категорій робітників, яким можуть надаватися такі приміщення (стаття 120).
У статті 121 ЖК УРСР зазначено, що порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.
Так, Радою Міністрів УРСР і Укрпрофрадою прийнято Постанову від 04.02.1988 № 37 «Про службові жилі приміщення», якою затверджений Перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення (де у пункті 30 визначені «Особи рядового і начальницького складу та працівники Державної кримінально-виконавчої служби за переліком, визначеним Державним департаментом з питань виконання покарань), а також затверджено Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР.
В абз.1 п.3 Положення № 37 (в редакції на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення.
Відповідно до п.4 Положення № 37 до числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, розташовані, переважно, на першому поверсі.
Таким чином, повноваження щодо включення жилого приміщення до числа службових надано виконкомам, які реалізують такі повноваження, ухвалюючи відповідне рішення за результатами розгляду клопотання, поданого адміністрацією установи, яка наділена право здійснювати управління (розпоряджатись) своїм житловим фондом на свій розсуд.
При цьому за приписами абз.2 п.8 Положення № 37 зазначені приміщення надаються незалежно від перебування працівників на квартирному обліку, без додержання черговості та пільг, установлених для забезпечення громадян житлом, за винятком надання службових жилих приміщень в будинках радгоспів.
Отже, звертаючись до виконавчого комітету Вільнянської міської ради з клопотанням (оформленим рішенням у вигляді протоколу № 5 від 09.12.2009) про віднесення до службових певної кількості квартир з числа наданих Софіївській ВК, відповідач діяв у відповідності до вимог законодавства, чинного на момент прийняття такого рішення.
Щодо доводів позивача про порушення відповідачем Положення про Центральну житлову комісію Державного департаменту України з питань виконання покарань, затвердженого наказом Держдепартаменту від 20.02.2006 № 38, суть якого полягає у винесенні рішень виконавчим комітетом про надання квартирам статусу службових (зокрема рішення № 246 від 31.12.2009), в той час, як мало місце самостійне збільшення відповідачем кількості квартир фонду службового житла без погодження з Держдепартаментом, такі доводи колегією суддів відхиляються.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення виконавчого комітету Вільнянської міської ради № 246 від 31.12.2009 є чинним, в установленому порядку не скасовано, протиправним не визнано.
Крім того, законодавством не визначено строк, протягом якого повинно бути здійснено погодження з Держдепартаментом. Матеріали справи свідчать, що відповідне погодження Держдепартаменту фактично отримано установою на спільному засіданні адміністрації Софіївської ВК та Центральної житлової комісії Державного департаменту України з питань виконання покарань (пункт 4 витягу з протоколу № 1 від 17.02.2011 - т.1, а. с.73). Тим більш, що збільшення кількості квартир службового фонду було рекомендовано самим Держдепартаментом України з питань виконання покарань ще у листі даної установи від 13.12.2009 №11/1-Г-6315/Вс (т.1, а. с.208).
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову. Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі № 808/8360/14 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко