Справа № 438/449/14-к
Номер провадження 1-кп/438/2/2016
31 травня 2016 року Бориславський міський суд
Львівської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 від 23.12.2015 (в порядку частини 3 ст.89 КПК України) про визнання недопустимими як доказу протоколу проведення слідчого експерименту та вилучення його від 23.08.2013р. який знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12012150100000029 від 11.12.2012 року на ст.103, та огляду місця події від 05.10.2012р., який знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12012150100000029 від 11.12.2012 р. том 1 на ст.13., подане повторно 22.02.2016
Клопотання від 22.02.2016 (в порядку частини 3 ст.89 КПК України) Про визнання недопустимим як доказу Акту судово-медичного обстеження №866, громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного експертом Дрогобицького районного відділення КЗЛОР ЛОБСМЕ ОСОБА_6
Клопотання від 24.02.2016 (в порядку вимог: ч.2 ст.84, ст.85, ч.ч.1,2 ст.86, ч.1 ст.87, ч.3 ст.89, ст.90, ч.1 ст.98, ч.1 ст.99 КПК України) Про недопустимість повторного перескладання Акту судово-медичного обстеження №866 громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який було складено експертом Дрогобицького районного відділення КЗЛОР ЛОБСМЕ ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_2 С Т А Н О В И В:
Судом розглядається кримінальне провадження про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12012150100000029 від 11 грудня 2012 року, вчинене ОСОБА_5 .
Органами досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він 05 жовтня 2012 року близько 16 години, керуючи автомобілем марки "ВАЗ-21093", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , по вул.Коновальця у м. Бориславі зі швидкістю 5-10 км/год., повинен був, у відповідності до вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та з технічної точки зору перед початком руху заднім ходом переконатися в тому, що це буде безпечним і не створить небезпеки для руху іншим його учасникам (в тому числі і пішоходам), при потребі йому слід було звернутися по допомогу до інших учасників руху, а рухаючись заднім ходом повз пішохода ОСОБА_4 йому слід було дотримувати безпечного бокового інтервалу до неї. Якщо дотримати безпечного бокового інтервалу не було можливості, це свідчило про існування небезпеки для руху, і в такому випадку, рух заднім ходом біля пішохода не слід було розпочинати. За умови дотримання безпечного бокового інтервалу до пішохода водій ОСОБА_7 повинен був з того моменту, як пішохід ОСОБА_4 ступила з тротуару на проїзну частину дороги і почала рухатися в напрямку його смуги, негайно вжити заходів до гальмування аж до повної зупинки, згідно з технічними вимогами п.п.10.1, 10.9, 13.1, 13.3 вищевказаних Правил дорожнього руху, виявивши перешкоду для руху та п. 12.3 зазначених Правил дорожнього руху, виявивши перешкоду для руху, тобто пішохода ОСОБА_4 на проїзній частині дороги, не вжив негайно заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , у результаті чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді синця на зовнішній поверхні верхньої третини правого стегна та закритого вколоченого перелому шийки правої стегнової кістки, які згідно із висновком судово-медичної експертизи №526 від 30.08.2013 за ступенем тяжкості відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я.
Таким чином, як зазначають органи досудового розслідування, ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Обвинуваченим ОСОБА_5 22.02.2016 у суд повторно подано письмове клопотання від 23.12.2015 (в порядку частини 3 ст. 89 КПК України) про визнання недопустимими як доказу протоколу проведення слідчого експерименту та вилучення його від 23.08.2013 р. який знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12012150100000029 від 11.12.2012 року на ст.103, та огляду місця події від 05.10.2012р., який знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12012150100000029 від 11.12.2012 р. том 1 на ст.13.
Обвинувачений ОСОБА_5 в клопотанні зазначає, що Бориславським міськрайонним судом Львівської області у кримінальній справі №438/449/14-к, пр.№1-кп/438/3/2015 (головуючий суддя ОСОБА_8 ) здійснюється судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12012150100000029 від 11.12.2012 р. про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Органами досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він 05 жовтня 2012 року близько 16 годин 30 хвилин, керуючи своїм автомобілем марки ВАЗ 21093 ном. знак НОМЕР_1 по вулиці Коновальця у місті Борислав зі швидкістю 5 км. за годину заднім ходом скоїв наїзд на громадянку ОСОБА_4 , у результаті чого остання отримала тілесну ушкодження у вигляді синця на зовнішній поверхні верхньої третини правого стегна та закритого вколоченого перелому стегнової кістки, яка за ступенем тяжкості відноситься до середнього ступеню тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я.
Згідно матеріалів кримінального провадження №12012150100000029 від 11.12.2012 року, процесуальна дія, а саме слідчий експеримент від 23.08.2013 року, який був проведений слідчим Бориславського СВ УМВС ОСОБА_9 з прямим порушенням ч.3 ст.240 КПК України, згідно вимог якої: до участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.
Оскільки, метою проведення слідчого експерименту є встановлення об'єктивної та точної картини подій, які відбувалися під час вчинення кримінального правопорушення за допомогою відтворення хронології та послідовності подій скоєного правопорушення за допомогою сторін учасників даної події, а також свідків даної події, які є не зацікавленою стороною.
Але слідчим СВ Бориславського УМВСУ у Львівської області ОСОБА_9 , ігноруючи вимоги ч.3 ст.240, не було ні повідомлено, ні запрошено задля проведення слідчого експерименту ні його особисто ОСОБА_5 , ні його захисника, ні свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 які безпосередньо бачили події, про які громадянка ОСОБА_4 свідомо повідомила неправдиві відомості, завдяки чому вони були внесені до ЄРДР, що в свою чергу грубо порушує вимоги ч.ч. 9, 10, 11, 12, 15 ст.42, ч.5 ст.46 КПК України, завдяки чому слідчим ОСОБА_9 було грубо порушено права на той час підозрюваного ОСОБА_5 та його право на захист.
Оскільки, проведення процесуальної дії було проведено з залученням лише зацікавленої сторони кримінального провадження, а саме громадянки ОСОБА_4 .
Таким самим чином, шляхом повного ігнорування вимог ч.3 ст.237, ч.ч. 9, 10, 11, 12, 15 ст.42, ч.5 ст.46 КПК України 05.10.2013 року було проведено слідчим ОСОБА_12 процесуальну процедуру огляд місця події, під час проведення якої в супереч ч.3 ст.237 КПК України:
Якою передбачено для участі в огляді місця події може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження, з метою одержання допомоги з питань що потребують спеціальних знань, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.
Більше того, завдяки діям слідчого ОСОБА_9 підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника було залишено права скористуватися правами та можливостями наданими ч.4 ст. 237 КПК України:
В якій чітко вказано, що особи у присутності яких здійснюється огляд при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії, мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу, але згідно обставин слідчий ОСОБА_9 не запросив для проведення слідчого експерименту від 23.08.2013 року ні його, ні свідків порушуючи тим самим його право на захист.
Крім того, як виявилося на судовому засіданні під час допиту понятих, якими були підписані вище зазначені процесуальні документи: на них здійснювався моральний тиск з боку працівників ДАІ підписи на вище зазначених процесуальних документах не являються підписами осіб, якими вони були підписані. Як свідчить аудіо запис судового засідання під час проведення якого проводився допит даних свідків - факт невідповідності підписів візуально помітила Головуючий суддя ОСОБА_1 , про що вона повідомила у ході проведення судового засідання. Що в свою чергу підкреслює та підтверджує факт неналежності вищевказаних процесуальних документів.
Таким чином: Протокол проведення слідчого експерименту від 23.08.2013 року, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12012150100000029 від 11.12.2012 р. на сторінці 103, який складений слідчим СВ Бориславського МВ ОСОБА_9 за участю громадянки ОСОБА_4 , експерта ЛНДІСЕ ОСОБА_13 та понятих ОСОБА_14 , проживаючий АДРЕСА_1 , та ОСОБА_15 : АДРЕСА_2 .
Протокол проведення огляду місця події від 05.10.2013 року, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12012150100000029 від 11.12.2012 року, складений слідчим СВ Бориславського УМВСУ у Львівській області ОСОБА_9 .
На підставі вищенаведених фактів:
У відповідності до частини 2 ст.89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
У відповідності до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
В абзаці другому підпункту першого пункту 8 Інформаційного листа від 05 жовтня 2012 року №223-1446/0/4-12 «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм права під час здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції звернув увагу судів на те, що застосоване законодавцем при наданні визначення поняття «докази» формулювання «фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку» та положення ч. 3 ст. 17 КПК про те, що обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, свідчать, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч.2 ст.89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
У відповідності до частини 3 ст. 89 КПК України сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
З урахуванням наведеного вище, сторона захисту вважає за необхідне під час дослідження у кримінальній справі №438/449/14-к, пр. №1- кп/438/3/2015, матеріалів кримінального провадження №12012150100000029 від 11.12.2012р. заявити клопотання про визнання недопустимим як доказу протоколу проведення слідчого експерименту від 23.08 2013 року, з огляду на такі обставини.
У відповідності до частини 2 ст.1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
У відповідності до частин 2, 3 ст.214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Та у відповідності до ч.3 ст.240 КПК України, яка говорить що до участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник, а тому протокол проведення слідчого експерименту за результатами такого проведення від 23.08.2013р. підлягає визнанню недопустимим.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст.ст. 42, 46, ч.4, 84, 85, 87, 89 ч.3 КПК України, - просить: у кримінальній справі №438/449/14-к, пр.№1-кп/438/3/2015 Бориславського міського суду Львівської області (головуючий суддя ОСОБА_1 ) про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у кримінальному провадженні №12012150100000029 від 11.12.2012р. за ч.1 ст.286 КК України, визнати недопустимими, та з матеріалів кримінального провадження №12012150100000029 від 11.12.2012 року вилучити як доказ:
- Протокол проведення слідчого експерименту який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12012150100000029 від 11.12.2012 року, на 103 ст. написаний слідчим СВ Бориславського МВ ОСОБА_9 23.08.2013 р.
- Протокол огляду місця події від 05.10.2012 року, складений слідчим СВ Бориславського УМВСУ у Львівській області ОСОБА_12 який міститься у матеріалах кримінального провадження № 12012050100000029, від 11.12.2012 року.
- Винести вмотивовану ухвалу згідно ч.ч. 1, 2, 3, 10, 13, 15, 16, 21, ч.2 ст. 7, ч.2 ст. 8, ч.1,4 ст. 370 КПК України оскільки під час винесення попередніх судових ухвал стосовно поданих стороною обвинувачення клопотань, суддею ОСОБА_1 не було винесено жодної вмотивованої ухвали, та не вказано жодної об'єктивної підстави відмови на клопотання подані обвинуваченим ОСОБА_5 , а лише є посилання на ст.350 КПК України, вимоги якої також були повністю проігноровані при винесенні судового рішення, оскільки ст.350 КПК України чітко вказує на те, що порядок проведення процесуальних та слідчих дій при судовому розгляді здійснюється згідно вимог передбачених Розділом II чинного процесуального кодексу в якому згідно ч.1 ст.242 КПК України вказано, що при вирішенні питань за для вирішення яких є потреба залучати спеціаліста чи експерта, суд зобов'язаний проведення експертиз, на підставі того, що іншими шляхами не можливо отримати відповідь на поставлені у клопотаннях питання.
В зв'язку з чим, обвинувачена сторона змушена була звернутися у ВККСУ, оскільки не зважаючи навіть на факт з'ясування фальсифікацій у ході судового розгляду, факту погроз та тиску з боку працівників ДАЇ та правоохоронних органів на свідків та наявність медичного висновку, який свідчить про те, що під час проведення обстеження вже після нібито скоєного наїзду ОСОБА_5 на громадянку ОСОБА_4 - було чітко зафіксовано факт відсутності в неї травми в місці в яке її нібито вдарила машина, якою керував ОСОБА_5 - судом ігноруються дані факти, та робиться усе за для неможливості отримати докази невинності ОСОБА_5 встановленим чинним законодавством шляхом.
Мало того, в ході судового засідання Бориславського міського суду по розгляду кримінального провадження №1-кп/438/3/2015, справа № 438/449/14-к, яке відбулося 01.02.2016 року і на якому було ще раз доведено факт того, що протокол проведення слідчого експерименту від 23.08.2013 року за участі громадянки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 його батька ОСОБА_16 , поняті ОСОБА_14 проживаючий АДРЕСА_1 , та ОСОБА_15 АДРЕСА_2 ., слідчого СВ Бориславського ГУМВСУ ОСОБА_9 , та експерта ОСОБА_13 , був складений та проведений з порушенням ч. 3 ст. 240 КПК України, про що на цьому судовому засіданні заявила громадянка ОСОБА_4 , довівши факт того, що автомобіль який був використаний для проведення слідчого експерименту від 23.08.2013 року, не належить йому ОСОБА_5 і взагалі не той автомобіль який виконував маневр заднім ходом по вулиці Коновальця 05.10.2012 року . Мало того громадянка ОСОБА_4 на цьому ж судовому засіданні ще й підтвердила факт того що при проведенні слідчого експерименту 23.08.2013 року за вимоги слідчого Бориславського СВ ГУМВСУ ОСОБА_9 автомобілем керував його батько ОСОБА_16 , а не він ОСОБА_5 як це вимагає КПК України. А його покази та зауваження, які він надавав при проведенні даного слідчого експерименту від 23.08.2013 року, не було ні зафіксовано і не було взагалі взято до уваги, та проігноровано як слідчим ОСОБА_9 так і експертом ЛНДІСЕ ОСОБА_13 .
Доказом того, що громадянка ОСОБА_4 заявила про факти порушень, при проведенні слідчого експерименту від 23.08.2013 року слідчим Бориславського СВ ГУМВСУ ОСОБА_9 , на судовому засіданні по розгляду кримінального пр. №1-кп/438/3/2015, справа №438/449/14-к, судового розгляду у кримінальному провадженні №12012150100000029 від 11.12.2012 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, є диск з записом судового засідання, по розгляду вище зазначеного кримінального провадження Бориславського міського суду, яке відбулося 01.02.2016 року.
Клопотання від 22.02.2016. (в порядку частини 3 ст. 89 КПК України) Про визнання недопустимим як доказу Акту судово-медичного обстеження №866 громадянки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 складеного експертом Дрогобицького районного відділення КЗЛОР ЛОБСМЕ ОСОБА_6 , мотивоване тим, що Бориславським міським судом розглядається кримінальне провадження, передбачене ч.1 ст.286 КК України, внесеному в Єдиний Реєстр Досудових Розслідувань за №12012150100000029 від 11.12.2012 року, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , 1983 р.н., проживаючий АДРЕСА_3 .
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана не обгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
На підставі того, що слідчим Бориславського СВ ГУМВСУ у Львівській області, ОСОБА_9 , не було встановлено в кримінальному провадженні, яке передбачене ч.1 ст.286 КК України, внесеному в ЄРДР за № 12012150100000029 від 11.12.2012 року, в якому обвинувачують ОСОБА_5 , причинного зв'язку між нібито ДТП та тілесними ушкодженнями громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , характер ушкоджень, та їх локалізація. Не підтверджено жодним документом затрат при лікуванні, із приводу чого проводилося лікування, а покази громадянки ОСОБА_4 суперечливі щодо механізму їх нанесення та отримання. А слідством, та самою громадянкою ОСОБА_4 навмисно було приховано свої медичні книжки та рентген знімки, для того щоб приховати реальний стан здоров'я.
Сторона захисту подала низку клопотань в Бориславський міський суд, стосовно надання судом тимчасового доступу до даних медичного характеру, історій хворіб та медичних книжок громадянки ОСОБА_4 , в яких безпідставно було відмовлено, що позбавило його ОСОБА_5 можливості доказати свою не винуватість.
Було відмовлено в клопотанні від 09.04.2014 року (додаток 1), в якому сторона захисту просить Бориславський міський суд витребувати: історію хвороби громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скерування чи путівку Бориславської міської лікарні, для проходження реабілітації у Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім.Ю.Липи за адресою АДРЕСА_4 , курсу реабілітації чи лікування ОСОБА_4 , 1941 р.н., проживаючої АДРЕСА_5 , як особа що має статус «Діти війни та прирівняні до них особи».
Історію хвороби та медичну картку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає АДРЕСА_5 ., з Бориславської центральної міської лікарні та Бориславської міської поліклініки.
Історію хвороби громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої АДРЕСА_5 , з Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих ім.Ю.Липи, що знаходиться за адресом місто Винники, вулиця Івасюка 31, Львівської області.
А також, було проігноровано клопотання про витребування з Бориславського міського відділу соціального забезпечення населення, дані про надання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає, АДРЕСА_5 , скерування чи путівки, для проходження реабілітації у Львівському обласному госпіталі інвалідів війни та репресованих ім.Ю.Липи, що знаходиться за адресом, місто Винники вулиця Івасюка, 31 курсу з реабілітації чи лікування. Всі вище вказані документи було навмисно приховано. А 12.04.2014 року (додаток 2), 21.05.2014 року (додаток 3) сторона захисту подала два аналогічні клопотання, де просить Бориславський міський суд, витребувати ті ж самі документи історій хворіб громадянки ОСОБА_4 , в яких було в черговий раз безпідставно відмовлено.
І всі клопотання подані ОСОБА_5 в Бориславський міський суд головуючому судді ОСОБА_1 , стосовно надання тимчасового доступу до даних медичного характеру, стосовно історій хворіб громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було проігноровано, по яких не винесена ухвала і досі, та відхилено, а саме клопотання від 14.02.2015 року (додаток 4), клопотання від 06.02.2015 року (додаток 5).
В матеріалах кримінального провадження №1-кп/438/3/2015, справа № 438/449/14-к, не має жодного доказу, жодного підтвердження того, що саме ОСОБА_5 наніс тілесні ушкодження своїм авто, марки ВАЗ 21093, НОМЕР_1 , 05.10.2012 року по вулиці Коновальця громадянці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має жодного рентген знімку перелому клюшового суглобу ОСОБА_4 . Можливість ознайомитися йому, з усіма даними про реальний стан здоров'я, в історіях хворіб громадянки ОСОБА_4 , судом так і слідчим Бориславського СВ ГУМВС у Львівській області ОСОБА_9 було безпідставно відмовлено та не надано. Але було задоволено скаргу на бездіяльність слідчого Бориславського ГУМВСУ ОСОБА_9 , ухвалою Бориславського міського суду від 05.12.2013 року (додаток 6), яку виніс голова Бориславського міського суду Львівської області суддя ОСОБА_17 , де в порядку ст.303 КПК України, слідчого ОСОБА_9 було зобов'язано вчинити всі необхідні процесуальні дії, щодо вирішення питань, про надання можливості стороні захисту для ознайомлення з матеріалами кримінального правопорушення, історій хворіб, рентген знімків, яке було внесене в ЄРДР за №12012150100000029 від 11.12.2012 року. Але слідчий ОСОБА_9 , незаконно позбавив сторону захисту, його ОСОБА_5 права спростувати обвинувачення, не надав можливості зробити дані процесуальні дії, та сам не виконав вимог ухвали Бориславського міського суду від 05.12.2013 року.
Сторона обвинувачення робить все можливе, щоб не допустити та не надати для ознайомлення ОСОБА_5 історії хворіб громадянки ОСОБА_4 , а слідчий Бориславського СВ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_9 , та експерт ОСОБА_6 , Дрогобицького районного відділення КЗЛОР ЛОБСМЕ міста Дрогобич, вулиця Січових Стрільців 22, навмисно не приклав до судовомедичного висновку № 866 (додаток 7), ні рентген знімків перелому клюшового суглоба, ні фото травм та синців громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що згідно норм КПК України є грубим порушенням. Експерт КЗЛОР ЛОБСМЕ Дрогобицького районного відділення ОСОБА_6 зобов'язаний був, в підтвердження своїх слів як це вимагає КПК України, викладених в акті судово-медичного обстеження № 866, в якому обстежував громадянку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додати в якості додатків, рентген знімки перелому клюшового суглоба, та фото ушкоджень та травм громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, в Акті судово-медичного обстеження громадянки ОСОБА_4 № 866, не міститься жодного матеріального доказу того, що громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мала травми описані в даному акті судово-медичного висновку. Але є докази того, про що чітко свідчать дані акту судово-медичного висновку №866, який був розпочатий 11.10.2012 року та закінчений 22.10.2012 року, що даний висновок списаний з історії хвороби іншої людини, і сторона захисту вважає що Акт судово-медичного висновку № 866 слід визнати незаконним, неналежним та як доказ вилучити з матеріалів кримінального провадження, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, внесеного в ЄРДР за №12012150100000029 від 11.12.2012 року, справа № 438/449/14-к, провадження №1-кп/438/3/2015, так як даний акт судово - медичного висновку № 866 не містить жодної доказової бази, не відповідає дійсності, та не відповідно оформлений.
15.02.2016 (додаток 8 диск з аудіо записом суд.засідання) в ході судового засідання Бориславського міського суду Львівської області, по розгляду кримінального провадження №1-кп/438/3/2015, справа № 438/449/14-к, передбаченого ч.1 ст.286 КК України внесеного в Єдиний Реєстр Досудових Розслідувань за № 12012150100000029 від 11.12.2012 року, було допитано в якості свідка, експерта Дрогобицького районного відділення КЗЛОР ЛОБСМЕ, яке знаходиться місто Дрогобич вулиця Січових Стрільців 22, ОСОБА_6 . В ході допиту експерт ОСОБА_6 підтвердив, факт того що громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.10.2012 року при огляді в Бориславській міській лікарні не мала травм, та була відправлена до дому, що добре прослуховується на записі даного судового засідання Бориславського міського суду від 15.02.2016 року, на 03 хв. 50 секунд. Таким чином, травма, якщо і була, то була отримана після інсценування на себе наїзду, або до 05.10.2012 року, що не встановлено слідством, а факт того, що громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримувала ніяких переломів 05.10.2012 року свідчать покази чотирьох людей, які дали свідчення під присягою в Бориславському міському суді, а саме: лікар Бориславської міської лікарні ОСОБА_18 , експерт ОСОБА_6 , і люди які були на момент розвороту його авто марки ВАЗ 21093, ном. знак. НОМЕР_1 05.10.2012 року, а сааме: ОСОБА_19 , та ОСОБА_10 . Крім того, в акті судово-медичного обстеження №866 громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розпочатого 11.10.2012 року та закінченого 22.10.2012 року, вказані особисті дані іншої людини, а саме експерт Дрогобицького КЗЛОР ЛОБСМЕ ОСОБА_6 в даному висновку вказує три (3) рази що висновок №866 проходила не громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_20 . Експерт ОСОБА_6 в заключній частині акту судово-медичного висновку №866 вказує на те що «на час судово-медичного обстеження, який був розпочатий 11.10.2012 року та закінчений 22.10.2012 року, при огляді у громадянки ОСОБА_20 було виявлено синець на зовнішній поверхні верхньої третини правого стегна перелом стегнової кістки правого клюшового суглоба» та ще два (2) рази при описі тілесних ушкоджень вказує ім'я ОСОБА_20 (додаток 8). З даного висновку стає зрозумілий факт того чому, ні в матеріалах кримінального провадження №1-кп/438/3/2015, справа № 438/449/14-к, згідно ч.1 ст.286 КК України, внесеного в ЄРДР за № 12012150100000029 від 11.12.2012 року, ні в матеріалах акту судово-медичного висновку № 866, складеного експертом Дрогобицького районного відділення КЗЛОР ЛОБСМЕ ОСОБА_6 не містяться фотографії, та рентген знімки травм та ушкоджень громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому що даних травм які описані в акті судово-медичного висновку №866, в громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент обстеження, яке було розпочате 11.10.2012 року та закінчене 22.10.2012 не було та не могло бути.
Сторона обвинувачення намагаючись далі фальсифікувати матеріали кримінального провадження, в ході судового засідання 15.02.2016 року, по обвинуваченню ОСОБА_5 , 1983 р.н. проживаючого АДРЕСА_3 , по розгляду кримінального провадження № 1-кп/438/3/2015, справа №438/449/14-к, згідно ч.1 ст. 286 КК України, внесеному в ЄРДР за № 12012150100000029 від 11.12.2012 року, висловила думку, що акт судово-медичного висновку № 866, складений експертом ОСОБА_6 , не викликає сумнівів. Але як даний акт судово-медичного висновку № 866, може не викликати сумнівів? Коли висновок обстеження 05.10.2012 року, який був підтверджений лікарем ОСОБА_18 , не тільки письмово, але ще в результаті допиту в якості свідка, по розгляду даного кримінального провадження Бориславського міського суду, яке відбулося 16.04.2015 року та 12.08.2015 року, де було підтверджено що громадянка ОСОБА_4 не мала переломів 05.10.2012 року.
На судовому засіданні, по розгляду кримінального провадження, по обвинуваченню ОСОБА_5 , 1983 р.н., провадження № 1-кп/438/3/2015, справа № 438/449/14-к, згідно ч.1 ст.286 КК України, внесеного в ЄРДР за № 12012150100000029 від 11.12.2012 року, яке відбулося 15.02.2016 року, прозвучала версія, про виправлення помилки в акті судово-медичного висновку №866, який склав експерт ОСОБА_6 при огляді ОСОБА_20 . Хоче зазначити що переоформляти документи, які містяться в матеріалах кримінального провадження судової справи, вносити зміни в докази, після того як справа передана до розгляду в суд України, ніхто не має на це права, а суд має розглядати дане кримінальне провадження, саме на підставах тих документів, які містяться і є в наявності в розпорядженні суду.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст.6, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції», ст. ст.42, 46, ч. 4, 84, 85, 87, 89, ч. 3 КПК України просить:
У кримінальній справі № 438/449/14-к, провадження №1- кп/438/3/2015 Бориславського міського суду Львівської області (головуючий суддя ОСОБА_1 ), про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у кримінальному провадженні № 12012150100000029 від 11.12.2012 року за ч.1 ст.286 КК України, визнати не належним, та з матеріалів кримінального провадження №12012150100000029 від 11.12.2012 року вилучити як доказ:
Акт судово-медичного висновку №866, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12012150100000029 від 11.12.2012 року, том 2 сторінки не пронумеровано, написаний експертом Дрогобицького районного відділення КЗЛОР ЛОБСМЕ ОСОБА_6 .
Клопотання від 24.02.2016 (в порядку вимог: ч.2 ст.84, ст.85, ч.ч.1,2 ст.86, ч.1 ст.87,ч.3 ст.89, ст.90, ч.1 ст.98, ч.1 ст.99 КПК України) Про недопустимість повторного перескладання Акту судово-медичного обстеження №866 громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який було складено експертом Дрогобицького районного відділення КЗЛОР ЛОБСМЕ ОСОБА_6 08.11.2012 мотивовано тим, що Бориславським міським судом першої інстанції розглядається кримінальна справа № 438/449/14-к, пр.№ 1-кп/438/3/2015, по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. На підставі обвинувального Акту складеного згідно матеріалів кримінального провадження № 12012150100000029 від 11.12.2012 року, які було зібрано у ході проведення досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана не обгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Керуючись вимогами ст.2 КПК України у ході судового розгляду судом було виявлено, що в Акті судово-медичного обстеження № 866, складеного
11.10.2012 року експертом Дрогобицького районного відділення КЗЛОР ЛОБСМЕ ОСОБА_6 (додаток 1) при внесенні особистих даних особи яка проходила обстеження, було вказано дані невідомої суду особи, а саме: ОСОБА_20 , які не відповідають особистим даним громадянки ОСОБА_4 . Слід відмітити, що дані які не відповідають особистим даним громадянки ОСОБА_4 були вказані тричі. Чим в свою чергу підкреслюється факт того, що Акт судово-медичного обстеження фактично складено на особу, яка є зовсім іншою людиною ніж ОСОБА_4 .
А саме: 1 (один) раз було вказано повні дані невідомої особи ОСОБА_20 .
2 (два ) рази було вказано ініціали невідомо особи ОСОБА_20 .
Таким чином, в розпорядженні суду знаходиться Акт медичного обстеження, який не стосується саме ОСОБА_4 . Про що свідчать особисті дані особи, яка проходила обстеження та чиї дані були занесені в Акт медичного обстеження особисто експертом, який проводив дане обстеження. А тому, Акт судово-медичного обстеження №866, від 11.10.2012 року, який складено експертом Дрогобицького районного відділення КЗЛОР ЛОБСМЕ ОСОБА_6 не може бути прийнятий судом, як доказ скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України, яке скоєно ОСОБА_5 і має бути на підставі ч.3 ст.89 КПК України визнаний як неналежний та недопустимий. Оскільки взагалі не стосується жодного з фігурантів розглядаємої судом кримінальної справи.
В зв'язку з чим, у ході судового розгляду стороною обвинувачення було здійснено спробу подачі на розгляд суду клопотання поданого на підставі ст.332 КПК України «Про повторне переписання Акту медичного обстеження городянки ОСОБА_4 » Що само по собі є недопустимою дією. Оскільки вимогами ст.ст. 98-99 КПК України чітко передбачено, що суд має розглядати та керуватися у своєму рішенні матеріалами кримінального провадження, які зібрані під час досудового слідства. Так ч.1 ст.99 КПК України, передбачає: Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Крім того, ч.2 ст.99 КПК України, чітко регулює та вказує на те, які документи можуть бути прийняті судом та повинні використовуватися ним задля виявлення вини підсудного та яким чином вони мають бути набуті. Згідно вимог ч.2 ст. 99 КПК України: До документів, за умови наявності в них відомостей передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: п. 4 ( висновки та акти )
Більше того, матеріли які надані суду задля розгляду мають відповідати фактичному стану речей та обставин на момент вчинення кримінального правопорушення. А оскільки з моменту інсциніровки громадянки ОСОБА_4 наїзду на неї ОСОБА_5 , який нібито здійснив на неї наїзд своїм авто марки «ВАЗ» пройшло фактично більш ніж 4 (чотири) роки. То на даний час не можливо описати та надати оцінку стану громадянки ОСОБА_4 , який був в неї чотири роки тому назад. А сам факт повторного переписання Акту медичного обстеження від 08.02.2012 /11.10.2012/ року - є фактичним внесенням змін в матеріали кримінального провадження, які зібрані під час проведення досудового розслідування і є по суті незаконним.
А використання повторно переписаного Акту медичного обстеження громадянки по факту ОСОБА_20 є недопустимою дією, що передбачено вимогами ч.2 ст.86 КПК України, згідно якої недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
А оскільки, вимогами ч.1 ст.86 КПК України доказ визначається допустимим, як що він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом, то сам по собі факт повторного переписання Акту медичного обстеження, з внесенням в нього змін - є недопустима дія, згідно вимог ст. 98 - 99 КПК України. Оскільки суд може розглядати та приймати рішення згідно матеріалів зібраних під час досудового розсування. Крім випадків, коли під час судового розгляду були виявлені нові обставини вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, під час судового розгляду, в зв'язку з тим, що слідчим Бориславського СВ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_9 не було встановлено в кримінальному провадженні, передбаченому ч.1 ст.286 КК України, відомості про вчинення якого внесено до ЄРДР за № 12012150100000029 від 11.12.2012 року, в якому обвинувачують ОСОБА_5 , не було встановлено:
- причинного зв'язку між нібито ДТП та тілесними ушкодженнями громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
- характер ушкоджень, та їх локалізація.
Не підтверджено жодним документом затрат при лікуванні, із приводу чого проводилося лікування,
- а покази громадянки ОСОБА_4 суперечливі щодо механізму їх нанесення та отримання.
- а слідством, та самою громадянкою ОСОБА_4 навмисно було приховано свої медичні книжки та рентген знімки, для того щоб приховати реальний стан здоров'я.
Сторона захисту подала низку клопотань в Бориславський міський суд, стосовно надання судом тимчасового доступу до даних медичного характеру, історій хворіб та медичних книжок громадянки ОСОБА_4 , в яких безпідставно було відмовлено, що позбавило ЙОГО ОСОБА_5 можливості доказати свою не винуватість.
Було відмовлено в клопотанні від 09.04.2014 року (додаток 2), в яких сторона захисту просила Бориславський міський суд, витребувати:
- історію хвороби громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скерування чи путівку Бориславської міської лікарні, для проходження реабілітації у Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім.Ю. Липи за адресою: АДРЕСА_4 , курсу реабілітації чи лікування ОСОБА_4 , 1941 р.н., проживаючої АДРЕСА_5 , як особа що має статус «Діти війни та прирівняні до них особи».
- Історію хвороби та медичну картку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає: АДРЕСА_5 ., з Бориславської центральної міської лікарні та Бориславської міської поліклініки.
- Історію хвороби громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої: АДРЕСА_5 , з Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих ім.Ю.Липи, що знаходиться за адресою: місто Винники, вулиця Івасюка, 31, Львівської області.
Також, було проігноровано клопотання про витребування з Бориславського міського відділу соціального забезпечення населення, дані про надання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає: АДРЕСА_5 , скерування чи путівки, для проходження реабілітації у Львівському обласному госпіталі інвалідів війни та репресованих, ім.Ю. Липи, що знаходиться за адресою: місто Винники вулиця Івасюка, 31 курсу з реабілітації чи лікування. Всі вище вказані документи було навмисно приховано. А 12.04.2014 року, 21.05.2014 року сторона захисту подала два аналогічні клопотання, в яких просила Бориславський міський суд, витребувати ті ж самі документи історій хвороб громадянки ОСОБА_4 , в яких було в черговий раз безпідставно відмовлено.
І всі клопотання подані ОСОБА_5 в Бориславський міський суд головуючому судді ОСОБА_1 , стосовно надання тимчасового доступу до даних медичного характеру, стосовно історій хвороб громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було проігноровано, по яких не винесено ухвали до даного часу та відхилено, а сааме: клопотання від 14.02.2015 року, клопотання від 06.02.2015 року.
В матеріалах кримінального провадження № 1-кп/438/3/2015, справа № 438/449/14-к не має жодного доказу, жодного підтвердження, того що саме ОСОБА_5 наніс тілесні ушкодження своїм авто, марки ВАЗ 21093, НОМЕР_1 , 05.10.2012 року по вулиці Коновальця, громадянці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має жодного рентген знімку перелому клюшового суглобу ОСОБА_4 . Можливість ознайомитися йому з усіма даними про реальний стан здоров'я, в історіях хворіб громадянки ОСОБА_4 , судом так і слідчим Бориславського СВ ГУМВС у Львівській області ОСОБА_9 було безпідставно відмовлено та не надано. Але було задоволено скаргу на бездіяльність слідчого Бориславського ГУМВСУ ОСОБА_9 , ухвалою Бориславського міського суду від 05.12.2013 року (додаток 3), яку виніс голова Бориславського міського суду Львівської області суддя ОСОБА_17 , де в порядку ст.303 КПК України, слідчого ОСОБА_9 було зобов'язано вчинити всі необхідні процесуальні дії, щодо вирішення питань, про надання можливості стороні захисту для ознайомлення з матеріалами кримінального правопорушення, історій хворіб, рентген знімків, яке було внесене в ЄРДР за №12012150100000029 від 11.12.2012 року. Але слідчий ОСОБА_9 , незаконно позбавив сторону захисту, його ОСОБА_5 права спростувати обвинувачення, не надав можливості зробити дані процесуальні дії, та сам не виконав вимог ухвали Бориславського міського суду від 05.12.2013 року.
Сторона обвинувачення робить все можливе, щоб не допустити та не надати для ознайомлення ОСОБА_5 історії хворіб громадянки ОСОБА_4 , а слідчий Бориславського СВ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_9 , та експерт ОСОБА_6 , Дрогобицького районного відділення КЗЛОР ЛОБСМЕ міста Дрогобич, вулиця Січових Стрільців, 22, навмисно не приклав до судово-медичного висновку №866: ні рентген знімків перелому клюшового суглоба, ні фото травм та синців громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Що згідно норм КПК України є грубим порушенням. Експерт КЗЛОР ЛОБСМЕ Дрогобицького районного відділення ОСОБА_6 зобов'язаний був, в підтвердження своїх слів, як це вимагає КПК України, викладених в акті судово-медичного обстеження № 866, в якому обстежував громадянку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додати в якості додатків, рентген знімки перелому клюшового суглоба, та фото ушкоджень та травм громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, в Акті судово-медичного обстеження громадянки ОСОБА_4 № 866, крім вище зазначених фактів, які свідчать про його безпідставність та неналежність, ще й внесені особисті дані особи, яка не має жодного відношення до ОСОБА_4 . А також, в даному Акті медичного обстеження, а саме № 866, від 11.10.2012 року - не міститься жодного матеріального доказу того, що громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мала травми описані в даному акті судово-медичного висновку.
Але є докази того, про що чітко свідчать дані акта судово-медичного висновку №866, який був розпочатий 11.10.2012 року та закінчений 22.10.2012 року, що даний висновок списаний з історії хвороби іншої людини. В зв'язку з чим, стороною захисту було подане клопотання про вилучення Акту медичного обстеження від 11.10.2012 року як доказу з матеріалів кримінального провадження, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, внесеного в ЄРДР за № 12012150100000029 від 11.12.2012 року, справа № 438/449/14-к, провадження №1-кп/438/3/2015, так як даний акт судово-медичного висновку №866 не містить жодної доказової бази, не відповідає дійсності, та не відповідно оформлений.
Більше того, 15.02.2016 року в ході судового засідання Бориславського міського суду Львівської області, по розгляду кримінального провадження № 1-кп/438/3/2015, справа №438/449/14-к, передбаченого ч.1 ст.286 КК України внесеного в Єдиний Реєстр Досудових Розслідувань за № 12012150100000029 від 11.12.2012 року, було допитано в якості свідка експерта Дрогобицького районного відділення КЗЛОР ЛОБСМЕ, яке знаходиться: місто Дрогобич, вулиця Січових Стрільців 22, ОСОБА_6 . В ході допиту експерт ОСОБА_6 підтвердив, факт того що громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.10.2012 року при огляді в Бориславській міській лікарні не мала травм та була вілдправлена додому, що добре прослуховується на записі даного судового засідання Бориславського міського суду від 15.02.2016 року, на 03 хв. 50 секунд. Таким чином, травма якщо і була, то була отримана тільки після інсценування на себе наїзду. Також про факт того, що громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримувала ніяких переломів 05.10.2012 року свідчать покази чотирьох свідків, які були допитані у ході судового згляду Бориславським міським судом а саме:
- лікар Бориславської міської лікарні ОСОБА_18 ,
- експерт ОСОБА_6 ,
- та люди які були на момент розвороту його авто марки ВАЗ 21093, ном. знак. НОМЕР_1 05.10.2012 року, а саме свідки: ОСОБА_19 , та ОСОБА_10 .
Крім того, ні в матеріалах кримінального провадження №1201215010000029 від 11.12.2012 року, ні в матеріалах акту судово-медичного висновку № 866 складеного експертом Дрогобицького районного відділення КЗЛОР ЛОБСМЕ ОСОБА_6 не міститься жодної фотографії, та жодного рентген знімка травм та ушкоджень громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому що даних травм які описані в акті судово-медичного висновку № 866, в громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент обстеження яке було розпочате 11.10.2012 року та закінчене 22.10.2012 р. не було та не могло бути.
Але сторона обвинувачення намагаючись далі фальсифікувати матеріали кримінального провадження, в ході судового засідання Бориславського міського суду від 15.02.2016 року в ході розгляду кримінальної справи № 438/449/14-к висловила думку, що акт судово-медичного висновку № 866, складений експертом ОСОБА_6 , не викликає сумнівів. Але висловлення сторони обвинувачення є завідомо неправдивим, оскільки висновком обстеження 05.10.2012 року, який був підтверджений особисто лікарем ОСОБА_18 , не тільки письмово, але ще й в результаті допиту в якості свідка, по розгляду даної кримінальної справи в Бориславському міському суді, яке відбулося 16.04.2015 року та 12.08.2015 року, де ним було підтверджено, що громадянка ОСОБА_4 не мала ніяких переломів 05.10.2012 року в момент обстеження після інсциніровки нею наїзду на себе.
В зв'язку з усіма вище наведеними фактами, які повністю доводять факт відсутності будь-якої травми у громадянки ОСОБА_4 на момент її обстеження 05.10.2012 року, а саме вже після нібито здійсненого на неї наїзду авто ОСОБА_5 спроба сторони обвинувачення вчинити фактично зміни відомостей, які містяться в одному з матеріалів кримінального провадження № 12012150100000029 від 11.12.2012 року шляхом виправлення відомостей, які містяться у акті судово-медичного висновку № 866, складений експертом ОСОБА_6 при огляді ОСОБА_20 - є не тільки не прийнятною, але і прямо забороненою вимогами КПК України. Оскільки, суд має приймати рішення на підставах тих документів, які містяться і є в наявності в розпорядженні суду, що чітко встановлено вимогами ст.ст. 98 - 99 КПК України.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст.6, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. ст. 42, ч.4 ст.46, ч.2 ст.84, ч.ч.1,2 ст. 86, ч.1 ст.87, ч.3 ст.89, ч.1 ст.94, ч.1 ст.98, ч.1, 2 ст. 99 КПК України просить:
У кримінальній справі № 438/449/14-к, провадження № 1- кп/438/3/2015 Бориславського міського суду Львівської області (головуючий суддя ОСОБА_1 ), про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно обвинувального акту складеного на піставі матеріалів кримінального провадження №12012150100000029 від 11.12.2012 року з метою виконання вимог КПК України
- відмовити у клопотанні сторони обвинувачення стосовно неправомірного та незаконного внесення змін у процесуальний документ під назвою - Акт судово-медичного висновку № 866, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12012150100000029 від 11.12.2012 року, в Томі 2, на сторінці яка не позначена номером, який написаний експертом Дрогобицького районного відділення КЗЛОР ЛОБСМЕ ОСОБА_6 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 клопотання від 23.12.2015 (подане повторно 22.02.2016), від 22.02.2016 та від 24.02.2016 підтримав і просить їх задоволити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просить в задоволенні клопотань відмовити, оскільки суд при написанні вироку даватиме оцінку доказам, а саме: протоколу проведення слідчого експерименту, протоколу огляду місця події та судово-медичному висновку №866, які обвинувачений ОСОБА_5 просить визнати недопустимими.
Крім того, ним, прокурором ОСОБА_3 , не заявлялось клопотання про внесення змін у процесуальний документ під назвою - Акт судово-медичного висновку № 866.
Потерпіла ОСОБА_4 в задоволенні клопотань просить відмовити.
Вислухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 , думку прокурора ОСОБА_3 , пояснення потерпілої ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що клопотання в частині визнання недопустимими як доказу протоколу проведення слідчого експерименту від 23.08.2013, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12012150100000029 від 11.12.2012 року на ст.103, та протоколу огляду місця події від 05.10.2012р., який знаходиться в матеріалах кримінального провадження, заявлені передчасно.
Оцінка всіх здобутих в судовому засіданні доказів в згаданому кримінальному провадженні, в тому числі протоколу проведення слідчого експерименту, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12012150100000029 від 11.12.2012 року на 103 ст., сладений слідчим СВ Бориславського МВ ОСОБА_9 23.08.2013р.; протоколу огляду місця події від 05.10.2012 року, складений слідчим СВ Бориславського УМВСУ у Львівській області ОСОБА_12 , який знаходиться у матеріалах кримінального провадження № 12012050100000029, від 11.12.2012 року, том 1 сторінка 13, буде дана судом в їх сукупності в нарадчій кімнаті при ухваленні у даному кримінальному провадженні процесуального рішення, а тому в задоволенні клопотання від 23.12.2015, поданого обвинуваченим ОСОБА_5 повторно 22.02.2016 року - слід відмовити.
Крім того, слід відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 в частині вилучення з матеріалів кримінального провадження зазначених ним доказів - протоколу проведення слідчого експерименту від 23.08.2013 р., який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12012150100000029 від 11.12.2012 року на ст.103, та протоколу огляду місця події від 05.10.2012р., а також визнати не належними, та з матеріалів кримінального провадження №12012150100000029 від 11.12.2012 року вилучити як доказ: акт судово-медичного висновку № 866., який знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12012150100000029 від 11.12.2012 року, том 2 сторінки не пронумеровано, написаний експертом Дрогобицького районного відділення КЗЛОР ЛОБСМЕ ОСОБА_6 , заявлені обвинуваченим ОСОБА_5 , оскільки такі його вимоги не ґрунтуються на вимогах КПК України.
Слід відмовити і в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 від 24.02.2016 про відмову у клопотанні сторони обвинувачення стосовно неправомірного та незаконного внесення змін у процесуальний документ під назвою - Акт судово-медичного висновку №866, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12012150100000029 від 11.12.2012 року в Томі 2, на сторінці яка не позначена номером, який написаний експертом Дрогобицького районного відділення КЗЛОР ЛОБСМЕ ОСОБА_6 , оскільки таке клопотання стороною обвинувачення не заявлялось.
Керуючись ст. ст. 89, 350 КПК України,
суд, -
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 від 23.12.2015 (в порядку частини 3 ст.89 КПК України) про визнання недопустимими як доказу протоколу проведення слідчого експерименту та вилучення його від 23.08.2013, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12012150100000029 від 11.12.2012 року на ст.103, та огляду місця події від 05.10.2012 р., який знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12012150100000029 від 11.12.2012 том 1 на ст.13, подане повторно 22.02.2016
Клопотання від 22.02.2016 (в порядку частини 3 ст.89 КПК України) Про визнання недопустимим як доказу Акту судово-медичного обстеження №866 громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного експертом Дрогобицького районного відділення КЗЛОР ЛОБСМЕ ОСОБА_6
Клопотання від 24.02.2016 (в порядку вимог: ч.2 ст.84, ст.85, ч.ч. 1,2 ст.86, ч.1 ст.87, ч.3 ст.89, ст.90, ч.1 ст.98, ч.1 ст.99 КПК України) Про недопустимість повторного перескладання Акту судово-медичного обстеження №866 громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який було складено експертом Дрогобицького районного відділення КЗЛОР ЛОБСМЕ ОСОБА_6 08.11.2012 р. - в і д м о в и т и.
Ухвала оскарженню не підлягає.