465/1232/16-а
Іменем України
16.05.2016 року Франківський районний суд міста Львова,
у складі:
головуючого судді - Ванівського Ю.М.
при секретарі - Шоробурі С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції, Інспектора патрульної поліції роти №4 батальйону № 3 УПП у м. Львові ДПП ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 21.02.2016 року позивач керував транспортним засобом марки Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1, та був зупинений інспектором патрульної поліції роти №4 батальйону №3 УПП у м.Львові ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_2 Львівської області у м.Львові по вул. Стрийській, приблизно 23:00 год. Причиною зупинки транспортного засобу, яким керував позивач стало те, що зі слів вказаного вище інспектора патрульної поліції, у керованого позивачем автомобіля нібито не освітлювався задній номерний знак, хоча перед виїздом номерний знак освітлювався, оскільки позивач оглядав автомобіль , а також це бачила подруга, а тому позивач вважає, що така несправність могла виникнути під час руху, про що позивач і повідомив інспектору Риндик М.Г. В подальшому, інспектор патрульної поліції ОСОБА_2 взявши документи, пройшла в службовий автомобіль, при цьому повідомивши, що на позивача буде винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення. Інспектор патрульної поліції перебувала в службовому автомобілі близько 15 хвилин, та коли повернулась, повідомила що на позивача винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення ПС 2 №712534 від 20.02.2016 року, зачитала її та вручила копію, за результатами якої, постановлено застосувати щодо позивача адміністративне стягування у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.6 ст.121, ч.1 ст. 126 КУпАП. Разом із тим, дані про дату, час та місце вчинення адміністративного правопорушення вказані у постанові не відповідають дійсності, оскільки як вбачається із постанови то вона винесена 20 лютого 2016 року та вказані вище правопорушення позивач винив в цей же день. З даною постановою не погоджується, вважає, що остання винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства, порушує його права та законні інтереси, а тому підлягає скасуванню.
Через канцелярію суду начальником Управління Патрульної поліції у місті Львові подано заперечення проти адміністративного позову, у відповідності до яких з позовними вимогами не погоджується, просить повністю відмовити у задоволенні ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції, Інспектора патрульної поліції роти №4 батальйону № 3 УПП у м. Львові ДПП ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав наведених у ньому. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце слухання справи, не з'явився.
Інспектор Патрульної поліції у м.Львові ОСОБА_3. в судове засідання не з'явилася, у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце слухання справи, не з'явився.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою у справі про адміністративне правопорушення від 20.02.2016 року серії ПС2№712534 застосовано до ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126, ч. 6 ст. 121 КУпАП - неосвітлювався номерний знак у темну пору доби та немав при собі поліса обовязкового страхуванняцивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.9В та п.2.1Г ПДР України.
Частина 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачає відповідальність за Керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
Частина 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачає відповідальність за Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Відповідно до п.2.9В Правил дорожнього руху водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Відповідно до п.2.1.г Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуюних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відтак, процедура накладення стягнення на позивача передбачала дотримання вимог ст. 254 КУпАП, а саме обов'язкове складання протоколу, заслуховування та відображення у такому документі пояснень правопорушника, свідків тощо, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що правопорушення було зафіксовано в автоматичному режимі. За таких умов оскаржувана постанова винесена передчасно на підставі формальної оцінки отриманої інформації про правопорушення.
Згідно змісту ч.1 ст.14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
З долученого до матеріалів справи відео не вбачається факту порушення позивачем правил дорожнього руху. Крім того, згідно долученого відео дата, час вчинення адміністративного правопорушення вказані у постанові не відповідають дійсності, оскільки на відео дата зафіксована 21.02.2016 року, а не 20.02.2016 року, як вказано в постанові про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Всупереч наведеному, інспектором Управління патрульної поліції у м. Львові складено постанову та накладено на позивача адміністративне стягнення. Тому, постанова у справі про адміністративне правопорушення серія ПС2 №712534 від 20 лютого 2016 року якою ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності, є неправомірною та підлягає скасуванню.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як зазначив Пленум Вищого адміністративного суду України у п.1 Постанови від «06» березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
За правилами ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Стаття 62 Конституції України встановлює “призумцію невинуватості”, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З вищевказаного, суд вважає, що відповідач доказів правомірності винесення постанови не надав, вимоги позивача щодо визнання дії протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення є правомірними і такі підлягають до задоволення, оскільки не вбачається в діях позивача порушення правил дорожнього руху України.
Керуючись ст.ст.7, 9, 258,280,287-289,293,294 КУпАП суд, -
позов задовольнити частково.
Постанову серії ПС2 №712534 від 20 лютого 2016 року по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст. 121, ч.6 ст.126 КУпАП - скасувати. Провадження у справі закрити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя Франківського
районного суду м. Львова ОСОБА_5