Справа № 597/1226/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Дудяк С.В.
Провадження № 22-ц/789/546/16 Доповідач - Загорський О.О.
Категорія - 47
17 травня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Загорського О.О.
суддів - Козак І. О., Демкович Ю. Й.,
при секретарі - Танцюра О.В.
з участю сторін - представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ТзОВ "Росинка" - Сохацької Розалії Петрівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 07 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росинка", Касперівської сільської ради Заліщицького району про визання недійсним акта на право простійного користування землею та рішення Касперівської сільської ради Заліщицького району,-
02.12.2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із вказаним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначили, що позивачі 28.10.2006 року придбали у ТзОВ "Росинка" літні будинки АДРЕСА_1 На даний час позивачі мають намір реалізувати дані будинки, однак позбавлені можливості це зробити, оскільки земельні ділянки, на яких розміщені будинки належним чином не оформлені. Земельна ділянка в 2,5 га., на якій розміщені викуплені позивачами будинки перебуває у постійному користуванні ТзОВ "Росинка".
Касперівська сільська рада рішеннями сесії №364, №365 від 16.03.2015 року дозволила позивачам виготовити проекти землеустрою на ділянки під викупленими будинками, здійснено топографічну зйомку землі та проведено розрахунки потреби площ для обслуговування будинків, але товариство не дає добровільної згоди на вилучення вказаних ділянок із земель йому належних на праві постійного користування.
Просить визнати недійсними виданий Касперівською сільською радою Державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_1 від 12.06.2000 року, рішення Касперівської сільської ради від 06.04.1999 №48 на підставі якого видано Державний акт від 12.06.2000 року.
Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 07.03.2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позов посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказано, що судом зроблено помилковий висновок, що будинки, які розташовані на спірних земельних ділянках, не є нерухомим майном. Зазначено, що судом не враховано, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31.12.2003 року переходить право власності на земельну ділянку.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3, апеляційну скаргу підтримав і навів доводи аналогічні викладеним в скарзі.
Представник ТзОВ "Росинка" апеляційну скаргу заперечила, опираючись на доводи аналогічні викладеним в запереченні на апеляційну скаргу.
Касперівською сільською радою подано заперечення на апеляційну скаргу у якому сільська рада просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. У вказаному запереченні заявлено клопотання про розгляд справи у відсутності представника сільської ради.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позову про визання недійсним акта на право простійного користування землею та рішення Касперівської сільської ради Заліщицького району, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено підстав для визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею та рішення Касперівської сільської ради Заліщецького району.
Судом встановлено, що відповідно до державного акту серії НОМЕР_1 від 12.06.2000 року Касперівською сільською радою надано у постійне користування ТзОВ "Росинка" - 2.5 га землі для змішаного використання (а.с. 8-9) - відповідно до рішення сесії від 06.04.1999 року №48 (а.с. 83).
Згідно свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння від 16.12.1991 року будинковолодіння, що складається із адмінбудинку з належними до нього літніми будинками, розташоване в с. Касперівці Заліщецького району і належить ТзОВ "Росинка" (а.с. 10).
На підставі договору купівлі-продажу серії ВЕС №573069 від 28.10.2006 року ТзОВ "Росинка" відчужило ОСОБА_1 цілий літній будинок НОМЕР_3, (а.с. 11), а договором купівлі-продажу серії НОМЕР_2 від 28.10.2006 року ТзОВ "Росинка" відчужило ОСОБА_5 цілий літній будинок АДРЕСА_2
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №34716962 від 05.07.2012 року те, що матеріалом стін будівель та споруд придбаних будинків є - дерев'яні дошки (а.с.24). Вказане підтвердили в судовому засіданні і представники сторін.
Рішеннями сесії Касперівської сільської ради від 16.03.2015 року № 364 і №365 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду (а.с. 6-7).
Згідно ч.1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Враховуючи вказане, матеріали справи, здобуті докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, оскільки він достатньо вмотивований та грунтується на доказах наявних в матеріалах справи.
Критично оцінюються доводи апеляційної скарги, що суд відійшов від предмету позову бо почав досліджувати реєстрацію будинків у реєстрі прав власності на нерухоме майно, оскільки такі питання піднімалися відповідачем, про, що вказувалося зокрема і в запереченні на позовну заяву (а.с. 65-67).
Доводи апеляційної скарги, що стосуються конструктивних особливостей будинків, оцінюються критично, оскільки в підтвердження таких апелянт належні докази не представляє, а обмежується тільки доводами в апеляційній скарзі.
Вказані доводи спростовуються листом відділу Держгеокадастру у Заліщецькому районі від 01.03.2016 року №29-1906-99.5-1052/2-16 щодо проведення будівництва у відповідності до ст. 61 ЗК України (а.с. 82).
Критично оцінюються і доводи скарги, що будинки не входили до єдиного відпочивального комплексу, оскільки такі спростовуються свідоцтвом про право власності від 16.12.1991 року (а.с. 10), де чітко вказано, що в цілому домоволодіння складається з адмінбудинку з належними до нього літніми будинками.
Доводи про відсутність рішення Касперівської сільської ради №48 від 06.04.1999 року спростовуються наявністю в матеріалах справи вказаного рішення (а.с. 83).
Враховуючи вимоги ст. 377 ЦК України, те що відповідач не був власником земельної ділянки, а тільки користувачем, наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до переконання, що у позивачів виникло право користування земельною ділянкою, на якій розташовані літні будиночки, про що зокрема і вказано в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 16.04.2004, № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", на який і посилається апелянт у скарзі.
Позивачі не позбавлені права укласти договір оренди землі з ТзОВ "Росинка", однак доказів, що вони зверталися з таким питанням і їм було відмовлено матеріали справи не містять.
Приходячи до переконання про залишення рішення суду першої інстанції без змін, колегією суддів враховано, як вищевказане, так і факт того, що оскаржуємий позивачами державний акт, на право постійного користування землею ТзОВ "Росинка" видано 12.06.2000 року, оскаржуєме рішення Касперівської сільської ради №48 - від 06.04.1999 року, а купили позивачі літні будиночки, як вказано в позовній заяві - 28.10.2006 року.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України саме апелянт повинен довести належними доказами обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, що ним зроблено не було.
У відповідності до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вказане, матеріали справи, подані докази, колегія суддів приходить до переконання, що рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 07.03.2016 року постановлено у відповідності до чинних норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 07 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді