Єдиний унікальний номер 243/2173/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1129/2016
Головуючий у 1 інстанції Лаптєв М.В. Єдиний унікальний номер 243/2173/16-ц
Доповідач Жданова В.С. Номер провадження 22-ц/775/1129/2016
Категорія 55
31 травня 2016 р. м. Бахмут
Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючого - судді Жданової В.С.:
суддів : Груіцької Л.О., Халаджи О.В.
за участю секретаря Кіпрік Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частину заробітної плати,-
Рішенням Слов»янського міськрайонного суду від 22 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ «Содовий завод» задоволені частково. З відповідача ВАТ «Содовий завод» на користь позивача стягнуто заборгованість по заробітній платі 3026,64 грн, в задоволенні вимог про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів 13670,37 грн. у зв»язку з порушенням термінів їх виплати відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до «Інструкції з статистики заробітної плати» до фонду заробітної плати віднесені компенсаційні виплати, зокрема, компенсація працівникам втрати частини заробітної палати у зв»язку з порушенням термінів її виплати. Оскільки відповідачем порушені строки виплати заробітної плати, то відповідна компенсація повинна бути нарахована та стягнута з відповідача за весь період виплати заборгованості.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з»явились. Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі ( вх..ЕП-2869/16 від 25.05.2016 р. а.с. 36).
Вказані обставини відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України є підставою для розгляду справи без участі сторін.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у ВАТ « Содовий завод» начальником цеху автомобільного транспорту з 07.01.1983 року по 20.06.2000 року, звільнений за згодою сторін. При звільненні з підприємства в порушення вимог ст.. 116 КЗпП України позивачу не виплачено заборгованість по заробітній платі, яка утворилась за період з липня 1999 року по червень 2000 року у загальному у розмірі 3028, 64 грн. грн., яка підлягає стягненню.
Розглядаючи позов в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв»язку із порушенням строків її виплати суд першої інстанції послався на Закон України «Про оплату праці» та Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку із порушенням строків їх виплати». Відмовляючи в задоволенні цієї частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження виплати йому заборгованості по заробітній платі та даних про відмову власника у нарахуванні компенсації. Крім того, зазначив, що проведення компенсації втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати поширюється на працюючих робітників, а після їх звільнення визначений інший спосіб захисту порушеного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
З огляду на викладене та враховуючи, що позивач оскаржує рішення суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість висновків суду лише в цій частині.
Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати є правильним та ґрунтується на вимогах закону.
Згідно із ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
01 січня 2001 року набув чинності Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III.
Згідно із ст.1 цього закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст.ст. 2, 3 вказаного закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
З метою реалізації Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» постановою Кабінету Міністрів від 21 лютого 2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, пунктом 2 якого встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, нарахованої працівникові за період роботи з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2000 року, проводиться відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв1язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1427, до ліквідації заборгованості із заробітної плати за зазначений період.
Встановлено, що позивач був звільнений з підприємства 20 червня 2000 року, згідно наданій довідці на час звільнення йому була нарахована та не виплачена заробітна плата за період з липня 1999 року по червень 2000 року ( а.с.3), , тобто компенсація невиплаченої йому заробітної плати підлягає обчисленню на підставі Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1427 від 20 грудня 1997 року з наступними змінами.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000року №2050-III та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21 лютого 2001 року,як на підставу для задоволення позову у повному обсязі, є неспроможним, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами цими нормативними актами не регулюються.
Згідно із п. 2 - 5 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін. Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1. У разі затримки виплати заробітної плати за кілька місяців сума компенсації визначається згідно з пунктом 3 цього Положення за кожний місяць окремо і підсумовується. Виплата працівникові суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний місяць.
З довідки ВАТ «Содовий завод» «0123/120 від 16.03.2016 року вбачається, що заборгованість за підприємством перед позивачем становить 3028,64грн. Проте інформації за який період виникла ця заборгованість та з чого вона складається, чи це є сума не виплаченої заробітної плати після утримання податків та платежів чи з неї ще потрібно утримати податки і обов'язкові платежі в листі не зазначено.
Відсутність належних та допустимих доказів про розмір нарахованої, але не виплаченої позивачці заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) унеможливлює розрахунок компенсації та є підставою для відмови у позові через його недоведеність.
Враховуючи зазначене, висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати через недоведеність обставин, які повинні бути враховані при нарахуванні компенсації, є правильним.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зокрема, вони зводяться до перелічення нормативних актів, якими передбачено компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, та не містять обґрунтованих заперечень щодо висновку суду про відсутність інформації про розмір заборгованості заробітної плати щомісячно після утримання податків і платежів.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.
Також вірним є висновок суду першої інстанції про те, що проведення компенсації втрати частини заробітної плати у зв»язку із порушенням термінів її виплати після звільнення позивача законодавством не передбачено, оскільки відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України виплата всіх сум, що належать працівнику від підприємства провадиться в день звільнення.
Порушення прав працівника на своєчасне отримання належних йому при звільненні коштів підлягає захисту в інший спосіб - застосуванням передбаченої законом відповідальності за порушення строків розрахунку при звільненні.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді