Єдиний унікальний номер №243/3807/16-ц
Номер провадження №2/243/2062/2016
Іменем України
(заочне)
31 травня 2016 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Носовської Л.О.
при секретареві - Воліковій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
10.05.2016 року позивач ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтувавши свої вимоги тим, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору № 200/2-237 від 29.09.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 35000 доларів США з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами 15% річних. Проте відповідач належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором, в наслідок чого утворилась заборгованість станом на 26.10.2015 року у сумі 9784,96 доларів США, або (за курсом НБУ на дату складання розрахунку) 220892,33 грн., що складається з заборгованості за кредитом в розмірі 7889,40 доларів США, за курсом НБУ на дату складання розрахунку 178100,66 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 1486,43 доларів США, за курсом НБУ на дату складання розрахунку 33555,67 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 409,13 доларів США, за курсом НБУ на дату складання розрахунку 9236,01 грн. У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом в розмірі 9784,96 доларів США та судові витрати по справі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час, дату і місце судового засідання був повідомлений належним чином, надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, зазначив, що наполягає на задоволенні позовних вимог, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Дослідивши надані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з доданих до справи документів, між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 200/2-237 від 29.09.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 35000 доларів США з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами 15% річних.
Згідно положень ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.
Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти і такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідачем, згідно розрахунку заборгованість за договором № 200/2-237 від 29.09.2008 року станом на 26.10.2015 року встановлена в розмірі 9784,96 доларів США, або (за курсом НБУ на дату складання розрахунку) 220892,33 грн., що складається з заборгованості за кредитом в розмірі 7889,40 доларів США, за курсом НБУ на дату складання розрахунку 178100,66 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 1486,43 доларів США, за курсом НБУ на дату складання розрахунку 33555,67 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 409,13 доларів США, за курсом НБУ на дату складання розрахунку 9236,01 грн.
Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).
Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.
Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як роз'яснено у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.
В такому разі вимоги банку щодо повернення суми кредиту, наданого в доларах США, та нарахованих процентів саме в цій валюті є обґрунтованими.
Проте, згідно ст. 2 Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилась антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
На виконання цього Закону 30 жовтня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких було віднесено і м. Горлівка Донецької області.
Проте, 05 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року було визнано нечинним (справа № 826/18330/14).
Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність розпорядження №1053-р від 30.10.2014 року та №1079-р від 05.11.2014 року, м. Горлівка Донецької області відноситься до населеного пункту, на території якого здійснювалася антитерористична операція.
Крім того, згідно зі ст. 1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом» район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
Згідно з наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).
Національний банк України своїми листами від 13 жовтня 2014 року № 47-411/58939 та від 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року щодо ненарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час антитерористичної операції.
Як проголошено в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи.
Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Як вбачається зі справи, позивач просив стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне погашення відсотків, що нарахована, зокрема, у період з 25.10.2014 року по 25.09.2015 року, тобто в період дії ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Згідно матеріалів справи, відповідач зареєстрований та постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.
Отже, враховуючи те, що відповідач є громадянином України, який зареєстрований та постійно проживає в населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, на підставі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», штрафні санкції за укладеним ним кредитним договором за період з 25.10.2014 року по 25.09.2015 року нараховувати заборонено, а тому позов банку в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 409,13 доларів США за вказаний період є необґрунтованим та в цій частині позову слід відмовити.
За встановлених обставин сума заборгованості, яка підлягає стягненню, склала 9375,83 доларів США, із яких: заборгованість за кредитом 7889,40 доларів США, заборгованість за відсотками 1486,43 доларів США.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.
Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
У відповідності до ст.ст. 79, 88 ЦПК України та враховуючи часткове задоволення позову суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3785,64 грн. /з розрахунку: 9784,96 доларів США - 100%, 9375,83 доларів США - х, де х = 96%; /3313,38+630/ грн. - 100%, 96% - х, де х - 3785,64 грн./.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 1048, 1049, 1050 ЦК України, суд -
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, код ЄДРПОУ 00039019) суму заборгованості за кредитним договором № 200/2-237 від 29.09.2008 року станом на 26.10.2015 року, а саме:
-заборгованість за кредитом в розмірі 7889,40 доларів США (сім тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять доларів США 40 центів);
-заборгованість за відсотками в розмірі 1486,43 доларів США (одна тисяча чотириста вісімдесят шість доларів США 43 центи),
а разом в сумі 9375,83 доларів США (дев'ять тисяч триста сімдесят п'ять доларів США 83 центи).
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, код ЄДРПОУ 00039019) суму судових витрат в розмірі 3785 (три тисячі сімсот вісімдесят п'ять) грн. 64 коп.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивачем рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дні з дня отримання копії цього рішення
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.
Суддя Л.О. Носовська