233 № 233/1834/16-а
25 травня 2016 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Каліуш О. В. , за участі секретаря Мазепа Н.А., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_3 до Костянтинівського міського центру зайнятості про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,
Звернувшись до суду з адміністративним позовом до Костянтинівського міського центру зайнятості, ОСОБА_3 просить:
- визнати відповідь відповідача на його лист від 29.01.2016 року незаконною;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути його лист та надати йому відповідь у вигляді документа, який мав би юридичні наслідки - тобто постанови, акти, рішення тощо,
посилаючись на те, що 31 січня 2016 року він звернувся до Костянтинівського міського центру зайнятості з метою стати на відповідний облік як безробітний. 01 лютого 2016 року на 12 годину 30 хвилин йому була призначена реєстрація для постановки на облік як безробітного. В назначений час він звернувся до відповідного співробітника та надав трудову книжку, паспорт та ідентифікаційний код. Співробітник Костянтинівського міського центру зайнятості відмовила йому у постановці на облік у зв'язку із тим, що нібито його трудова книжка заповнена невірно.
Він не погодився з відмовою у постановці його на облік як безробітного та звернувся з адміністративним позовом до суду. Однак, ознайомивши із судовою практикою він зрозумів, що адміністративний позов він подав передчасно, так як Костянтинівський міський центр зайнятості своїм рішенням не відмовляв йому у постановці на облік як безробітного. У зв'язку з чим подав заяву про залишення позову без розгляду та звернувся з письмовою вимогою до відповідача про надання йому письмового рішення про відмову у постановці на облік як безробітного.
На його звернення, відповідач надав йому лист, який він не може оскаржити в рамках адміністративного судочинства. Лист не є юридичною формою рішення владного органу, оскільки в межах компетенції відповідача актами правової дії є розпорядження або рішення керівного органу. Його заява безпідставно розглянута в межах звернення громадян. Відтак, відповідачем було порушено його право на розгляд заяви.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала, підтримала заперечення, надані суду в письмовій формі, пояснивши, що 23.03.2016 року до Костянтинівського міського центру зайнятості надійшло звернення ОСОБА_3, в якому останній просив надати йому письмову відмову про неможливість поставити його на облік як безробітного з 01.02.2016 року. Проте, із заявою про надання йому статусу безробітного, позивач 01 лютого 2016 року до Костянтинівського міського центру зайнятості не звертався, а отже відповідачем не приймалося рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу. Лист відповідача було розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та 06 квітня 2016 року ОСОБА_3 було надана відповідь на його звернення. Просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 23 березня 2016 року ОСОБА_3 звернувся із письмовою заявою до Костянтинівського міського центру зайнятості, в якій просив надати йому письмову відмову (у вигляді рішення чи іншого документа, який має юридичні наслідки) про неможливість поставити його на облік як безробітного 01 лютого 2016 року (а.с.5).
Листом відповідача від 06.04.2016 року № 07/1541/С9 (а.с.6), ОСОБА_3 було повідомлено про те, що статус безробітного надається особам на підставі заяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі відсутності підходящої роботи, а також повідомлено про те, що, оскільки відповідного звернення від позивача до Костянтинівського міського центру зайнятості не надходило, останнім не приймалося рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу.
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності дій відповідача при реалізації державної політики у сфері зайнятості населення.
При вирішенні справи суд виходить з такого.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначені Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року № 5067-У1.
Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про зайнятість населення», реалізація права на вибір місця, виду діяльності та роду занять здійснюється шляхом самостійного забезпечення особою своєї зайнятості чи звернення з метою працевлаштування до роботодавця або за сприяння центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, чи суб'єкта господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні.
Відповідно до ч.2 ст.43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.5 «Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу», затвердженого постановою КМУ від 20.03.2013 року № 198 (далі - Порядок) статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» з першого дня реєстрації у центрі зайнятості на підставі заяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до статті 46 зазначеного Закону.
Пунктом 6 вищезазначеного Порядку передбачено, що рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше ніж протягом семи календарних днів з дня подання особою заяви про надання статусу безробітного. З наказом про надання (відмову в наданні) статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, відкладення, скорочення тривалості та припинення виплати такого забезпечення особа ознайомлюється під час відвідування центру зайнятості, про що ставить підпис у відповідному додатку до персональної картки.
Тобто підставою для прийняття рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу є письмова заява особи про надання статусу безробітного за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Будь-яких доказів щодо подання 01.02.2016 року відповідачу письмової заяви про надання статусу безробітного за формою, затвердженою Мінсоцполітики, позивачем не надано та про наявність таких доказів не зазначено.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тож, відсутність письмової заяви про надання статусу безробітного виключає обов'язок відповідача у прийнятті рішення про надання статусу безробітного чи про відмову у наданні такого статусу.
Отже, даючи відповідь на звернення ОСОБА_3 від 23 березня 2016 року в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», Костянтинівський міський центр зайнятості діяв правомірно, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.
За таких обставин, у задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Костянтинівського міського центру зайнятості про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії відмовити в повному обсязі.
Встановити строк для ознайомлення сторін з повним обсягом постанови - 30 травня 2016 року, відклавши до цього строку складання повної постанови.
На постанову до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області може бути подана апеляція протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: О.В. Каліуш